Зараз наш фронт – це навчання!

          Пройшов вже місяць війни, запеклих боїв, моторошних фото і відео, напружених очікувань смс від близьких і друзів.

Ми вже звикли до переліку: сьогодні двадцятий, двадцять п’ятий, тридцятий день війни. І тепер цей відлік ми продовжуємо: розпочинається третій тиждень навчання. Навчання досить незвичного, яке переривається звуками сирен та вибухів, коли тремтять руки не від страху помилитися чи дати неправильну відповідь, а від жаху втратити домівку, рідних, життя. Така наша нова реальність, яка переформатувала нас, додала років і мудрості, доброти і сміливості.

Ця реальність розкидала нас по світу. І тепер географія викладачів кафедри і студентів - це карта України і Європи, міст і селищ, багатоповерхових будинків, кімнат гуртожитків, підвалів і бомбосховищ. Колись ми зберемось і напишемо спогади про те, як їхали, переховувались, допомагали і підтримували один одного. Колись, коли буде час, сили і надхнення…

А зараз ми продовжуємо боротьбу, кожен на своєму фронті. Як зауважив Олег Миколайович Загурський, якщо ви не в теробороні або волонтерській організації, ваш фронт зараз – в навчанні. Адже війна обов’язково закінчиться і тоді нашій країні потрібна буде допомога освідчених і підготовлених фахівців. Адже саме ми будемо наповнювати життям наші міста і села, відновлювати транспортну інфраструктуру і логістичні ланцюги.

Що можна сказати про ці два тижня, якими вони були? Важкими, незвичними, це був виклик нашим можливостям, вмінню поєднати в собі люблячих батьків і вимогливих викладачів. Це було випробування характеру і професійності.

І для студентів ці дні були важкими, коли треба впоратися з страхами, безпорадністю, стати дорослішим на кілька десятків років. Багато з них займаються волонтерством, проходять службу в ТрО, допомагають переселенцям, батькам по господарству. Чимало втратили домівки і вимушені були переїхати в безпечні місця. Всі ці обставини не пройшли безслідно і додали психологічного навантаження.

З розумінням, материнською турботою і ласкою ставляться до студентів Лілія Анатоліївна Савченко і Тетяна Іванівна Сліпуха. Свої заняття вони починають з запитань про самопочуття, буденні й побутові справи, потім переходять до роз’яснення питань з відповідних дисциплін.

 Ми багато часу провели за обговоренням шляхів, методів допомоги студентам в такий нелегкий час. Дьомін О.А., Колосок І.О. рекомендують скорочувати навчальний матеріал, докладно пояснювати його теоретичну складову, детально ознайомлювати студентів, як потрібно виконувати практичні і лабораторні завдання на конкретних прикладах, дозволити захист робіт у Word, Excel, інших редакторах або навіть усно, якщо студент опрацював матеріал, але не має змоги належним чином його оформити.

Бондарєв С.І. розробив практичні роботи з дисципліни Організація міжнародних автоперевезень в Excel і записав відеоуроки. Тепер студенти мають можливість проектувати способи перевезення вантажів з Києва і Вінниці до Бордо і Мюнхена, швидко проводити відповідні розрахунки. І ці розрахунки – наш вклад в перемогу, в майбутні транспортні зв’язки між країнами-партнерами.

Викладачі звертають увагу, що на фоні тотального знищення міст і сіл, інформація щодо шляхової мережі, аеропортів, морських портів потребує перегляду, переосмислення і оновлення. І вже зараз треба розмірковувати над цими питаннями, намічати способи, методи їх вирішення. Мацюк В.І. рекомендує, що по можливості можна проводити аналітичні дослідження для подальшого їх застосування на практиці.

Зараз кожен з нас бореться за своє майбутнє, за світле майбутнє країни, кожен на своєму місці.

Опалко Вікторія, Савченко Лілія

Доценти кафедри транспортних технологій та засобів у АПК