Європейським досвідом розвитку аквакультури поділився зі студентами гостьовий лектор кафедри глобальної економіки, стейкхолдер ОПП «Прикладна економіка» Юрій Шарило
Щороку у третю суботу травня Україна відзначає День Європи. Відзначення Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а і за духом, історією, спільними цінностями, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації. Європа та Євросоюз стали справжніми синонімами реформ, цінностей, демократії і свободи. Нині можемо однозначно стверджувати: Україна кардинально змінилася і назавжди відійшла від радянської і російської імперії. Саме тому європейський цивілізаційний вибір став щирим і свідомим вибором всього українського народу.
Україна — єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається це свято.
Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:
формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.
Напередодні свята до магістрів ОПП "Прикладна економіка" та студентів-бакалаврів спеціальності «Водні біоресурси та аквакультура» завітав директор бюджетної установи «Методологічно-технологічний центр з аквакультури» Юрій Шарило, який представив досвід Польщі щодо розвитку аквакультури та зробив акцент на чинниках, які сприяли збільшенню обсягів виробництва: наявність стратегії розвитку, кадрова підготовка, співпраця науки та виробництва, інвестування та інше.
Для розвитку будь-якої галузі важливі видимі резони та переваги. У випадку української аквакультури таких не бракує. Насамперед, зростання попиту на рибу в Україні. Доступна за цінами й безпечна вітчизняна продукція має всі шанси знайти свого покупця. Українці споживають дедалі більше риби — однак 2020-го середній показник становив 15 кг на людину, тоді як ООН та ВООЗ рекомендують мінімум 20 кг, а середня цифра за 2020-й у світі - 21,2 кг. Зростання попиту на рибу є загальносвітовим трендом. Водночас промисловий вилов стабілізувався і навіть десь зменшується, до нього застосовують різні обмеження. Тож збільшується потреба саме в продукції аквакультури, а риба стає цінним експортним товаром. Взірцем може бути Норвегія, яка продала торік 2,7 млн. тонн морської рибної продукції. До речі, ця країна є найбільшим імпортером риби в Україну, а українці - найбільшим покупцем норвезького оселедця. Україна поки що експортує лише 12 тисяч тонн на рік, і це виглядає якимось непорозумінням на фоні розміру країни, її багатства на внутрішні водні ресурси та протяжність морського узбережжя. Завдяки природним ресурсам, людському та освітньому потенціалу Україна має всі можливості для розвитку аквакультури і здатна не тільки забезпечити власне споживання, а й виходити на зовнішні ринки.
Україна має прописану в Угоді про асоціацію зону вільної торгівлі з Європейським Союзом — найбільшим імпортером риби в світі. Тож українську рибу та морепродукти можна продавати до ЄС без митних зборів. На цьому ґрунтується ще одна перевага.
Відсутність достатніх інвестицій та фінансів — це на сьогодні також одна з очевидних проблем для галузі. Однак для залучення їх потрібно більше, ніж заманливі перспективи збуту продукції аквакультури. Для інвесторів — зовнішніх чи вітчизняних — потрібні належні умови для роботи. І тут активним гравцем має стати держава. Українській аквакультурі необхідне сучасне законодавство та належні регуляторні норми, а також державна підтримка. Орієнтиром може бути Європейський Союз, фермери якого отримують серйозну допомогу з різних джерел.
Інструменти підтримки аквакультури можуть бути різними в різних країнах – але вони мають бути.
У тому числі враховуючи глобалізацію ринків та зростання конкуренції на них. В Україні поки що є лише плани щодо певних кроків: обнулення мит на імпорт дороговартісного обладнання для аквакультури та корми для риб, компенсація вартості електроенергії та води. Однак держава може допомагати й опосередковано — науковими розробками та дослідженнями. Аквакультура їх також дуже потребує.
Розуміння бачення української студентської молоді щодо розвитку вітчизняної аквакультури важливе для Держрибагентства. Адже долучення молоді зі студентських лав до процесів розвитку сфери аквакультури – це вагомий крок у майбутнє. Саме тому, Юрій Шарило запросив студентів НУБіП України до участі у конкурсі наукових робіт «Українська аквакультура – шлях до успіху». Організаторами конкурсу є Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) та бюджетна установа «Методично-технологічний центр з аквакультури» Держрибагентства. Основними завданнями конкурсу є: виявлення та розвиток обдарованих студентів, сприяння реалізації їх здібностей; стимулювання творчого самовдосконалення студентської молоді; залучення провідних вчених, наукових, науково-педагогічних працівників до активної роботи з обдарованою студентською молоддю; удосконалення «соціального ліфту» для молоді у сфері аквакультури; залучення до розбудови сфери аквакультури на засадах сталості.
Для участі у конкурсі спочатку потрібно ознайомитися з умовами, а потім підготувати студентську наукову роботу відповідно до цих умов.
Отже, якщо ТИ, сучасний студент, маєш ідеї, як знешкодити гальма, які стримують розвиток української аквакультури, приклади успішного ведення аквакультури в Україні, чи за кордоном, хочеш підвищити престиж професії рибовода, - то ТОБІ точно на конкурс!
Цінний приз вже чекає на переможця.
Наукові роботи подавати на електронну адресу: [email protected].
Додаткова інформація за тел.: (044) 486-96-92, (095) 589-42-92 або e-mail: [email protected].
Лариса Михальчишина, доцент кафедри глобальної економіки
