Сто років піклування про бджільництво
Галузь бджільництва ‒ для когось вона асоціюється з солодким медом, для інших – запиленням рослин, а для пасічників – із закоханістю в бджіл і наполегливою працею. Будь-яка пасіка заслуговує доброго слова і викликає при погляді на неї почуття зацікавленості щодо утаємничено бджолиними сім’ями високоорганізованого їх життя і користі її продуктів для людей.
Велика плеяда працівників в Україні, а це понад 400 тисяч пасічників, забезпечують догляд приблизно 4 млн. бджолиних сімей. Результатом їх кропіткої роботи є те, що нині Україна є лідером у Європі за чисельністю сімей і виробництвом меду та посідає, залежно від року, 2-3 місце за цими показниками у світі. Проте досягти таких успіхів стало можливим, перш за все, завдяки забезпеченню бджільництва висококваліфікованими кадрами.
Однією з найдавніших сторінок Національного університету біоресурсів і природокористування України є історія Голосіївської дослідної пасіки, якій цьогоріч виповнюється 100 років. Мало хто знає, що витоки її історії тягнуться від Петра Могили, який жив в XVII столітті та прославився бурхливою організаторської діяльністю.
При ньому відродилися не лише занедбані після татарських набігів монастирі і храми, а й міська інфраструктура. Однією з важливих заслуг митрополита є те, що він звелів посадити дерева довкола міста ‒ найбільше на пустощах "Голосієва". До речі, саме митрополит Петро заснував Голосіївську пустинь, що стала скитом Києво-Печерської лаври. В цій лісовій тиші були засновані також хутори Китаїв, Теофанія, Преображення та Самбурки.
Докладних даних про те, коли саме засновані пасіки та як вони розвивалися або занепадали немає в архівах Лаври. Але, за словами старих монахів, найбільшого розвитку вони досягли у 1900-1910 роках. У 1906 році за словами монаха С. Максименка, що перевозив усі пасіки на гречку, тільки на Голосіївській пасіці було 824 пні.
У 1920 році за Радянської влади монастирські хутори були націоналізовані, де утворили Радгосп, а потім Агробазу, що належала Київському Земельному Управлінню.
У 1922 році на посаду завідувача пасіки в Голосієві був призначений Василь Антонович Нестерводський – один із учнів І.І. Корабльова після закінчення відомих Уманських курсів з бджільництва. 
Він розпочав роботу з переселення всіх 412 бджолиних сімей, які були на той час на Голосіївській пасіці, з дуплянок у рамкові вулики. Разом з цим, розпочались дослідження з актуальних тем пасічникування того часу, про що свідчать видання низки праць.
У 1926 році Голосіївська дослідна пасіка, якою завідував В.А. Нестерводський, увійшла в підпорядкування Київського сільськогосподарського інституту. В ньому при кафедрі тваринництва, якою завідував професор Устьянцев, Василь Антонович започаткував викладання дисципліни «Бджільництво». Як науково-педагогічному працівникові йому особливо відчутною була потреба студентам і пасічникам спеціальної літератури для навчання, щоб успішніше розводити бджіл та впроваджувати рамкові вулики. Адже тоді, станом на період закінчення війн, на території України в дуплянках залишалося ще 70,2% бджолиних сімей, які мали бути переселені в нові системи вуликів. Таким чином, Голосіївська пасіка була перетворена в дослідну і стала відомим осередком прогресу в галузі. В той період перехід бджільництва на наукову основу забезпечували нові знання з біології, технології, селекції бджіл, медоносних рослин та їх запилення.
Важливими передумовами успішної роботи з бджільництва у Голосієво були пріоритети пасічникування, започатковані П.І. Прокоповичем, який в 1814 р. винайшов і впровадив перший у світі розбірний рамковий вулик, а в 1828 р. відкрив на Чернігівщині школу бджільництва, що готувала фахівців упродовж 52 років.
Щоб проводити дослідницькі роботи на пасіці ‒ було організовано лабораторію, устатковану мікроскопом, лупою, аналітичними і технічними вагами та іншим приладдям, організовано метеорологічну станцію, встановлено чотири ваги для контрольних вуликів, виготовлено самописи для зважування їх, лічильник для бджіл, спостерігальний вулик Фриша.
В Голосієві досліджували медозбори з різних нектароносних рослин та інтенсивність льоту бджіл протягом дня за допомогою сконструйованого автором лічильника і приладу-самописця, переселення бджіл з дуплянок і утримання сімей у рамкових вуликах, поліпшення продуктивних якостей бджіл місцевої породи. У той же час В.А. Нестерводський видав підручник "Пасіка", а в подальший період, узагальнивши результати широко проведених ним науково-виробничих дослідів, написав низку книг, якими користується не одне покоління пасічників і спеціалістів.
