Відбулося чергове засідання гуртка
На черговому засіданні гуртка було проаналізовано асортимент лікарських форм суфасних ветеринарних препаратів. Гутківці вивчали особливості твердих, мяких, рідких, газоподібних лікарських форм, виписування рецептів них. Особливу увагу було приділено лікарським формам, які використовуютьсятільки у ветеринарній медицині, а саме нашийникам, преміксам тощо.
Ветеринарні специфічні лікарські форми використовуються виключно у ветеринарії. Вони можуть бути твердими, м’якими та рідкими.
Болюси (лат. Boli) — м’яка лікарська форма, за консистенцією — як свіжий хліб, призначена для внутрішнього застосування (розглядаються як різновид таблеток). Їх виписують тільки на 1–2 дні, тому що при зберіганні вони псуються або затвердівають і не розпадаються в ШКТ тварини. Маса від 0,5 до 20,0 г. Форма залежить від розміру: дрібні мають форму кульок, а великі — довгасту або яйцеподібну. Болюси складаються з діючих речовин і формоутворювачів, що рекомендують для таблеток (у тому самому кількісному співвідношенні; легко розпадаються у шлунку). У болюсах призначають речовини з неприємним запахом і смаком, а також коли у тварини відсутній апетит. Виготовляють так само, як і таблетки. Як консервант використовують гліцерин. Можна готувати в домашніх умовах, використовуючи житній хліб, в який закладають ліки (порошок, таблетку). Рідкі ліки додають при готуванні тіста. Тваринам болюси вводять так, щоб вони не були роздавлені або розжовані у ротовій порожнині (за допомогою пристрою — болюсодавача, який виштовхує болюс на корінь язика, і тварина ковтає його). Коням і великій рогатій худобі болюси дають за допомогою болюсодавача або закладають рукою на корінь язика, вівцям — за допомогою корнцанга, а собакам, кішкам і птахам — так само, як і таблетки. Болюси не призначають свиням (через незручність уведення) і тваринам з багатокамерним шлунком.
Кашки (лат. Electuarium) мають м’яку кашко- або тістоподібну консистенцію, призначаються для прийому внутрішньо (найчастіше свиням, рідше — коням). За допомогою шпателя кладуть на корінь язика або вільно згодовують. Складаються із суміші діючих та допоміжних (рідких, напіврідких і зв’язувальних) речовин, які беруть у різних співвідношеннях. Розрізняють кашки густої (Electuaria spissa) і густуватої (Electuaria tenua seu mollia), подібної до патоки, консистенції. Не готують кашки з сильнодіючими, отруйними речовинами та речовинами, що мають неприємний запах, смак, легко розкладаються або окиснюються (калію перманганат, срібла нітрат). За своєю консистенцією і складом наближаються до болюсної маси, тому застосовують ті самі формоутворювальні речовини (порошки кореня солодки або алтеї, борошно житнє, пшеничне, сироп простий, патоку, мед, рослинні екстракти, соки, олії, бальзами, смоли й ін.). Солі додають у вигляді найтонших порошків або розчинів, уникаючи при цьому введення зайвої кількості води.
Брикети (лат. Briketa) — твердий, дозований ЛП для внутрішнього і зовнішнього застосування. Мають вигляд плиток різної форми або таблеток діаметром понад 25 мм і масою до 5 кг. Брикети з ЛРС мають масу 8–10 г і призначаються для приготування ЛП переважно для масового використання. У брикети пресують антигельмінтні та антимікробні речовини, мінеральні підкорми, мікроелементи, вітаміни, ферменти та інші кормові добавки, збори з ЛРС та ін. Як наповнювачі використовують крохмаль, білу глину, житнє борошно, натрію хлорид, мед, цукор, сорбіт тощо. Одержують методами пресування, виливання, сплавлення. Сольові брикети призначають у формі лизунців великій рогатій худобі для групового годування або після розчинення чи подрібнення їх додають до корму, пійла. Парафінові брикети застосовують для боротьби з мишами і пацюками. До їх складу вводять отруйну речовину зоокумарин, або дифенацин (до 3%), або крисид (1%). Як наповнювач використовують парафін і живильну основу (зерно, крупу, крихти хліба, олію або подрібнене соняшникове насіння у кількості 0,5–1%). На площі 100 м2 розміщують 1–3 брикети масою 300 г.
