«Прийшли навчитись робити світ досконалішим»: без п’яти хвилин – першокурсники діляться своєю мотивацією до вступу на освітню програму «Соціальна робота»

Допомагаючи, ви стаєте не ідеальними,
ви стаєте нормальними.

     Ми живемо у високотехнічному суспільстві, яке з кожним роком все більше раціоналізується і все частіше зводить формулу успіху до кар’єрного зростання й фінансової забезпеченості. Проте досвід світових цивілізацій вчить, що всередині цього механізму обов’язково має нуртувати людське начало, з його емоційністю, ірраціональністю, сердечністю, теплотою, співчуттям, слабкостями й усім тим, що не піддається розрахункам і алгоритмізації. Інакше, світ, як та неслухняна брила в руках міфологічного Сізіфа, майже досягши вершин своєї технологічної досконалості, щоразу буде скочуватись у прірву небуття.

     Освітня програма «Соціальна робота», яку пропонує абітурієнтам НУБіП України, саме для тих, хто відчуває свою особливу місію – бути людиною і нести цей дар іншим. Цей аспект є визначальним при відборі майбутніх соціальних працівників. Так само, як під час конкурсу на творчі спеціальності, де, крім сертифікатів ЗНО, вступникам пропонується продемонструвати свої творчі таланти, важливо поспілкуватись з тими, хто приніс документи для вступу на програму «Соціальна робота», зазирнути їм в очі, спитати про їхню мотивацію, про те, що вони вважають суттєвим. І здається, що цей додатковий екзамен вони сьогодні з честю витримали.
     Знайомтесь, наші абітурієнти: Анна Ющенко, Вікторія Воробьйова, Єлизавета Інжевська, Діана Рибченко, Єлизавета Руднік, Дарія Куцова, Олеся Рєзнік, Вікторія Бізюка. Ми попросили дівчат поділитись думками щодо обраної ними спеціальності і про те, як вони планують реалізуватись у майбутній професії.

     Анна Ющенко: «У наш час люди похилого віку часто залишаються поза увагою, а іноді відчувають зневажливе ставлення до себе. Переконана, що вони на це не заслуговують. Навпаки, саме їм ми повинні бути вдячними за їх великий внесок у наше безхмарне життя. Під час війни, у складні часи вони відстояли нашу державу, наш рід, і зараз ми, нащадки, повинні їм віддячити. Можливо, не всі можуть долучитись до фінансової підтримки людей похилого віку, але, на мою думку, проста розмова теж може принести велику радість, підняти їх самооцінку. Тим більше, що зараз існує багато соціальних проєктів, наприклад, «Активне довголіття», «Життєлюб», «Університети третього віку» та ін. Сподіваюсь, навчання в НУБіП України, в цьому особливому для мене закладі, що надихає і пробуджує бажання працювати і розвиватись, допоможе в реалізації моїх планів».

     Вікторія Воробьйова: «Сьогодні кожен потребує уваги і турботи, особливо люди, які не можуть себе захистити, у яких немає фінансових чи фізичних можливостей. Адже їх так поки що багато, людей, які потребують нашої допомоги: сироти, люди з інвалідністю, старенькі, переселенці, невиліковно хворі, які потребують догляду, безпритульні тварини… Я обрала цю спеціальність, бо ще змалку мріяла працювати і допомагати людям. НУБіП – також моя трирічна мрія. По-перше, тут навчається моя старша сестра, по-друге місцевість зачаровує, всі корпуси знаходяться в одному місці, що дуже добре. Університет впевнено тримає першість серед інших закладів. Тому, сподіваюсь, навчання буде плідним і цікавим».

     Єлизавета Інжевська: «Я зустрілась з соціальною роботою ще в дитинстві, як дитина, позбавлена батьківського піклування. Я потрапила до прийомних батьків, які піклуються про мене і донині. До нас приходили соціальні працівники, спілкувались, допомагали у моєму вихованні. Я побачила їхню працю, як вони допомагають і підтримують, і мене це надихнуло. Тому саме цю спеціальність обрала, бо теж хочу допомагати таким дітям, як я. Але не тільки. Хочу дарувати своє тепло похилим людям, військовим та матерям-одиначкам, хочу дати їм розуміння, що із скрутних становищ завжди є вихід, як би важко не було. У Національному університеті біоресурсів і природокористування України до мене віднеслись із розумінням, дали віру в себе, що я зможу допомогти людям, які цього потребують».