Пасіка брала участь своїми експонатами на районових виставках Київської округи, а в 1923 році – і на Всесоюзній виставці. За зразкову постановку пасічного господарства та агрикультурну й наукову роботу пасіку нагороджено дипломами. В 1925 році Всеукраїнське Пасічницьке Бюро при Сільськогосподарському Науковому Комітеті України та з’їзд діячів пасічництва визнали Голосіївську пасіку за її роботи за дослідну й постановили клопотатись перед НКЗС, щоб увести її в сітку дослідних установ.
Зважаючи на велике значення племінного поліпшення бджіл місцевої породи вчений ще в перші роки роботи на Голосіївській пасіці опублікував (1927 р.) наукову працю «Як викохати та вибрати добру бджоляну матку». Його науково-практична інформація і виведення маток на наших пасіках, подана доступною мовою для селянина, була однією з перших в українському книгодрукуванні в цій галузі. Основний зміст виданої праці, її стрижневий матеріал не втратив наукової цінності та практичного значення, незважаючи на 100-річну давність.
Високо оцінені науковцями і пасічниками праці В.А. Нестерводського, що висвітлюють цілісну систему технології утримання бджолиних сімей в зимовий період. Вона опрацьована на основі всебічних науково-виробничих дослідів, багато з яких охоплювали 30 тис. сімей у різних зонах України. Для практичного використання отриманих результатів було опубліковано окрему працю «Зимівля бджіл» кількома виданнями, починаючи з 1939 р.
Здійсненню видання капітальної праці відомого вченого, організатора Голосіївської дослідної пасіки, вчителя багатьох поколінь фахівців бджільництва посприяв у той час перший заступник міністра сільського господарства республіки, професора УСГА Пересипкіна В.Ф.
Відповідно до Постанови уряду в Москві від 26 лютого 1945 р. “Про розвиток бджільництва” в КСГІ було утворено кафедру бджільництва. У Голосіївському учгоспі інституту ‒ Василю Антоновичу Нестерводському, як викладачу і завідувачу кафедри, важливим завданням було відродження втраченої пасіки та продовження наукових досліджень. Подібно як і в довоєнний період вони охоплювали роботи різних напрямів. Науково-практична робота невеличкого колективу кафедри спрямовувалась на розробку методів інтенсивного розмноження бджолиних сімей, збільшення виробництва меду. Власними силами В. Нестерводського, О. Горецького, Т. Притикіної та активних студентів виготовлялися різні види унаочнення, прилади, експонати. Деякі з них ще й досі перебувають у користуванні кафедри і є пам’яткою уміння і сумлінної праці перших її співробітників.
Після 1948 року, хоч кафедри бджільництва й не стало як самостійної одиниці внаслідок об’єднання дрібних структур, викладання курсу “Бджільництво” тривало при кафедрі тваринництва (в окремі періоди при кафедрах зоології, загальної ентомології, дрібного тваринництва), а наукова робота – на Голосіївській дослідній пасіці. Зацікавленість у вивченні бджоли, особисті якості Василя Антоновича, уважне й чуйне ставлення його до студентів, приваблювали молодь на пасіку. Так започатковувалась робота майбутніх науковців, якій посприяло загальне піднесення агарної науки наприкінці 50-х років у зв’язку з організацією Української академії сільськогосподарських наук. У нашому вузі, що входив до її складу, також збільшили підготовку науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. Першими аспірантами з бджільництва були В.П. Поліщук, О.Й. Іванченко, М.І. Чергик, зараховані на кафедру спеціальної зоотехнії, якою завідував професор Микола Микитович Колесник. Спільно з доцентом В.А. Нестерводським він здійснював наукове керівництво дослідженнями з тем дисертаційних робіт аспірантів.
Для створення зручностей у проведенні наукової роботи та поліпшення умов практичного навчання з бджільництва Голосіївський учгосп отримав від президії УАСГН (за сприяння її віцепрезидента, академіка П.Д. Пшеничного) відповідні кошти на ремонт надземної частини темника. В результаті цього кафедрі надали можливість обладнати літню лабораторну кімнату для занять безпосередньо на пасіці. У 1961 р. Голосіївській дослідній пасіці надано статус навчально-дослідній лабораторії, її передано безпосередньо кафедрі.
У 1971 році на пасіці було проведено реконструкцію двоповерхового корпусу, в якому розмістили навчальні лабораторії та музей бджільництва, впровадили засоби екранізації програмного матеріалу. Її відвідала група учасників ХХІІІ Міжнародного конгресу Апімондії.