Премікси (лат. Premices) — тверді недозовані ЛП для внутрішнього застосування (добавки до корму тваринам); стабільні, сумісні, однорідні суміші подрібнених до необхідного розміру часток діючих речовин (вітамінів, мікро- та макроелементів, амінокислот тощо) і наповнювачів призначені для введення в корми, комбікорми і білково-вітамінні добавки. Використовують для приготування повноцінних кормових сумішей. БАР найчастіше становлять 4–10% маси. Наповнювачі повинні відповідати певним вимогам (стабільність при зберіганні, індиферентність, сипкість, негігроскопічність та стійкість до кормових шкідників). Комплексні наповнювачі містять певні пропорції рослинної (мука або висівки із сої, кукурудзи, рису, ячменю) та мінеральної (напр. крейда) сировини. Мікроелементні добавки є перспективними мікроелементами (хелатами), які забезпечують асиміляцію біогенних мікроелементів, сприяють досягненню вищої продуктивності тварин і птахів. Для підвищення стабільності преміксів при зберіганні додають антиоксиданти (бутилоксіанізол, бутилокситолуол та харчові стабілізатори); для покращання розчинення та розпадання додають детергенти (коламін, бентоніт); для кращого поїдання тваринами додають ароматичні речовини (ефірні олії фенхелю, коріандру, ванілін, цукор, відходи виробництва какао тощо). Основне призначення преміксів — стимуляція усіх видів обміну речовин (підвищення активності ферментів) у тварин для одержання їхньої максимальної продуктивності при мінімальних витратах корму, профілактика та терапія інфекційних і паразитарних хвороб.
Залежно від дії розрізняють лікувальні та профілактичні премікси. Лікувальні премікси, залежно від фармакологічної групи діючої речовини, поділяються на вітамінні, антибіотичні, що дозволяють знизити захворюваність ослабленого молодняку сільськогосподарських тварин і птахів; мінеральні — залізовмісні препарати для профілактики анемії у молодняку, вітамінні краплі з овочами для зміцнення кісткової системи; білкові — містять комплекс амінокислот; комплексні — кормові добавки, що містять мінеральні речовини, вітаміни, мікроелементи. Профілактичні премікси бувають антистресові, антигельмінтні, для посилення пігментації та зміцнення шерсті домашніх тварин і додання їй блиску; для підтримки росту, гарного вигляду й якості шерсті; ароматизовані кормові добавки у формі мишок, сердечок, ролів, цукрових кубиків, соків тощо, зі смаковими добавками залежно від переваг тварини, напр. геріатричні препарати для підтримки здоров’я старіючих тварин.
Премікси виробляють на вітамінних комбінатах, заводах кормової промисловості та інших згідно з НТД. Головними критеріями їх оцінки є якість (якість сировини; поточний контроль кожної партії за вмістом АФІ; контроль готової продукції, включаючи зовнішній вигляд, запах, колір, розмір часток, вміст вологи, якісний склад вітамінів і мікроелементів; мікробіологічна чистота) та безпека.
Внутрішньорубцеві препарати — тверді дозовані ЛП для перорального застосування при лікуванні жуйних тварина з метою вивільнення та утримання діючих речовин у рубці (у безперервному або пульсівному режимі, що зазначають на етикетці) із певною швидкістю протягом певного періоду. Час вивільнення АФІ може варіювати від декількох днів до декількох тижнів. Застосовують за допомогою болюсодавачів.
Дієтичні раціони — повноцінний збалансований раціон поживних речовин для тварин, що легко засвоюється при лікуванні кормової непереносимості (ідіосинкразії); справжньої кормової алергії; захворювань ШКТ; фізіологічного і патологічного стресу; захворювань нирок, печінки, сечовивідних шляхів; ожиріння, цукрового діабету та ін. Використовують протягом усього терміну лікування захворювання до повного зникнення клінічних ознак. При наявності показань (старіючі тварини, дефекти ферментних систем тощо) дієту можна використовувати довічно. При застосуванні дієтичних раціонів необхідно забезпечити тварині постійний доступ до питної води.
Дуст (англ. Dust) — твердий недозований пилеподібний порошок (різновид присипки), що складається з діючих речовин і наповнювача (тальк, глина біла, бентоніт, порошок деревного вугілля та ін.) і легко прилипає. У вигляді дустів частіше призначають інсектициди, акарициди, репеленти, які застосовують для боротьби з паразитами, що знаходяться в середовищі, яке оточує тварин, або на їх тілі. Як правило, дусти готують на хімічних підприємствах, але в невеликій кількості їх можна готувати у ветеринарній аптеці або клініці. Дусти повинні мати пухку консистенцію і добре прилипати до поверхні. Їх наносять тільки на неушкоджену шкіру або шерстяний покрив з перфорованих коробочок або спеціальних розпилювачів (для птахів нерідко дуст домішують до піску для «купання»).
