ПОГЛЯД У МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТНЄ

22 квітня 2022 року

 

Історія розвитку землеробства бере початок у глибині віків і відображає розвиток культури, продуктивних сил і виробничих відносин. Адже, по мірі накопичення практичного досвіду й наукових знань культура поля завжди йшла поруч із культурою людини. Землеробами доведено, що перспективи людства полягають у раціональному і ефективному використанні світлової енергії (енергії сонця) і енергії ґрунту, яка зосереджена в органічній речовині. Використання первинної сонячної енергії і енергії ґрунту створює первинну додаткову вартість, яка використовується у тваринництві, промисловості, для розвитку інтелектуальної сфери суспільства.

Встановлено, що приріст енергії в отриманому врожаї у 2–3 рази вищий порівняно з використаною вторинною енергією на вирощування цього врожаю. Проте, вартість первинної енергії у 2–3 нижча, порівняно з вторинною. Це виникає завдяки первинній світловій енергії (сонця) і енергії ґрунту, що уможливлює створення первинної енергії в аграрному секторі – в зерні, буряках цукрових, насінні соняшника, плодових та овочевих культур тощо.

Нинішній стан землеробства характеризується великими втратами енергії, що міститься в органічній речовині ґрунту та добривах. Встановлено, що втрати енергії в землеробстві втричі перевищують її відновлення. Це відбувається із-за порушення екологічної відповідності сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, нехтування вимог законів природи, агрономії та землеробства. Адже соціальне, економічне і екологічне благополуччя української нації нерозривно пов’язано з землею.

Ми часто говоримо «Хліб – усьому голова», «Земля – мати, годувальниця, багатство суспільства» такий вислів аж ніяк не перебільшення. Agros – поле; nomos – закон, вчення, тобто, вчення про поле.

На розвиток агрономії впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні причини (фактори).

 

Об’єктивні:

 

1.              На планеті «Земля» функціонує ряд біоценозів, які об’єднані біологічними, екологічними, енергетичними та іншими властивостями. Основними біоценозами на планеті є угрупування мікроорганізмів, рослин, тварин та людей. Для ефективної життєдіяльності всіх біоценозів, необхідні фактори життя в оптимальній кількості і оптимальних співвідношеннях: світло, тепло, вода, поживні речовини, повітря. Всі фактори життя абсолютно рівнозначні і ні один з них не може бути замінений іншим, незалежно від того в якій кількості вони використовуються. Теоретичною основою функціонування біоценозів є закони природи, біології, агрономії, землеробства. В агрономії визначальними біоценозом є рослина, тільки останні здатні перетворювати кінетичну енергію сонячного проміння у потенційну енергію органічної речовини. Часто в науковому середовищі фактори життя ототожнюють з родючістю ґрунту, а в окремих випадках останню ставлять вище факторів життя. Адже родючість – це здатність ґрунту забезпечувати рослини всіма земними факторами життя (вологою, поживними речовинами та ґрунтовим повітрям) в оптимальній кількості і оптимальних співвідношеннях. Звідси, управляти факторами життя рослин необхідно агротехнічними, біологічними, агрохімічними та іншими заходами, у т. ч. і через родючість ґрунту.

2.              Ріст населення планети. На початку 2021 р. населення планети склало близько 8,0 млрд. За даними ООН у 2050 р. населення складатиме 10 млрд., що вимагатиме додаткових продуктів харчування. В даний час у напівголодному стані перебуває більше 1,0 млрд. людей, щодня у світі від голоду помирає близько 25 тис. людей, з них 18 тис. дітей.

Загальна світова площа ріллі складає близько 1,3 млрд. га, що на одного жителя планети припадає близько 0,13 га. Україна має 32,5 млн. га, що на одного жителя України припадає близько 0,8 га ріллі, в даний час – 1,0 га.

3.              Зміна клімату. Щорічно у світі в атмосферу надходить більше 50 млрд. т парникових газів, спостерігається підвищена енергетична активність сонця тощо. Все це привело до підвищення температурного режиму планети на 1,5–2,0 0С, що є результатом переходу з помірно-континентального до різкоконтинентального клімату зі зливовими дощами, рекордними позитивними температурами, ураганами, торнадо, смерчами, пожежами тощо. Продовження зміни клімату призведе до втрати озимих культур, особливо до втрати озимих колосових культур.

