«Робота в студії – це снайперська робота, це передова» – журналісти-практики діляться секретами журналістської майстерності зі студентами

     21 листопада – Всесвітній день телебачення, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН на честь дати проведення першого Всесвітнього телевізійного форуму (21-22 листопада 1996 року) в Організації Об’єднаних Націй. А кілька днів тому, 16 листопада ми відзначали національне професійне свято – День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Саме цього дня 1924 року в Харкові вийшла в ефір перша передача Українського радіо. З цієї нагоди викладачі і студенти взяли участь у програмі «Поважні», організованої корифеєм радіо і телебачення, журналістом Миколою Канішевським. Подальше обговорення продовжили на занятті з навчальної дисципліни "Журналістська майстерність", на яке завітали знані журналісти Тетяна Цимбал і Микола Савенко.     

Темою для обговорення були легенди Хрещатика, 26. Це – серце радіо і телебачення, адже сьогодні там знаходиться Суспільне радіо, а раніше там ще й розташовувалися студії українського телебачення. На превелике щастя наших студентів, легенди Хрещатика, 26 тепер є ще й викладачами кафедри журналістики та мовної комунікації. Зокрема, професорка і телеведуча Тетяна Цимбал, яка прийшла працювати на Хрещатик, 26, коли з’явилося кольорове телебачення.

Пані Тетяна показала обкладинку журналу «Україна» 70-х років, де вона була підписана як «дикторка українського кольорового телебачення». Стильна, вишукана, вона випромінювала впевненість і добро. До речі, про стиль. Навіть маючи кошти, купити одяг у ті часи було ой як непросто, а ведучий телебачення має бути стильним. Тому керівництво це розуміло і, на заздрість решті дикторів студій республіканського телебачення, писало листа до Київського управління торгівлі, завдяки якому ведучі були прикріплені до відділу спецобслуговування Центрального універмагу. Для них було окреме службове приміщення, де їх одягали як дипломатів та науковців.
Але головне для ведучого це – ефіри. Тетяна Цимбал зазначила, що робота в студії – це снайперська робота. Це передова, де вже не можна відступати. Тому треба бути завжди на висоті.

Журналіст Григорій Южда, який понад 30 років працював на телебаченні та радіомовленні, зазначив, що диктори українського радіо завжди були еталоном української мови, на який усі рівнялися. І тому сьогодні варто було б більше приділяти уваги саме цьому аспекту навчання молодих журналістів.

Цікаво слухати історії корифеїв радіо і телебачення.

До розмови долучився ще один викладач нашої кафедри – Олександр Савенко. Довгий час він очолював Державну телерадіомовну компанію України. Він розповів, що коли 1994 року Укртелерадіокомпанія запропонувала керівництву держави встановити 16 листопада як професійне свято для теле-, радіопрацівників спочатку у формулюванні було день «поштового зв’язку, радіо і телебачення». Але за наполегливим проханням О. Савенка, сьогодні маємо професійне свято саме працівників «радіо, телебачення і зв’язку».

А студенти, долучені до зустрічі, мають змогу по-іншому поглянути на тих, хто сидить за викладацьким столом і ще більше відчути причетність до медійної справи.

Анна Данько-Сліпцова, доцент кафедри журналістики та мовної комунікації,
ведуча Cуспільного радіо