Нашийники — поліхлорвінілові стрічки, просочені діючими речовинами, призначеними для профілактики хвороб і лікування домашніх тварин при ураженні блохами, вошами та кліщами, які надягають на шию. Лікарські речовини поступово вивільняються з поверхні стрічки, переносяться на шерстяний покрив тварини і чинять репелентну дію на паразитів протягом 4 міс. Не можна застосовувати нашийники у видужуючих, хворих на інфекційні захворювання тварин, у вагітних сук, кішок та у тих, що годують, а також у тварин, молодших 2-місячного віку. Існують нашийники з комбінацією двох функцій: знищують бліх і запобігають нещасним випадкам за рахунок вмонтованої смуги, що відбиває світло. Оскільки близько 10% популяцій бліх живе на тварині, а близько 90% — в її оточенні (у намордниках, попонах тощо), то необхідно одночасно знищувати паразитів у середовищі, що оточує тварин, за допомогою спреїв, пудри та ін.
Смужки для лікування бджіл просочуються лікарськими речовинами і підвішуються до верхньої рейки рамки в центрі бджолиного гнізда. Дно вулика покривають чистим вкладнем, за допомогою якого видаляють кліщів, що гинуть через 24 год. Переваги застосування смужок: контрольоване вивільнення діючих речовин у необхідній терапевтичній дозі (бджоли можуть захопити зі смужки саме стільки речовин, скільки необхідно); високий рівень ефективності (усього 6 тиж); довгостроковий ефект/контроль; простота застосування; відсутність залишкових речовин у меді; безпека для бджіл і бджолярів. Існують також фумігаційні смужки, які утворюють при жеврінні дим, який викликає загибель кліщів.
Внутрішньоматкові препарати для застосування у ветеринарії (лат. Prаepаrаtiones intrа-uterinаe аd usum veterinаrium), за ДФУ, — рідкі, м’які або тверді ЛП, призначені для прямого введення в матку, зазвичай для отримання місцевої дії, що містять один або більше АФІ у відповідній основі. До них належать таблетки, капсули, розчини, емульсії та суспензії, концентрати для розчинів, таблетки для розчинів та суспензій, м’які препарати, піни, палички, при розробленні яких повинна бути доведена ефективність уведення додаткового антимікробного консерванту. У процесі виробництва, пакування та зберігання цих ЛП повинна гарантуватися мікробна чистота (готують в асептичних умовах). Стерильні внутрішньоматкові препарати підлягають випробуванням на стерильність. Внутрішьоматкові таблетки — тверді ЛП, для введення яких може бути використаний відповідний аплікатор. Таблетки, за винятком тих, що призначені для тривалої місцевої дії, повинні відповідати випробовуванню на розпадання для супозиторіїв та песаріїв (протягом 30 хв). Таблетки у вигляді твердих дозованих піноутворювальних паличок застосовують при лікуванні ендометритів у великої рогатої худоби, де як піноутворювачі використовують кислоти, карбонати або гідрокарбонати, що швидко реагують у вологому середовищі порожнини матки з виділенням вуглекислого газу. Внутрішньоматкові капсули — тверді однодозові ЛП, від м’яких капсул відрізняються тільки за формою (зазвичай мають овальну) та розмірами. Вводяться в матку за допомогою спеціального аплікатора. Внутрішньоматкові розчини, суспензії та емульсії; концентрати для внутрішньоматкових розчинів — рідкі ЛП, які можуть містити допоміжні речовини для регулювання в’язкості та pH препаратів, підвищення розчинності АФІ або для стабілізації. Такі речовини у використовуваних концентраціях не повинні виявляти місцево-подразливої дії. У внутрішньоматкових емульсіях можливе розділення фаз, яке зникає при збовтуванні. У внутрішньоматкових суспензіях допускаєтся наявність осаду, який зникає при збовтуванні. Концентрати для внутрішньоматкових розчинів використовують після розбавлення. Таблетки для приготування внутрішньоматкових розчинів та суспензій — однодозові ЛП, що розчиняються або розпадаються у воді протягом 3 хв і відповідають вимогам щодо таблеток. Вони можуть містити допоміжні речовини, що поліпшують розчинення чи диспергування або запобігають коагуляції. Після розчинення або диспергування вони відповідають вимогам для внутрішньоматкових розчинів або суспензій. М’які ЛП для внутрішньоматкового застосування (мазі, креми, гелі) повинні відповідати вимогам до м’яких ЛП для дерматологічного застосування. Випускаються у контейнерах із відповідним для застосування пристроєм. Внутрішньоматкові піни знаходяться в багатодозових контейнерах із відповідним пристроєм для введення в матку. Внутрішньоматкові палички при контакті з фізіологічними рідинами утворюють піну. На етикетках препаратів державною мовою має бути вказаний метод застосування ЛП, а також умови та термін зберігання.
У загальній статті ДФУ «Ветеринарні рідкі препарати для нашкірного застосування» регламентуються вимоги до таких лікарських форм, що містять один або більше АФІ: піни, розчини-концентрати, препарати пур-он та спот-он, спреї, дезінфекційні розчини для сосків, дезінфекційні спреї для сосків, розчини для обмивання вимені.
