20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні

 

     У ці дні вісім років тому на Майдані тривали найбільш драматичні й криваві події в роки Незалежної України. 18 лютого 2014 р. в центрі Києва у відповідь на спробу мирного виступу демонстрантів спецпідрозділи МВС застосували проти учасників Євромайдану спочатку водомети та сльозогінний газ, а потім – вогнепальну зброю та бронетранспортери.

     На ранок наступного дня кількість жертв з боку учасників акції протесту складала 23 людини, ще 9 загинули протягом 19 лютого. 20 лютого увійшло в історію як «кривавий четвер» – саме цього дня Майдан під снайперським обстрілом пішов у наступ, аби повернути втрачені днем раніше позиції. Тоді (здебільшого на вулиці Інститутській) загинули 47 протестувальників.

     Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це сльози нашої нації і душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас, за те, що перевернули свідомість українців, змусивши їх боротися й добиватися.

     Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих громадян, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави під час подій Революції Гідності, тих, хто ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України.

     Окремо хочемо зупинитися на одному з Героїв Небесної Сотні, нашому студенті. Усти́м Володи́мирович Голодню́к (12 серпня 1994, м. Збараж, Тернопільська область, Україна – 20 лютого 2014, Київ, Україна) – громадський активіст Євромайдану, боєць 38 сотні самооборони майдану. Герой України.

     Навчався у Збаразькій ЗОШ № 2. У школі однокласники жартома називали його Устимом Кармелюком. Упродовж 2008–2011 рр. навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут (3 рота, 2 взвод). Навчався у «Бережанському агротехнічному інституті» – відокремленому підрозділі НУБіП України. Захоплювався читанням історичних та філософських книг.

     Був захисником Майдану з листопада 2013 р. 30 листопада був побитий, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Щойно рани зажили, знову поїхав на Майдан. Належав до 1-ї, 19-ї, пізніше 38-ї сотень. 20 лютого 2014 р. внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав його, допомагаючи забирати загиблих біля горішнього виходу станції метро Хрещатик. Куля ввійшла йому до потилиці, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком. Коли його доправили до готелю «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю.