Дерево рішень з теми «Адвокація чи PR»: нові види інтерактивних занять у навчально-методичному арсеналі кафедри ТІДП
Педагогічна діяльність сьогодні спрямована не лише на засвоєння готових науково-практичних знань, а й на можливість продукування нових, на розвиток креативності, гнучкості мислення, на моделювання нових способів діяльності тощо. Вони дозволяють розвивати нестандартне мислення, уяву, позбуватися стереотипності у студентів, а також сприяють їх комунікації при пошуку відповідей на різні питання державно-правового та суспільного життя.
Одним із таких інтерактивних методів є «Дерево рішень», сутність якого полягає у процедурі прийняття рішень із певного питання, що виникає в результаті реалізації певної ситуації. Цей метод допомагає проаналізувати та ліпше зрозуміти механізми прийняття складних рішень. Перевага методу – можливість пов’язати ставлення цілі з діями, що підлягають реалізації. Під час побудови багаторівневого «Дерева рішень» досягнення мети кожного з рівнів моделі забезпечується комплексом заходів попереднього рівня. Кожен рівень «Дерева рішень» повинен займати певне місце в ієрархічній послідовності, складеної на основі дотримання причинно-наслідкових зв’язків. «Дерево рішень» будується за допомогою п’яти елементів: 1) момент прийняття рішення; 2) точка виникнення події; 3) зв’язок між рішеннями і подіями; 4) імовірність настання події; 5) очікуване значення (наслідки) – кількісне вираження кожної альтернативи, розташоване в кінці гілки.
Метод «Дерево рішень» застосовується для раціоналізації процесу прийняття рішень у ситуації, коли неможливо дати простої й однозначної відповіді на поставлене запитання. Цей метод застосовується також в аналізі складних ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин, що призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення у минулому. Метод корисний у ситуаціях, коли пізніші рішення залежать від рішень, прийнятих раніше, але, своєю чергою, визначають подальший розвиток подій. Метод «Дерево рішень» ефективно застосовується на заняттях під час аналізу суперечливих подій та явищ. Учасники обговорення детально аналізують усі можливі варіанти рішень і записують до стовпчиків переваги та недоліки кожного з них, а також ті наслідки, до яких вони можуть призвести. У ході обговорення здобувачі вищої освіти заповнюють таблицю. Ця методика дає змогу їм ліпше зрозуміти механізм прийняття складних рішень, проаналізувати суперечливі дані. Науково-педагогічний працівник отримує можливість точніше оцінити рівень базових знань і виявити ступінь підготовки здобувачів вищої освіти. Необхідно зауважити на таку організацію роботи: – потрібно вибрати проблему, дилему, що не має однозначного рішення; сформулювати та визначити її суть; – доцільно запропонувати здобувачам вищої освіти необхідну для розв’язання проблеми базову інформацію, документи, перелік нормативно-правових актів, які слід опрацювати, тощо; – підготуйте на дошці чи роздайте кожному здобувачу вищої освіти зразок «Дерева рішень»; – шляхи й варіанти вирішення проблеми можна визначити за допомогою проведення «Мозкового штурму». На цьому етапі жоден із варіантів не може бути неправильним. Важливо запропонувати якомога більше ідей; – потрібно обговорити кожен із варіантів вирішення проблеми. Можна відхилити частину ідей і залишити 3–4; – слід об’єднати здобувачів вищої освіти у малі групи по 6–8 осіб та визначити час для виконання завдання (10–20 хв). Працюючи в підгрупах, здобувачі вищої освіти заповнюють таблицю, записуючи в стовпчики переваги і недоліки кожного варіанта і приймають рішення з проблеми; – кожна група має побудувати власне «Дерево рішень». Згодом малі групи мають помінятися місцями і дописати на «Деревах рішень» колег свої ідеї. У підсумку потрібно проаналізувати результати і визначити найкращий спосіб вирішення проблеми (детальніше про метод – натиснути).
15 листопада 2021 року в рамках навчальної дисципліни «Лобізм у праві» студентам були запропоновані ситуації щодо проблем булінгу та «зелених технологій». В описовій частині мова йшла про ситуацію в досліджуваній галузі, про коло зацікавлених суб'єктів та основи правового регулювання. Завдання полягало в тому, щоб визначити об'єкт лобіювання та підібрати стратегію роботи з громадянським суспільством.
Анастасія Василевська зауважила, що класифікації лобізму за наступними ознаками: 1) за характером діяльності суб‘єктів лобіювання (професійний, непрофесійний) 2) за територіальною специфікою (центральний, регіональний, місцевий) 3) за ступенем легітимації (інституціоналізований, нелегальний) 4) за цілепокладанням (політичний, економічний, культурний, соціальний, правовий тощо) 5) за спрямованістю на об‘єкт лобізму (урядовий) 6) за спрямованістю на об‘єкт лобізму (урядовий, парламентський, судовий) 7) за груповою приналежністю суб‘єктів лобіювання (політизований – представники політичних об‘єднань, бізнес-структур, олігархічних угрупувань; соціальний – представники недержавних організацій, профспілок; корпоративний – фінансові та промислові корпорації, галузеві інфраструктури) 8) за способами та методами впливу (прямий, опосередкований та внутрішній) 9) за часом дії (спланований, спонтанний, перманентний).
Лера Снежна нагадала, що класифікація типів лобіювання за об'єктом: за територіальною ознакою – на державні та міжнародні; за метою впливу – на економічні, політичні, соціальні тощо.
Вадим Шрамович зауважив, що розрізняють такі види лобізму: в залежності від того в яких органах влади вирішується питання: законодавчий; виконавчий; судовий. В залежності від характеру інтересів: політичний; економічний; соціальний; аграрний; промисловий. В залежності від часу дії: одноразовий; постійний. В залежності від того на якому рівні відбувається лобіювання інтересів: загальнодержавний чи федеральний; місцевий; регіональний.
Екатерина Солодкая зазначила, що «зелені технології - запорука сталого розвитку суспільства та бізнесу" На мою думку, для такої кампанії найдоречнішим буде адвокація, щоб можна було впроваджувати чіткі зміни, так як результатом адвокаційної кампанії має стати офіційний документ, прийнятий на одному з рівнів влади. Суб'єктами такої кампанії можуть бути, еко-активісти, громадські організації, бізнеси із розвиненою КСВ(корпоративною соціальною відповідальністю), тощо.
План дій - аналіз тієї частини законодавства, яка стосується обраної проблеми. Далі - находження інформації та аналіз досвіду інших громад, які впровадили аналогічний адвокаційний проект.
Загалом, дане інтерактивне заняття потребує від учасників високої теоретичної підготовки у сфері права та загальної обізнаності у суспільних процесах. Працювати у такому режимі складно та відповідально, але важливо і корисно для майбутнього професійного зростання.
Олена Чомахашвілі,
доцентка кафедри теорії та історії держави і права