Відкритий практичний виховний захід присвячений Дню пам’яті жертв сталінських репресій
«І не знали батьки, як нехитрий свій скарб боронити,Виховна година відбулась 17.05.2021р. завдяки ініціативі викладача-методиста циклової комісії інженерних та аграрних дисциплін Михайла Степановича Синовця та злагодженій роботі студентів групи М-21М та викладачки циклової комісії природничих дисциплін Галини Ликтей.
Захід розпочався з упорядкування території, на якій розташований пам’ятний знак, до речі, перший зі споруджених в Україні (1996 р.) меморіал для вшанування постраждалих внаслідок трагічних подій 1944-1951 років.
Голова товариства «Лемківщина» Галина Проців розповіла студентам про історію депортації українців з Польщі до УРСР, навела статистичні дані, а це сотні тисяч людей, зруйнованих доль, понівечених життів.
А що було в період 1939-1941 років?
За приблизними підрахунками істориків кількість депортованих із західних земель України протягом 1939-1941 рр. досягає 700 тис. осіб.
Депортація з Польщі 1944-1946 роки
І етап – з 15 жовтня до 31 грудня 1944 року – депортовано близько 20 тисяч українців.
ІІ етап – 1 січня – 31 серпня 1945 року – близько 80 тисяч осіб.
«22 серпня 1945 відбулась нарада у міністра громадської адміністрації Польщі, в якій взяв участь начальник Генштабу генерал Кориця і на якій вирішено оголосити українському населенню про 14-денний термін його виїзду в УРСР. В іншому випадку передбачалося застосування примусових засобів виселення».
ІІІ етап – 1 вересня – 31 грудня 1945 року – близько 82 тисяч осіб.
IV етап – 1 січня – 15 червня 1946 року – більше 14 тисяч сімей.
За увесь період 1944- 1946 рр. депортовано від 480 до 540 тисяч осіб.
Депортації 1947 і 1951 років
1947 рік – акція «Вісла» - депортовано 150 тисяч осіб.
1951 рік – депортовано близько 32 тисячі осіб.
Згадували також і викладачів нашого коледжу (раніше технікуму), родини яких є постраждалими в тих зловісних подіях: Трач Ольга Юріївна, Буць Степан Іванович, Бідюк Степанія Степанівна, Двуліт Богдан Миколайович, Пилипишин Світлана Ігорівна, Венгринович Анатолій Петрович, Синовець Михайло Степанович.
Є сторінки в історії, які боляче згадувати, є катастрофи, масштаби і наслідки яких важко уявити... але їх не можна забувати, бо лише так є шанс ніколи більше не допустити їх повторення.