4.              Дефіцит енергоносіїв. Становлення та розвиток людства пов’язано з використанням енергії. Головним джерелом надходження і використання енергії є природні ресурси (первинна енергія) – вугілля, нафта, природні горючі гази, деревина тощо. Розвиток людства веде до інтенсивного використання первинної енергії, до зменшення її запасів. Тому пошук альтернативних джерел енергії є актуальним.

Високовуглеводні культури(кукурудза, цукрова тростина та буряки, картопля, зернові колосові тощо) використовують для виробництва біоетанолу. Високоолійні (ріпак, соняшник, соя) використовують для виробництва біодизелю.

5.              Ресурси забезпечення галузі «Агрономія». Продуктивність вирощування культур залежить від ресурсного їх наповнення: ФАР, волога, тепло, повітря, поживні речовини тощо.

 

Суб’єктивні причини:

 

1.              Близько 70% вирощеної продукції Україна реалізує у вигляді первинної енергії. Україна – сировинна аграрна країна. Первинну енергію необхідно використовувати для одержання вторинної енергії, додаткових вартостей у переробній промисловості, тваринництві, розвитку інтелектуальної сфери суспільства тощо. Звідси, первинними капіталом у суспільстві є створена в аграрному секторі первинна енергія, яка є енергетикою розвитку людського суспільства.

2.              Загрозлива розораність земельних угідь. Орні землі складають
32,5 млн. га або 54 % від території України (екологічно обґрунтована до 40 %), 57 % сільськогосподарських угідь ерозійно небезпечні. У зв’язку з цим щорічно змивається більше 500 млн. т ґрунту, з яким втрачається більше 10 млн. т гумусу, 0,5 млн. т сполук азоту, 0,6 млн. т. Р2О5 і 0,8 млн. т К2О.

3.              Дегуміфікація. Щорічно ґрунти України втрачають більше 1 т гумусу з гектара. За останні 20 років втрачено від 1,0 до 2,0 % гумусу. За результатами Х туру обстеження ґрунтів середньозважений вміст гумусу в ґрунтах України складає
3,16 %. Динаміка балансу гумусу від’ємна.

4.              Динаміка внесення органічних добрив від’ємна і складає 0,5 т/га, при нормі 40–50 т/га.

5.              Динаміка внесення мінеральних добрив від’ємна і складає 70–80 кг/га при співвідношенні N:P:K =1,0 : 0,2 : 0,2 науково-обґрунтоване співвідношення
N : P : K = 1,0 : 0,8 : 0,7.

6.              Забрудненість ґрунтів України окисами свинцю складає 57 %, кадмію – 50 %, що екологічно небезпечно.

7.              За якісними показниками ґрунти України розподіляються:

-                 високої якості – близько 20 % (вміст гумусу 4 % і більше);

-                 середньої якості – близько 50 % (вміст гумусу 3–4 %);

-                 низької якості – близько 30 % (вміст гумусу 3 % і менше).

 

Висновки:

 

Очевидно, що шлях подальшої інтенсивної хімізації землеробства економічно необґрунтований і екологічно небезпечний. Встановлено, що у найближче десятиліття настане настільки масштабна втрата ґрунтів, що за своїми наслідками перевершить проблему глобальної зміни клімату. Настала нагальна необхідність екологізації і біологізації землеробства. Це передбачає комплекс еколого-економічних, агротехнічних, меліоративних та ґрунтозахисних заходів спрямованих на отримання стабільної, адекватної біокліматичному потенціалу зони, якісної і екологічно безпечної продукції землеробства з відтворенням родючості ґрунтів.

Екологізація землеробства передбачає:

1.              Науково обґрунтовану організацію земельної території. Розораність не повинна перевищувати 40 % території України.

2.              Економічно обґрунтована структура посівних площ, в основі якої є закон попиту і пропозицій, тобто – закон ринку.

3.              Науково обґрунтована система сівозмін.

4.              Збалансована органо-мінеральна система удобрення.

5.              Зберігаюча система обробітку ґрунту:

-                 комбінована за способом;

-                 диференційована за глибиною;

6.              Еколого-економічна система захисту посівів від шкідливих організмів;

7.              Науково обґрунтована система заходів захисту ґрунту від ерозії;

8.              Науково обґрунтована система меліоративних та культуртехнічних заходів;

9.              Агроекологічна система заходів запобігання забруднення ґрунтів, довкілля та продукції АПК.

 

Семен Танчик,

Професор кафедри землеробства та гербології

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook