Навчання в умовах війни, або крик душі устами старост першого курсу факультету ветеринарної медицини

Навчання в умовах війни – це не «велике сьогодні», а «велике завтра»

24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Це змінило все. Президент оголосив воєнний стан… Ще «вчора» страшним був коронавірус, а вже «сьогодні» – війна. Ніхто навіть не замислювався над тим, що в ХХІ столітті ми житимемо в часи війни. Нечесної, безжалісної, нелюдяної… Навіть в таких страшних умовах, ми маємо дивитися з вірою вперед, з вірою у світле майбутнє. А майбутнє нашої країни – за креативною молоддю, яка навіть в умовах війни, адаптується та хоче здобувати знання. Саме тому, за наказом ректора відновили дистанційне навчання в нашому університеті. Відновлення навчання в умовах війни – це важливий крок для суспільства в цілому та великий виклик в «завтра» зокрема. Тому ми маємо бути зосередженими, спритними, скоординованими та витривалими.
В такі тяжкі часи для нас всіх намагалися провести дискусію з деякими старостами першого курсу та дізнатися обстановку в групі. Серце розривалося від тих реалів життя, в якому перебуває наше студентство.

Лобас Анастасія, староста 4 групи, каже що позитивних коментарів в групі важко було знайти, але тим не менш зрозуміло, що для тих студентів, які знаходяться у відносній безпеці, початок дистанційного навчання є позитивним кроком від керівництва університету. Дуже незвично знову вчитись, каже вона. Після 2 тижнів перерви, в такі тяжкі часи, іноді під сирени та вибухи, студенти в групі по можливості виходять на зв’язок. Але навіть в таких умовах, говорять, що навчання допомагає відволіктись від подій, що відбуваються за вікном. Всі розуміють, що навіть у війну, як кажуть «на зло ворогу» потрібно розвиватись у ветеринарній сфері, і це дуже мотивує. Віримо в нашу швидку перемогу!!!

Староста 3 групи Савчук Катерина каже, що ситуація в групі неоднозначна. Хто у безпеці чи в умовній безпеці, кажуть: ми дуже раді, що ми вийшли на навчання, інколи немає на чому писати, чого їсти і пити, але ми не падаємо духом та тримаємось. В багатьох немає зв’язку, адже літають вбивчі ракети та вороги знаходяться зовсім поруч, але навчання важливе і ми це розуміємо. Психологічно важко, адже окрім того, що ми маємо прийняти те, що в країна – війна, в багатьох рідні не виходять на зв’язок, ми маємо якось засвоювати матеріал. Дехто каже, що у безпечному місці (у себе вдома), пару разів на день лунає сирена, під час якої всі ховаюся. Щодо навчання, то ми розуміємо тих людей, які знаходяться у дуже несприятливих умовах, при яких просто неможливо вчитися, але ж треба якось отримати хоч якісь знання (звісно було б дуже добре, щоб нам показали препарати, побачити наших викладачів в живу та навчатися очно). Все буде Україна!!!

А от Тарасюк Яна староста 7 групи, каже що деякі студенти групи не дуже зраділи поновленню дистанційного навчання, особливо ті студенти, що знаходяться біля Києва. І їх можна зрозуміти, адже навіть за великім бажанням, вони не можуть бути залучені до навчання, як їх колеги. Кажуть часто не можуть навіть нормально підготуватись до пар через сирени, а деколи і зовсім у сховищі лекцію слухають. Але більшість сказали, що поновлення навчання для них це добре, і вони зможуть хоч трохи відволіктись від війни.

Кардаш Аміна староста 2 групи: коли ми дізналися про навчання під час бойових дій, це нас дуже злякало. Це не страх, приступити до навчання після декількох тижнів перерви, а страх перед незвіданим. В такому молодому віці ми постійно нервуємо, потрібно бути зібраним, і ми це розуміємо, але обстановка не всім це дозволяє. Для більшості студентів, саме навчання в деяких моментах допомагає відволіктися та заспокоїтися.

Разом ми сила, каже староста 5 групи Гудима Євгенія. Ситуація в групі неоднозначна. Більшість групи задоволена виходом на навчання, але і частина студентів є м’яко кажучи, не дуже. Вони теж мають бажання слухати пари, але не можуть. З розумінням ставляться викладачі. І це підбадьорює та надихає. З іншого боку всі живі – і це головне. Чи не так? Велика надія на наших захисників. Ми не сумніваємось, що перемога за нами. Скоріше б….

Звичайно, що студенти відчувають підтримку, лояльність викладачів та керівництва факультету. Та і ми їх маємо зрозуміти. Ніхто до такого не був готовий, але разом ми все зможемо. Патріотичний дух нашого студенства, відчувається і на великій відстані. Де б ми не були, ми єдині. Ось таку молодь, ніяким рашистам не зламати!!!

Хтось боронить країну на полі війни, а ми з вами в тилу, працюємо на майбутнє. З нами правда, з нами сила і воля святая. З вірою в ЗСУ разом до перемоги.

Слава Україні!!!
Героям Слава!!!

Повірте в те, що ви можете, і це вже пів дороги до успіху.

Розмову вела Наталія Друзь,
доцент кафедри анатомії, гістології і
патоморфологіїтварин ім. акад. В.Г. Касьяненка.