ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ (1932-1933 РР.): ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ ТА НАСЛІДКИ

27 листопада 2014 р. на факультеті біотехнології пройшла дуже важлива для нинішнього покоління лекція про причини та сутність Голодомору. Для проведення лекції був запрошений кандидат філософських наук, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті Олександр Анатолійович Штоквиш.

В історії будь-якого народу важлива суспільна пам’ять, без якої немає ні історії народу, ні самої самобутньої нації.

Перед тим, як розглянути історію та сутність Голодомору в Україні, доцільно повернутися в далеке минуле –  17 ст., коли жив та працював апологет марксизму Карл Маркс, який сформулював теорію класової боротьби, у відповідності з якою в умовах капіталістичного строю існує нерівність між людьми – представниками різних класів. Карл Маркс вважав, що у ході бурхливого науково-технічного прогресу стане можливою рівність між громадянами. У той же час він розглядав два основні класи – робітничий (прогресивний) та селянський (реакційний). При цьому селяни, на його думку, і прогресивний клас (тому що вони працелюбні), і реакційний (тому що вироблений продукт залишають собі).

Після революції 1917 р. В.І. Ленін хотів пришвидшити процес комунізму в країні, для чого проводилась колективізація особистих господарств на селі. В Україні 80% громадян були селянами і всього 13% – робітничий клас. Тому незрозуміло, як в Україні пролетаріат міг робити революцію та будувати комунізм, якщо серед місцевого населення домінувало селянство.

Протягом 1919-1921 років в Україні існувала система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, відповідно до якої вилучали надлишки у селян – відбирали хліб. Потім в країні замість продрозкладки був введений продподаток – натуральний податок з селянських господарств. Він був запроваджений під час переходу Радянського Союзу від політики воєнного комунізму до нової економічної політики.

У період сталінізму також існував курс на колективізацію – створювались колгоспи на селі. Проте вони створювались насильним шляхом через небажання селян вести господарство об’єднано. Почався процес розкуркулювання – відбір значних запасів сільськогосподарської продукції. Куркулі – це цілий клас хазяйновитих заможних господарів.

У зв’язку з цим у 30-х роках селяни масово почали залишати колгоспи, тому радянська рада збільшила продподаток. У цих роках в Німеччині прийшов до влади Гітлер. Тоді Сталін вирішив покращити боєздатність країни, а для цього були потрібні великі гроші. Тому селян примушують здавати значну частину своєї продукції державі. Тим паче, що в умовах європейської кризи 30-рр. ціна на сільгосппродукцію зменшилась і Радянський Союз змушений збільшити поставки цієї продукції на експорт.

7 серпня 1932 р. виходить так званий закон «про п’ять колосків» – народна назва репресивного радянського закону часів Голодомору. Закон передбачав за розкрадання колгоспного майна розстріл із конфіскацією. В серпні 1932 р. з’являється інформація про перші випадки голодної смерті серед селян України. У листопаді 1932 р. починається серйозний голод в Україні.

Одним з найжахливіших заходів в історії репресивної політики проти українського селянства стало запровадження режиму «чорних дошок» щодо селян, який передбачав вилучення у них полотен, ікон, срібних, золотих прикрас тощо, тобто того, за що можна було б купити їжу.

22 січня 1933 р. мільйони селян гинуть в Україні від голодомору. В цей же час був виданий Указ про заборону виїзду селян у міста, що також сприяло погіршенню ситуації на селі. Але оскільки весняний сів вже практично нікому було робити, радянська влада здійснила певну продуктову допомогу, проте передусім комуністичним активістам.

За кількістю жертв та з урахуванням обставин, Голодомор – єдина подія XX століття, яку можна порівняти з двома іншими, найбільш дослідженими, випадками геноциду: геноцидом вірмен та Голокостом. Про це ми повинні пам’ятати, щоб не не допустити повторення Голодомору.