НАВЧАННЯ ВСУПЕРЕЧ ВІЙНІ

   Мене звати Вікторія Радишевська – студентка факультету ветеринарної медицини 1 курсу 8 групи (скорочений термін навчання). Народилася і виросла в місті Сєвєродонецьку Луганської області. Ще з 2014 року знаю, що таке війна, хоча тоді я була ще дитиною та вже бачила, як вона ламає людські долі. За 8 років я подорослішала, обрала свій життєвий шлях і професію. З дитинства любила тварин і завжди хотіла з ними працювати і їм допомагати. Тому, ще в 7 класі твердо вирішила, що стану ветеринарним лікарем, і для цього прикладала всі зусилля. Коли вже прийшов час робити вибір між університетами, я обрала Київський НУБіП України. Чому? Як би дивно це не звучало, але, по-перше, тому що в місті Києві, який я дуже люблю за його атмосферу і велич. По-друге, тому що в НУБіП України найкращий факультет ветеринарної медицини в країні, який дає високий рівень знань. Як і мріяла, стала студенткою НУБіП України, познайомилася з студентською родиною. Але у двері знову постукала війна.

   Я саме перебувала вдома на зимових канікулах і мала через декілька днів виїхати до Києва на навчання. 24 лютого моя сім’я, як і вся Україна, прокинулася від вибухів, земля ніби перекинулася з ніг на голову. Звичайно, вже було не до навчання і нормального життя. В голові лише паніка. Куди їхати? Що робити? Що з собою брати? Ми вирішили виїхати в передмістя до бабусі з дідусем, куди 26 лютого зайшли російські війська і родина опинилася в пастці, не маючи взагалі змоги переміщуватися. Через тиждень у нас зникло світло, вода, газ і зв’язок. Відрізані цілком від зовнішнього світу, ми протягом двох місяців виживали в таких умовах як могли. Коли окупанти ослабили тиск, ми, за першої ж нагоди, виїхали на територію, підконтрольну Україні.

   Так, наша родина опинилася на Заході України, де, трішки відійшовши від пережитого, необхідно було повертатися до нормального життя. Я зателефонувала декану нашого факультету, академіку М. І. Цвіліховському, пояснивши свою ситуацію. І запитала, що мені робити? Як надолужити навчання? Відповідь мене вразила: "Все буде добре, ми з вами, ми вас підтримаємо і допоможемо, повертайтеся до навчального процесу, як тільки зможете".
   Навчання у нас проходило дистанційно. Було враження, що майже нічого не змінилося, так як ми звикли до нього у такому форматі ще з 2019 року і знаємо, як працювати в таких умовах. Під’єднавшись до занять, я відчула себе комфортно і невимушено. Викладачі ставляться з розумінням і знаходять підхід до кожного студента в залежності від обставин, які склалися в житті. Наприклад, багато викладачів запропонували мені провести індивідуальні консультації, щоб увести в курс навчання, пояснити теми, що пропустила, і в подальшому звертатися за роз’ясненням із незрозумілих для мене питань. Але, не дивлячись на все, в умовах воєнного стану навчальні програми та навчальний план потрібно максимально виконати. Нам організували самостійну навчальну діяльність, додаткові консультації з використанням технологій дистанційного навчання.

   Окрім здійснення навчального процесу, викладачі психологічно підтримують нас, тому не перевантажують у таких умовах. Постійно питають за тих студентів, які не виходять на зв’язок вже довгий час.
   Важливо те, що на мені не акцентують увагу і не розпитують, як мені жилося на лінії вогню. Тому, що зараз для мене це важкі питання, на які я психологічно не готова відповісти.

   Професорка Вікторія Грищенко: "Незважаючи на те, що Вікторія змогла приєднатися до навчання на завершенні семестру, вона дуже швидко наздогнала своїх одногрупників і за результатами атестації увійшла до лідерів групи. На моє тверде переконання, навчання і робота під час військової агресії ворога для неї, як і для багатьох із нас, є "ковтком свіжого повітря", психологічним порятунком, коли вся країна переживає жахіття війни.

Кожна молода людина, яка змогла повернутися до навчання, – це наша маленька перемога, яка обов’язково стане славетною Перемогою великого УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!"

Підготували:
студентка 1 курсу, 8 групи Вікторія Радишевська;
професорка кафедри біохімії і фізіології
тварин ім. акад. М. Ф. Гулого
Вікторія Грищенко.