     Діана Рибченко: «Я хотіла б стати соціальним працівником тому, що подобається допомагати людям, які дійсно цього потребують. Хочеться бачити в їхніх очах вогник надії, який несе в собі соціальний працівник. Ми хочемо жити в успішній країні. А країну визначають люди. Коли кожен небайдуже ставиться до свого оточення і вирішує проблеми, які турбують, країна розвивається.
     На даний момент в нашій країні потрібні люди, які можуть допомогти в скрутну хвилину. Ми можемо щось зробити для попередження конфліктів та злочинів на ґрунті ненависті серед підлітків та молоді; втілювати проєкти проти дискримінації і насильства, допомагати переселенцям… НУБіП надає натхнення до навчання та до вибору своєї майбутньої професії».

     Єлизавета Руднік: «У сучасному світі дуже великий вибір професій. Я зупинила свій вибір на соціальній роботі, бо хочу навчитись надавати допомогу людям, які знаходяться в стані психологічної депресії. Адже є так багато проблем, в яких ми можемо допомогти: в освіті, охороні здоров'я, екології, соціальному захисті та багатьох інших. Тому прагну пізнавати всі тонкощі професії!
     Я обрала Національний університет біоресурсів і природокористування України, тому що він має вдале георозміщення, а також тут навчаються багато моїх знайомих, дуже задоволені та рекомендують цей заклад. Перші зустрічі показали, що тут дуже привітні педагоги. Хочеться скоріше перейняти їх професійний досвід!»

Дарія Куцова: «Переступивши останню сходинку шкільного життя, в мене не було особливих вагань, яку спеціальність обрати, адже я завжди була впевнена, що професію потрібно обирати за покликом душі.
     Мені завжди хотілось не просто підтримати людей які потребують особливої уваги, а надати кваліфіковану допомогу. Пенсіонери, люди з інвалідністю, безхатченки, діти-сироти, люди з обмеженими можливостями… Усі вони не повинні відчувати себе непотрібними суспільству.
     Тому НУБіП разом зі спеціальністю «Соціальна робота» став шансом втілення моєї мрії. Адже це ідеальна початкова платформа в цій сфері. Адже якби сильно ми не прагнули комусь допомогти, без належних знань, підтримки, досвіду не можливо це зробити по-справжньому якісно. Я впевнена, що саме в цьому місці я отримаю все потрібне».

     Олеся Рєзнік: «За час навчання у школі я переглянула безліч професій. Проте моє прагнення допомагати людям задовольнила лише одна спеціальність – «Соціальна робота». Я добре знайома з основами та сферами діяльності цієї професії, адже моя мама довгий час була соціальним працівником. Я бачила і знаю, що люди, які працюють у цій галузі, несуть неабияку відповідальність за подальше життя інших людей.
     Саме тому я обрала цю спеціальність, адже маю прагнення професійно і морально підтримати людей, які потребують допомоги, надихнути на подолання труднощів і вселити віру у власні сили.
     І щоб досягти поставлених цілей, я обрала НУБіП. Адже вважаю, що саме від цього університету отримаю необхідні знання та нові знайомства».

     Вікторія Бізюка: «Будучи на перших сходинках дорослого життя, кожен з нас задає собі питання: «Ким я хочу бути? У світі існує так багато професій, але як обрати свій правильний шлях?» Безсонні ночі в роздумах, тести на професійну орієнтацію, тисячі історій від рідних про «доню тьоті Люди з роботи, яка вивчилась в медичному і вже має роботу і квартиру в Києві». Так багато запитань і так мало відповідей... Але все ж обираєш серцем. Чому я обрала спеціальність «Cоціальна робота»? Чітку відповідь сформувати важко. Скоріш за все, цього потребувала моя душа. Ще з малечку я намагалась допомагати всім і приносити в цей світ користь і добро. Емпатія, відповідальність та любов до людей – головні якості, якими має володіти соціальний працівник, і ними я завжди володіла. Чому саме НУБіП України? Я вважаю, що це ідеальне місце для самореалізації, розвитку та навчання. Університет відомий тим, що готує фахівців європейського і світового рівня інтелектуального та особистісного розвитку. Отже, ця спеціальність та університет – це мій квиток в щасливе і доросле майбутнє».

     Ось таким вийшов колективний портрет майбутніх першокурсників спеціальності «Соціальна робота» – різнобарвний, щирий і чаруюче прекрасний в своїх прагненнях і очікуваннях. На ньому прекрасними є не тільки обличчя наших майбутніх студентів. Набагато ціннішим за зовнішню естетику для колективу кафедри соціальної роботи і реабілітації, є внутрішнє наповнення й людський потенціал молоді, яка прийшла до нас навчатись, її висока планка очікувань від університету, обраної професії і професійності викладачів. І це не тільки надихає, але й спонукає до постійного професійного росту.

Олена Варава,
старший викладач кафедри
соціальної роботи та реабілітації