Відновлена з 1988 р. кафедра бджільництва стала центром підготовки та підвищення кваліфікації фахівців галузі. Розширено підготовку науково-педагогічних кадрів через аспірантуру і докторантуру, сформувалась наукова школа В.А. Нестерводського. З другої половини ХХ ст. теми досліджень наукової школи охоплюють всебічне обґрунтування комплексного використання продуктивного потенціалу сімей. В результаті до відомих на той час виробничих напрямів бджільництва в Україні додається ще один, що охоплює пасіки комплексного використання бджіл. На його розвиток послідовники В.А. Нестерводського опублікували в підручниках, посібниках, довідниках нові напрацювання з технології ще чотирьох додаткових продуктів бджільництва. У відповідному розділі їх стало шість включно з двома основними, що традиційно висвітлювались раніше.
Викладачі та аспіранти кафедри продовжують виконувати дослідження з актуальних для науки і практики тем, зокрема, вдосконалення виведення бджолиних маток та їх інструментального осіменіння, підвищення комплексної продуктивності бджолиних сімей, збільшення ресурсів нектару і запилення сільськогосподарських культур. Важливою науковою працею у бджільництві України є селекційний продукт – внутрішньопородний тип бджіл української породи “Хмельницький”. Вперше експериментально обґрунтовано (спільно з лабораторією генетики) застосування систем молекулярно-генетичного аналізу чистопородності бджіл, підготовлено відповідні рекомендації, затверджені в Мінагрополітики і продовольства України (червень, 2012). Розроблено генетичні формули ідентифікації бджіл районованих порід. Співробітники кафедри постійно приймають участь у міжнародних конгресах, симпозіумах, науково-практичних семінарах, надають допомогу в підвищенні кваліфікації пасічників, публікують свої розробки в журналах “Український пасічник”, “Пасіка” та інших виданнях. Наукові праці кафедри з біології і технології осіменіння маток і селекції українських бджіл опубліковані в матеріалах ХХХХ Міжнародного конгресу Апімондії (2007). Вперше після набуття Україною членства у Федерації світового бджільництва була зроблена доповідь про селекційний продукт внутрішньопородний тип українських бджіл «Хмельницький» (В.П. Поліщук).
Пасіка завжди була майданчиком для проведення занять студентам факультетів технології виробництва і переробки продукції тваринництва, ветеринарної медицини, агробіологічного напряму, лісового і садово-паркового господарства та слухачами Інституту післядипломної освіти.
У 2013 році під час проведення в Києві Міжнародного конгресу Апімондії (вперше в Україні) Голосіївську навчально-дослідну базу кафедри бджільництва відвідали понад 800 учасників багатьох країн.
Свої позитивні враження вони відзначили під час спілкування у нашому чудовому природному оточенні та записали у книзі відгуків. Таким чином, іноземцям значно збагатилося уявлення про бджільництво України, його потужності на перспективу і використання нашого інтелектуального і виробничого потенціалу. В цьому полягає неоціненне значення багаторічної праці наших попередників.
У 2015 році за ініціативи деканату і підтримки ректорату була створена Навчально-науково-виробнича лабораторія бджільництва. З тих пір студенти мають змогу в навчальному процесі поєднувати наукові здобутки, передої навчальні програми та найефективніші виробничі процеси. В результаті цього кафедра випускає спеціаліста, який спроможний організувати високоприбуткове пасічницьке господарство, або ж зайняти гідне місце в команді професіоналів потужного агропідприємства.
Діяльність Голосіївської навчально-науково-виробничої лабораторії бджільництва відбувається за наступними принципами: відкритість, організованість, швидка видача результатів. Серед додаткових можливостей хочеться зазначити проведення пізнавальних екскурсій, оздоровлення організму в апібудиночку, індивідуальне навчання зацікавлених осіб.
На Голосіївській навчально-дослідній пасіці постійно удосконалюється матеріально-технічна база:
- оновлені всі навчальні лабораторії;
- введений в дію новий літній клас;
- відкрито навчально-демонстраційний майданчик;
- збільшено кількість медоносних та пилконосних культур на демонстраційних ділянках;
- впроваджено систему віддаленого моніторингу стану бджолиної сім’ї з використанням сучасних ІТ-технологій.
Саме завдяки поєднанню багатої сторічної історії з прогресивним сьогоденням та всебічною підтримкою керівництва університету Голосіївська навчально-дослідна пасіка була, є і буде головним центром розвитку бджільництва України, підтримкою та опорою галузі ще не одну сотню років!
Микола Повозніков,
завідувач кафедри конярства і бджільництва
