Приїхали з Індії в НУБіП України, щоб стати дипломованими фахівцями в галузі тваринництва
Два юнаки, Патель Санкет Джаянтібхаі та Містрі Маюркумар Далпатбхаі, приїхали з Індії та є слухачами курсів у НУБіП України з опанування української мови для вступу у цьому році на навчання на факультет тваринництва та водних біоресурсів.
Санкет, доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе, звідки ви приїхали до університету?
— Ми з Маюркумаром родом з округу Навсари штату Гуджарат, це північний захід Індії.
Чим відоме це місце?
— Зазвичай ми зазначаємо, що у нас народився "батько" індустріалізації Індії Джамеджи Тата, а також те, що Гуджарат є лідером з виробництва молока в нашій країні.
Що вплинуло на пріоритетність при виборі країни навчання?
— Я мав інформацію про систему освіти в Україні, зокрема про високий рівень аграрної освіти.
В Індії українські дипломи заслужено мають високий рівень довіри та асоціюються з європейськими. Також у нас Україну сприймають як країну зі славними традиціями аграрного виробництва та високим рівнем використання сучасних технологій, зокрема, в молочному тваринництві.
Чому саме аграрне виробництво вас зацікавило?
— По-перше, я хотів би сказати декілька слів про нашу країну в цілому, а потім зосереджусь на сільському господарстві.
Індію в Світі здебільшого сприймають, як одну з найбільш густонаселених та багатонаціональних країн з тисячолітньою історією, чудовим кліматом та природою. Поряд з цим ми пишаємося й іншими досягненнями нашого народу.
Індія ‒ аграрно-індустріальна країна, яка наразі має одні з найвищих темпів росту економіки. Збільшується, відповідно, й питома частка сільського господарства.
Розкажіть, будь ласка, більш детально про особливості галузі тваринництва в Індії.
— Для індійців корова є священною твариною, яка уособлює достаток, чистоту та святість! Тому не випадково Індія займає перше місце в Світі за чисельністю великої рогатої худоби (304 мільйони голів, якщо враховувати буйволів) та залишається лідером серед виробників молока – 188 мільйонів тон на рік, що становить більше ніж 18% світового виробництва. Поряд з цим і рівень споживання молока в Індії останнім часом збільшився з 180 до 400 грам на пересічного мешканця на добу.
Також в Індії добре розвинене вівчарство, козівництво, птахівництво, а в декількох регіонах й свинарство. До того ж безперечно і традиційно велику популярність має виробництво риби та продукції аквакультури.
Отже, якай напрям Вас особисто зацікавив найбільше?
— Молочне скотарство! Я розглядаю виробництво молока як перспективний бізнес та стабільне джерело доходу. У нас на батьківщині на рівні муніципальної влади існують програми державної підтримки фермерів. Вони ґрунтуються на політиці Національної Ради з розвитку тваринництва, яка сформована ще в 1965 році.
Отже, освітня програма з виробництва і переробки продукції тваринництва дозволить Вам самореалізуватися?
— Так, я вважаю, для цього є всі підстави! Це наявність на факультеті сучасного матеріального обладнання, навчально-наукових лабораторій, високопрофесійних викладачів.
Ще одним важливим фактором довіри до факультету є думка моїх друзів та земляків ‒ Сачіна та Манава (Сачінбхаі Катібхаї та Тріведі Манав), які вже навчаються на 1 курсі цього факультету, але за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура». Незважаючи на складності, які незаперечно є у більшості іноземних студентів, вони відчувають до себе доброзичливе ставлення студентів та викладачів, бажання надати допомогу чи підтримку. Дуже схвально вони відгукуються про адміністрацію Університету та факультету. Тому вважаю, що все у нас тут буде добре.
Дякую Вам за цікаві відповіді, за інтерес до наших освітніх програм та, користуючись нагодою, щиро запрошую Вас до дружньої студентської родини НУБіП України!
Володимир Афанасенко,
доцент кафедри біології тварин
