Ректор Станіслав Ніколаєнко: черговий ювілей університету присвячуємо Збройним Силам України
Шановний Станіславе Миколайовичу, 27 травня виповнюється 124 роки нашому університету. З якими здобутками підійшов колектив до цього ювілею? Чи можна просто не помічати цю дату? Адже в Україні війна, не до свят…
— Згоден, що нині не до свят, але alma mater за свою історію пережила вже дві світові війни, думаю, що і цю витримаємо та обов’язково переможемо! Ректорат не планує великих свят, гасел, концертів, але не згадати наших предтеч, фундаторів університету, не подякувати професорам і доцентам, співробітникам, студентам, особливо тим, хто нині на передовій, за витримку, патріотизм, волю ми не можемо. На людей і так скільки бід і нещасть випало, вони просто психологічно вигорають, закриваються в собі. Тож заради людей, підтримки психологічного стану, згуртованості колективу такі заходи необхідні. Адже виховний процес неперервний.
Тим паче вчена рада, студентська організація запропонували захід присвятити Збройним Силам України, зібрати кошти на підтримку війська. Що і зробимо!
Погляньмо на вікову історію колективу – скільки славних імен, вчених, державних діячів, політиків, підприємців. За 124 роки близько 128 тисяч випускників! Хто не знає сьогодні в Україні перших голів Верховної Ради Івана Плюща чи Олександра Мороза, віце-прем’єр-міністрів Валерія Самоплавського, Михайла Зубця чи Леоніда Козаченка, Юрія Мельника.
Уславили університет, наш колектив і депутат Європарламенту, міністр сільського господарства Кіпру Андреас Марангос, міністр лісового господарства Польщі Річард Дзялук, міністр закордонних справ Киргизстану Алікбек Джешенкулов та інші.
Три наші випускники нині очолюють університети – Іван Грищенко (КНУТД), Геннадій Надоленко (Дипломатична академія), Григорій Калетник (ВНАУ), Олена Шуст (БНАУ).
А яка у нас гарна талановита молодь – Віталій Шкарбан (керівник бізнес-напрямку в «Агровет Атлантик»), Андрій Тригуб (адвокат), Роман Сластьон (Генеральний директор «Асоціація Український клуб аграрного бізнесу») та інші.
Тому ми хочемо 27 травня вклонитися на Алеї слави нашим предтечам, відкрити Книгу знань, подякувати викладачам за їхню працю.
До голосу подяки доєднаються наші добровольці, студенти, працівники, які нині боронять країну на передовій – це і Олексій Малець, Петро Шишков, Іван Гулий, Павло Головатюк та інші.
Ви говорите про видатні історичні постаті, про випускників, а кого можете назвати нині, з діючих вчених, викладачів?
— Гарне запитання. Без сумніву назву в переддень ювілею кращих вчених, педагогів, студентів.
Адже нам є чим пишатися. Університет в міжнародному рейтингу Webometrics посів за минулий рік 8-ме місце, в ТОП-200 – 7-ме, міжнародному QS – 9-те місце. А по комплексній оцінці наукової діяльності – 3 місце серед 300 закладів вищої освіти України.
І як тут не згадати наших кращих деканів і директорів – Петра Лакиду, Ларису Баль-Прилипко, Олену Литовченко, Юрія Садварі, Ярослава Корсуна, вчених Валерія Кашпарова, Семена Танчика, Миколу Заблоцького, Володимира Булгакова, Віктора та Олександру Троханяків, Світлану Каленську, Віктора Миронюка, Романа Кулібабу, Андрія Білоуса, Оксану Тонху, викладачів Василя Коваленка, Беллу Голуб, Віктора Маурера, Наталію Кузик, Віру Качур, Олександра Луція, Миколу Стегнея, Любов Шимко, Дмитра Гентоша, Євгенія Бакуліна та інших.
Хочу подякувати і колективам Немішаєвського та Ірпінського фахових коледжів, які пережили окупацію, зберегли заклади. Тут справжню волю і витримку продемонстрував директор Володимир Альохін.
Звичайно ми подякуємо і нашим бойовим студентам, які зараз очолюють самоврядування, активно долучилися до волонтерства – Марині Когут, Олександру Вертелецькому, Дмитру Кушпію, Анастасії Хоменко, Данилу Малікову, Юлії Шохіній, Анастасії Вінійчук, Лідії Бичковій.
Гордістю вишу є і наші спортсмени – переможці європейських і світових першостей – Максим Древіч, Олександр Бочков, Євгеній Бриндак, кращі молоді науковці – Тетяна Гайдученко, Дмитро Грігалашвілі, Дарина Момотюк, Яніна Степчук, Анастасія Болбот, Олег Сутковий, Петро Федишин.
Радію з того, що є нагода згадати і наш інженерно-технічний персонал: охоронника Віталія Боська, доярку навчально-дослідного господарства «Ворзель» Ірину Котову, рибовода Олексія Гриву, механізатора з навчально-дослідного господарства «Великоснітинське» Олександра Горбатюка, лісничих Боярської лісової дослідної станції – Василя Білеку, Віктора Панасенка.
Перелік цей невичерпний, тому всіх хочу привітати з Днем народження університету і побажати всьому славному колективу миру, успіхів і перемоги!
Скажіть, а що з науково-педагогічними працівниками, де вони перебувають, чи всі живі-здорові, чи багато постраждали?
— Це найболючіша проблема, бо основою кожного університету є його науковці і педагоги. Нині в нас нараховується 1297 науково-педагогічних працівники, з них в столиці і регіоні є 698 осіб, за межами Києва – 438, а 98 викладачів перебувають за кордоном. Практично із усіма маємо зв’язок, вони якісно ведуть заняття. Сподіваємося, що ближче до осені всі колеги повернуться додому.
Щодо постраждалих від рук рашистів, то такі колеги є і в Бучі, і в Ірпені, і в Немішаєво... Є випадки, коли викладач лиш тільки купила квартиру, а тепер – це купа цегли…
Ми спільно з профспілками намагаємося підтримати таких колег. Лише з боку нашого благодійного фонду надано викладачам, студентам, співробітникам більше, ніж на 430 тисяч гривень разової підтримки.
Станіславе Миколайовичу, а тепер про реалії життя – справи з кошторисом університету, що буде із заробітними платами, матеріальною базою, теплом, світлом…
— Питання дуже актуальне, воно перебуває на моєму особистому контролі. Як відомо, зведений кошторис університету сягає 1,5 мільярди гривень. Власне бюджет самого університету в цьому році є на рівні 857 мільйонів гривень. Уряд секвестрував (скоротив) державний бюджет на 10%. Відповідно і нас торкнулася ця доля з 1 січня. Тобто ми чотири місяці отримували все по старому, в повному обсязі, тому з 1 травня ми повинні по 12% щомісяця зменшувати всі видатки. Нам вдалося в результаті довгих перемовин дещо узгодити цифри скорочення в Міністерстві освіті і науки України і ми скорочуємо їх поки що на рівні 8-10%. Скорочення торкнеться, в тому числі і заробітної плати.
Ректорат спільно з профспілкою запропонував диференційований підхід до зменшення заробітної плати. З ректора, приміром, зняли майже 5 тисяч гривень, а і з лаборанта 370 гривень на місяць. Відповідно буде утримано із завідувача кафедри 1983 гривні, професора – 1876 гривень, доцента – 1584 гривні.
І тут вибору в нас немає, бо внаслідок агресії Росії державний бюджет виконується на 45-50%. Ми повинні з розумінням до цього ставитися, бо біда одна на всіх. Не випадково Сергій Марченко – міністр фінансів, заявив, що якщо війна буде тривати ще 3-4 місяці, то скорочення соціальних виплат виросте до 30-40%, а 9 з 10 українців можуть стати бідними.