Концентрати для просочення (англ. Dip concentrates) — ЛП у формі порошків, паст, розчинів або суспензій, що використовуються шляхом розведення для приготування розчинів, суспензій або емульсій. Приготовлені ЛП застосовують шляхом занурення тварини в розчин.
ЛП для зрошення (англ. Pour-on preparations) — препарати для запобігання екто- й ендопаразитарним інвазіям тварин. Вони випускаються в об’ємі понад 5 мл та використовуються шляхом нанесення на середину спини тварини.
ЛП для точкового нанесення (англ. Spot-on preparations) — ЛП для запобігання екто- й ендопаразитарним інвазіям тварин. Їх випускають в об’ємі <10 мл та використовують шляхом нанесення на ділянку голови або спини тварини.
Спреї (англ. Sprays) — розчини, емульсії або суспензії, призначені для зовнішнього застосування з терапевтичною або профілактичною метою у вигляді аерозолю, рідини або м’якої піни. Позитивною рисою цих ліків є фізіологічне оброблення тварин (виключається фіксація, тварини менше збуджуються), можливість прямого впливу на уражену ділянку, зручність форми для індивідуального та групового застосування (можливість рівномірного і дозованого нанесення на різні поверхні), швидкість виявлення дії, гігієнічність, портативність, простота застосування, можливість використання у польових умовах.
Просочення для сосків (англ. Teat dips) містить один або більше дезінфекційних АФІ, зазвичай у формі розчину, в який опускають дійки тварини перед і, якщо необхідно, після доїння, щоб зменшити кількість патогенних мікроорганізмів на їх поверхні. Дезінфекційні розчини для сосків можуть бути готовими до використання розчинами або концентратами для розведення. Зазвичай містять пом’якшувальні речовини і сприяють загоєнню ушкоджень, що можуть бути вогнищем розмноження бактерій.
Спрей для сосків (англ. Teat sprays) — зазвичай розчин, що розпилюється на дійки тварини перед або, якщо необхідно, після доїння; може бути готовим до використання або готується шляхом розведення концентратів.
Промивки для вимені (англ. Udder-washes) — розпилюються на вим’я і соски тварини для видалення бруду і калу перед застосуванням дезінфекційних розчинів або спрею для сосків. Розчини для обмивання готують шляхом розведення препаратів-концентратів або готових до застосування дезінфекційних розчинів чи спрею для сосків.
Інтрамамарні ЛП — стерильні ЛП, призначені для введення в молочну залозу через сосковий канал у вигляді розчинів, емульсій, суспензій або м’яких ліків, які містять один або більше АФІ та допоміжні речовини (стабілізатори, емульгатори, суспендуючі речовини і загусники). Вони бувають 2 категорій: препарати для лактуючих тварин і тварин після періоду лактації або нелактуючих; застосовують для лікування або запобігання інфекціям. Виробляються в одно- або багатодозових контейнерах. Водні розчини можуть містити відповідні антимікробні консерванти. При маркуванні інтрамамарних ЛП обов’язково зазначають категорію тварин (лактуючі або нелактуючі).
Шампуні — тверді, рідкі, іноді м’які, що призначаються для нанесення на шкірний покрив із подальшим змиванням водою. Шампуні за дією поділяються на лікувальні (інсектицидні), лікувально-профілактичні та гігієнічні; за консистенцією — на сухі та рідкі. Інсектицидні шампуні призначають для лікування ектопаразитарних захворювань (блохи, воші, кліщі) у домашніх тварин шляхом нанесення на мокру шерсть на деякий час з подальшим змиванням водою. Недоліками їх є: швидкий, але нетривалий ефект, який проявляється лише під час миття та/або оброблення (видалення паразитів суто механічне, їх велика кількість може залишитися у шерсті тварини); можливість появи алергічної реакції не тільки у тварин, але й у людей; більшість інсектицидів ефективні лише проти дорослих комах, а численні яйця й личинки залишаються неушкодженими і незабаром перетворюються на дорослу особину. Лікувально-профілактичні та гігієнічні шампуні сприяють поліпшенню стану шкіри та шерсті, додають їй здорового блиску. Існують шампуні, призначені для підготовки домашніх тварин до виставок. Вони надають шерсті (смуху) антистатичного ефекту, запобігають її кошланню, полегшують розчісування й укладання, виявляють протипаразитарний ефект. Сухі шампуні, призначені спеціально для сухого миття собак, роблять шерсть чистою й блискучою, а також виявляють дезодорувальну дію. Їх застосовують у разі, коли небажано намочувати тварину, або в холодний період року.
Підготували Родіна А., Більницька Софія, Кравченко Анастасія, Кузюткіна Дарина
