Картушинський Володимир мріє навчатись на спеціальності «Соціально-психологічна реабілітація», адже впевнений у знань немає ні віку, а ні часу – мрії мають здійснюватись попри все!
Мрії стають реальністю, коли думки перетворюються в дії. В цьому переконаний абітурієнт Картушинський Володимир Михайлович. Війна змінила багато чого в нашому повсякденні, мрії, плани, тож тепер не хочеться зволікати з життям, бо мрії мають здійснюватись! Навчання у НУБіП, на сьогодні є пріоритетом для мене.
Як з’явилася ідея вступити до НУБіП України і чому саме на соціальну роботу?
— Наскільки мені відомо, НУБіП України – один з найсильніших, а Київ – це місто, яке мені дуже подобається, де я народився і виріс. Тому мій вибір очевидний. До того ж НУБіП величезний ЗВО, в якому містяться різноманітні факультети, більшість із яких дуже актуальні та забезпечені. Також цей вибір допоміг зробити один із хлопців, з яким я познайомився перебуваючи у складі територіальної оборони міста Києва Святошинського району, бо на сьогодні він є студентом НУБіП, а саме спеціальності соціальна робота.
Чим обумовлений вибір професії?
— Я не маю чіткої причини, чому я хочу бути соціальним працівником. Ідея мати вищу освіту, спала мені на думку ще в юнацтві. Але життя іноді веде нас в інший напрямок. Так склалось в моєму професійному і в особистому житті. Юнацтво, сім`я, народження дитини… не до навчання було, приходилось багато працювати для родини. Наразі мені 48, в родині все злагоджено, і саме час зробити те що не зробив, завершити те що розпочав, мріяти і досягати особистісних цілей. Обрати напрямок, допомогла війна. Наразі соціальна робота є в край необхідною. Сучасний соціум є складною багаторівневою системою, в якій співіснує величезна кількість людей із своїми ціннісними настановами та проблемами. І далеко не всі члени сучасного суспільства можуть адаптуватися до його численних правил. За останні 5 років можна спостерігати появу нових «злободенних» проблемних ситуацій: повоєнна реабілітація, ескалація соціальних конфліктів, інформаційний вплив, переселення біженців і т.д. Мені важливо бути причетним до відновлення нашої держави, докласти максимум зусиль для стабілізації соціальної обстановки в країні.
Як Ваші близькі ставляться до вибору майбутньої професії?
— Вони радили вибрати таку професію, якою я буду захоплюватися. Підтримають мене в усьому. Мій вибір напрямку соціальної роботи, вони зустріли зі згодою.
Якими є Ваші очікування від навчання та студентського життя?
— Я намагаюся не створювати фантазій та ідей, які можуть не справдитися й розчарувати мене. Намагаюся бути реалістом, але й не відкидаю планів на навчання та студентське життя. Університет для мене – це місце, де ти здобуваєш знання для майбутньої професії. Звісно, я не вважаю, що потрібно весь час сидіти в бібліотеці з книжкою в руці. Нові знайомства та досвід – це також необхідні знання, а налагоджене професійне життя – запорука успіху.
Що можете порадити майбутнім абітурієнтам?
— По-перше, вірити у свої сили. Хай як страшно виглядатиме екзамен, все що ти можеш зробити – це не здаватися та готуватися. На мою думку, підготовленість отримуємо від самого бажання вчитися. Вступ у ВЗО і навчання – це лише маленький етап у житті. Життя продовжується, тому не варто здаватись.
Антоніна КАРТУШИНСЬКА,
старший викладач кафедри
соціальної роботи та реабілітаці