За 4 місяці ми вже витратили зі свого кошторису 182 мільйона гривень, з них 168 мільйонів гривень на зарплату, на 11,9 мільйона гривень спожили комунальних послуг, придбали товарів всього на 473 тисячі гривень... Ми практично нічого, окрім комунальних послуг, нині не оплачуємо. Стали реальністю затримки виплати заробітної плати, тиждень не оплачується аванс за травень… Біда, одним словом!
Тому ректорат налаштовує весь колектив з одного боку на економію бюджетних коштів, а з іншого – на посилення діяльності госпрозрахункових підрозділів, заробляння коштів. Наприклад, наш ветмедсервіс (В’ячеслав Соломон) з початку року вже надав послуг на майже 400 тисяч гривень. На жаль, дехто опустив руки, вичікують…
Ви добре сказали про «виживання, пошук заробітку». А які ще є приклади такого підходу?
— Реалізуємо наш спільний проект в Китаї, де з двома університетами Ціндао та Ліньї ми відкриваємо філії з ветеринарної медицини, харчових технологій, садово-паркового господарства, біотехнологій, тваринництва. Кожен викладач отримає добру заробітну плату, але і університет матиме оплату по 500 доларів за кожного студента.
Або візьмемо грантові проекти. Нині ми подали їх 20 до міжнародних організацій. Вже є перші позитивні результати. Проект «Research capacity building and upskilling and upgrading the research team in NUBiP (Ukraine) on agroecological intensification for crop production», де керівником є професор Оксана Тонха, отримав грант на 1,5 мільйона євро. Наша частина – майже 600 тисяч євро, а це більше 20 мільйонів гривень. Це визнання і суттєва підтримка людей.
У цьому напрямку гарно працюють групи науковців під керівництвом Валерія Кашпарова, Андрія Геті, Святослава Левчука, Віктора Миронюка, Володимира Стародубцева. І це добре. Це допоможе, як ви кажете, «вижити», і розвиватися. Була створена спеціальна група, яка надає підтримку і допомогу з написання грантових заявок для участі в міжнародних дослідницьких проектах.
Станіславе Миколайовичу, а наші навчально-дослідні господарства долучаються до проблем соціального захисту, яка їхня роль?
— Звичайно. Є наказ, згідно з яким навчально-дослідні господарства провели необхідний посів круп’яних культур, овочів для заготівлі продуктів харчування. Очолюють цей процес проректори Вадим Ткачук і Вадим Кондратюк.
Взагалі всі господарства, попри економічну скруту, при нашій підтримці, своєчасно провели всі весняні польові роботи. Хоч їм і важко – різко здорожчало пальне, добрива, не можна реалізувати продукцію минулих років. А її в нас на зберіганні маже на 30 мільйонів гривень.
Оговтується після військових дій і колектив Боярської лісової дослідної станції. Адже він до цього працював на оборону столиці.
Ми бачимо, що все ж якісь роботи в університеті проводяться, не були б Ви самим собою, щоб щось не ініціювали…
— Ми свої університетські справи виковуємо на жорсткій ковальні необхідності. Будемо робити те, що вкрай потрібно, або це просто не робити не можна. З будівництва плануємо лише аварійні роботи – перекриття даху гуртожитку №10, ремонт туалетів гуртожитку №7, підвалу гуртожитку №2 і т.і.
А щодо встановлення «Книги знань» біля корпусу №4 на Алеї слави, то це ініціатива Ради аспірантів (Сергій Михнюк), підтримана проректором Сергієм Квашою, завідуючим відділу аспірантури Віталієм Вакуленком. Молодь ще до війни зібрала кошти, склала проект, все оплатила. То чого ж все це мусить пропасти десь на складі?
Щодо скульптури «Символ життя», то наш місцевий талановитий скульптор Михайло Павловський створив її разом з Юрієм Марчуком, Олександром Сливою також ще до нового року. Вчена рада підтримала їх встановлення, думаю, територія університету від цього тільки виграє. Це до вподоби батькам, абітурієнтам.
