Головне в житті випускника факультету ветеринарної медицини Сергія Піпіни – бути потрібним людям як фахівець, як людина і цього навчають в НУБіП

• — Представтесь та розкажіть про себе.

— Мене звуть Сергій Ілліч Піпіна. Народився в селі Карапчів Вижницького району Чернівецької області – мальовничому і чарівному своєю природою краю – Буковині, в родині колгоспника. Там, у найріднішому, найкращому куточку землі, проходили мої дитячі та шкільні роки. З раннього дитинства батьки навчали любити землю, привчали до праці, вчили самостійно приймати рішення. Тому і до сьогодні я пам’ятаю їхню науку, яка так згодилася в житті.

• — Який шлях був до омріяної професії?

— Після школи працював ветеринарним санітаром на вівцефермі колгоспу «Червоний прапор». І як не подобалися дорослі трудові будні, розумів: для того, щоб твердо стояти на ногах, потрібне надійне підґрунтя – вища освіта. Перша спроба стати студентом ветеринарного факультету Подільського сільськогосподарського інституту закінчилася невдачею. В 1982 році був призваний до лав Радянської Армії. Після повернення в 1984 році зі служби, мрія стати студентом ветеринарного факультету не полишала мене. І в 1984 році я став слухачем підготовчого відділення Української сільськогосподарської академії, і, здавши в наступному році успішно випускні іспити, став студентом ветеринарного факультету.

• — Як проходило навчання? Що найбільше запам’яталося?

— Навчаючись в академії, був старостою групи, приймав активну участь в науковому і культурному житті факультету. Ніколи не забуду, як старшокурсники говорили: «Якщо здаси анатомію, вважай себе повноцінним студентом». І це дійсно було так. Незабутні лекції професорів Гіммельрейха, Рудика, Хомича та інших, навчальні практики, клінічні кафедри тощо.

• — Що можете сказати про період «від випускника, до директора ТОВ «Фірма «Зоосвіт»?

— Студентські роки пролітають, як одна мить, і після успішного закінчення навчання впродовж дев’яти років працював ветеринарним лікарем в радгоспі «Шпитьківський» на Київщині, обіймаючи спочатку посаду старшого ветеринарного лікаря центрального відділку господарства, потім, став головним ветеринарним лікарем цього господарства. За час роботи в господарстві нічого не давалося за дарма, треба було докладати всіх зусиль, щоб вирішувати багато проблем у ветеринарії, а також «запалювати» колег по роботі для досягнення поставленої мети. Після розпаювання господарства, не бачачи перспективи роботи в сільській ветеринарії, в 1999 році звільняюся. Шукав роботу в столиці, коли надійшла пропозиція від районної ветеринарної служби Києво-Святошинського району очолити дільничну ветеринарну лікарню в селі Ігнатівка Києво-Святошинського району Київської області. Плідно пропрацювавши два роки завідуючим дільничної ветеринарної лікарні і забезпечуючи стабільний епізоотичний стан восьми населених пунктів і чотирьох господарств, районне керівництво переводить мене в район на посаду завідуючого ветеринарною клінікою по лікуванні сільськогосподарських і дрібних тварин. І тут, попрацювавши лише один рік, мене переводять на державну ветеринарну службу, призначивши заступником начальника Управління ветеринарної медицини в Києво-Святошинському районі. У 2004 році звільнився з державної служби і почав займатись приватною ветеринарною практикою, яка у той час стрімко розвивалась. З однодумцями відкрили ТОВ «Фірма «Зоосвіт», яке я і очолюю.

• — Сергію Іллічу, бачимо, що шлях був не із простих. Та після стількох років практики, чи не жалкуєте про вибір професії?

— Ні разу не пошкодував. Більше скажу, зовсім недавно факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України закінчив і мій син.

• — Як давно відвідували рідну «alma mater», чи помітили зміни?

— На факультеті буваю часто, оскільки я є членомом Ради роботодавців факультету ветеринарної медицини, Почесним членом кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка Національного університету біоресурсів і природокористування України, учасником конференцій та семінарів. Зміни на факультеті – виключно в кращу сторону. Оновлена конференц-зала, лабораторії на кафедрах, клініка «Ветмедсервіс», а що вже говорити про унікальніший музей анатомії та багато іншого.

• — У чому переваги навчання на факультеті ветеринарної медицини?

— Результати праці ветеринарного лікаря можуть втілюватися в багатьох галузях господарства: тваринництві, легкій і харчовій промисловостях, медицині, мисливському та рибному господарствах тощо. Достойний багаж знань можна здобути саме тут. Хоч і пройшли десятки років, і корифеї факультету передали знання своїм учням, видно що достойна зміна їх не підводить.

• — Сергію Іллічу, що б ви порадили вступникам 2022 року?

— Щоб успішно виконувати професійні обов’язки, ветеринарний лікар повинен мати значний багаж знань. Так, ветеринарія об’єднує анатомію і фізіологію (нормальну і патологічну), гістологію, мікробіологію, паразитологію, вірусологію, клінічну терапію, хірургію, акушерство, імунологію, ветеринарно-санітарну експертизу, клінічну діагностику. Це її спеціальні дисципліни, без яких повноцінно сформуватися фахівець не зможе. Тому бажаю старанності, наполегливості та цілеспрямованості. Ну, і не забувати, що головне – це здоров’я. Всім – 36,6.

• — Дякую за розмову, Сергію Іллічу, та за любов до нашої професії.

• https://nubip.edu.ua/node/6042

Розмову вела доцент Наталія Друзь