Інноваційні здобутки синкретичного очно-дистанційного навчання (досвід, що надихає)

     В умовах сучасних, часом непередбачувано мінливих економічних, політичних, соціальних реалій коригуються сталі та формуються нові ціннісні орієнтири нашої молоді. Йдеться про процеси втрати пріоритетності певних морально-етичних духовних вимірів буття та актуалізацію нових. Працюючи зі студентами другого курсу ( спеціальності «Соціальна робота») в процесі навчання з дисципліни «Соціальна робота з сім’ями, дітьми та молоддю, помічаєш такі особистісні риси наших юнаків і дівчат, як щирість і доброзичливість, щедрість і чесність, що поєднуються з рішучістю й самостійністю, готовністю обстоювати справедливість. Вони цінують переваги гармонійного сімейного життя та засновані на любові і взаєморозумінні сімейні стосунки. При цьому також на пріоритетних позиціях перебуває відкритість для друзів, готовність за будь-яких обставин допомогти їм та підтримати їх.

     В процесі аудиторного навчання моїм студентам вдалося позиціонувати себе як досить зрілу і свідому молодь, особливо, щодо контекстів взаємовідносин у сім’ї, виховання дітей та формування духовності молодої людини. Щодо проблем суспільства в цілому та його майбуття, - певна частина юнаків та дівчат очевидно надає їм другорядного значення. Можливо, такі аксіологічні преференції пов’язані з тривалою вже реакцією особистості незалежної України на старі, штучні ідеологеми та наративи, на кшталт: «Спочатку думай про суспільство (партію тощо…), а потім про себе, про «Я» та особистий інтерес». І така реакція на подвійні стандарти є природною. Бо ще англійський класик-економіст Адам Сміт зазначав, що людині як особистості притаманна пріоритетність цінності власного життя та життя її близьких. І якщо вона успішно працює задля блага власної родини, багатіє і розвивається, - то тим вона якнайкраще сприяє успішному розвитку своєї країни. Саме так мислить і наша сучасна молодь.

     Демонструючи баланс емоційного та раціонального, значну ерудицію й прагнення вільно вербалізувати свої думки, мої студенти виявили свій свідомий вибір щодо соціальної роботи та певний рівень готовності до неї. Вони вже свідомі того, що є деякі застереження щодо можливого зайвого емоційного залучення та, як наслідок,- емоційного виснаження. Вони вже демонструють знання й дотримання головних принципів діяльності соціального працівника: гуманності й поваги, дотримання прав людини, конфіденційності, індивідуальності в підході до людини, але комплексності методів та аспектів діяльності, тощо.
    Використовуючи можливість максимальної кількості аудиторних занять у серпні – вересні цього навчального року, студенти отримали нагоду опрацювати різні інноваційні технології у спілкуванні в навчальному процесі. Йдеться і про «Сократичний діалог» на заняттях: кожний виступ студента вже не був формальним переказом, або навіть зачитуванням, матеріалу ( як це здебільшого відбувається в дистанційному режимі занять). Майже уся група активно залучається до дискурсу в процесі доповіді, вербалізуючи особистий досвід, власні переживання й усвідомлення певних колізій, обставин та вчинків людей. І це подається з позицій емоційного інтелекту, відверто і щиро.

     Аудиторні заняття уможливили застосування у навчальному процесі таких сучасних навчальних методик, як мозкові штурми, квести. Ми опрацьовували й особливості завдань «безбар’єрного спілкування», яке є новітнім для сучасних українських реалій та актуальним шляхом подолання проявів ксенофобії, дискримінації, стереотиповості у спілкуванні та порозумінні між людьми. При цьому мені здались вже не актуальними хрестоматійні висновки австрійського психіатра В. Франкла, який, досліджуючи феномен дерефлексії, зазначав, що молодь здебільшого страждає від думки про те, що в неї є комплекси, аніж від реальної наявності цих комплексів. Така взаємодія з нашими студентами надихає і навіть подає зразки подолання власних комплексів, сформованих ще за радянських часів. Студенти творчо підійшли до завдання дослідити такі актуальні нині види соціальної діяльності, як соціальні підприємства, інтегровані соціальні служби, благодійні організації, тощо. На прикладі діяльності місцевих організацій, працюючих у рідних для них містах і містечках, наша молодь поділилась з колегами цікавим матеріалом.

     Очні заняття дали оптимізуючий поштовх для подальших дистанційних занять, які тривають зараз і вже значно відрізняються від формального озвучування інтернет-видань. Зрештою, хотілося б особливо підкреслити свідому й активну роботу таких другокурсників, як Ушарук А., Краснодубець О., Білокінь О., Єфремова А., Долбєва О., Гелевич І., Ключко В., Лівіцька А., Охріменко І., Ройко Д., Рєзнік О.,Тимошенко Д., Чернієнко Ю., Загурський Є. Коли спілкуєшся з такою молоддю, виповнюєшся впевненістю у гідній європейській перспективі нашої України.

Доцент кафедри соціальної роботи та реабілітації Чекаль Л.А.