Дивіться – на Алеї слави розташувалися наші предтечі, славні вчені, організатори, педагоги. А книга знань символізує витоки їхніх успіхів, зв’язок із знаннями, дослідженнями, які донедавна були зосереджені в книгах. Поряд сквер, гарні лави. Це все для молоді, співробітників.
Щодо символу життя, то наш університет і є університетом наук про життя, яке твориться людськими руками, а в них символ нового – яйце, з якого і народжується все живе. Це міжнародний символ життя. Гарна і розумна ідея, яку вподобала молодь, студентство, підтримала вчена рада університету.
Як іде навчальний процес, де наші студенти, скільки їх за кордоном?
— Дякую за запитання. Війна, пандемія боляче вдарили по всій країні, державі, по освіті. Ми всі хочемо перемоги. Дуже хочу своєчасно почати восени наживо навчальний процес, хоч по курсах, в змішаному режимі. Але все залежить від стану справ на фронті.
Ви знаєте, що наш колектив найперший в столиці показав зразок організованості, витримки і відновив навчання з 14 березня. Решта закладів вищої освіти це зробили з 4 квітня, втративши час. Спочатку 49% студентів включилися в навчальний процес, а нині більше, ніж три чверті студентів дистанційно навчаються. Краще інших – колективи факультетів конструювання і дизайну, тваринництва та водних біоресурсів, харчових технологій та інші.
Всього в університеті, базовому закладі, після випуску магістрів, зараз навчається 10784 студенти. З них – 2337 перебуває в столичному регіоні, 7026 – за межами Києва, 1220 чоловік (11%) – за кордоном. На жаль, з 42 студентами немає стійкого телефонного зв’язку, десь більше 50 осіб змушені навчатися в т.з. асинхронному режимі, тобто самостійно при певній підтримці викладачів. Бібліотекою надіслані студентам більше 12 тисяч примірників навчальної літератури в електронній формі.
Студенти, викладачі планують і вже повертаються в Україну. Гірше із студентами іноземцями. Дисциплінованими виявилися лише китайці.
Шановний ректоре, не можу не запитати про головне, глобальне – коли закінчиться війна, як вона вплине на українську освіту і науку?
— Дякую. Звичайно я хочу, як і кожен українець, довгоочікуваного Миру і Перемоги. Попереду важкі дні, але підтримка світового співтовариства, могутня воля наших захисників, патріотизм народу вселяє віру в успіх.
Наш університет з перших днів включений в оборону країни. 68 колег влилися в лави Збройних Сил України, 365 осіб перебувають в територіальній обороні, більше 1000 – працюють волонтерами. Колектив щомісяця перераховує одноденний заробіток на рахунок армії. Більше 4 мільйонів гривень ми вже спрямували на ці цілі.
Всі господарства, коледжі, інститути, факультети також допомагають Збройним Силам. Лише Боярська лісова дослідна станція передала лісових матеріалів оборонцям Києва на 1,3 мільйона гривень.
За оцінками експертів перелом у війні наступить в середині літа, а реальні успіхи – в листопаді. Як буде – побачимо. Знаю одне – з рашистами словами не домовитися, лише зброєю. І тут я схиляю голову перед нашими військовими. Слава їм!
Нам сьогодні, як і всій Україні, гірко і тривожно. Росією грубо попрані всі міжнародні канони миру, світового порядку, закріплені Будапештським меморандумом, Гельсінськими Угодами. ООН, Радбез ООН остаточно втрачають свій вплив, всіляку дієздатність. Віроломний ворог вбиває наших громадян, дітей, руйнує міста і села, школи і лікарні. Але ми не здаємося і не здамося, зробимо все можливе для перемоги над ворогом!
Тож вітаю всіх з ювілеєм і хочу бачити всіх живими і здоровими.
Слава Україні! Героям слава!
Розмовляв Денис Рудень
