Дистанційний досвід кафедри управління та освітніх технологій: від мети до результату

Дистанційне навчання взагалі та дистанційне приймання іспитів зокрема - вже давно поширена і успішна освітня практика у багатьох розвинених країнах. Дистанційний формат екзаменаційних випробувань користується величезною популярністю та є одним з основних освітніх трендів. Так, в США близько 90% вишів використують дистанційну форму іспитів. Наприклад:

• університет Північної Кароліни (UNC, 19 тисяч студентів) проводить до 40 тисяч дистанційних іспитів щорічно;
• західний Губернаторський Університет (WGU, 78 тисяч студентів) - до 30 тисяч щорічно;
• громадський коледж Північної Вірджинії (NOVA, 75 тисяч студентів) - 12 тисяч дистанційних іспитів щомісяця.

Дістанційну форму іспіту використовують також майже всі європейські виші. У цьому навчальному році, у зв'язку із коронавірусною пандемією, на дистанційне навчання і приймання іспитів перейшли практично всі заклади вищої освіти, у тому числи й НУБіП України. Як сказав у своєму інтерв'ю кореспонденту Газети Верховної Ради «Голос України» 24 травня 2020 року ректор НУБіП академік Станіслав Ніколаєнко: «Ми не тільки не зупиняємо, а навпаки — удосконалюємо навчальний процес!»

Майже весь другий семестр кафедра управління та освітніх технологій відпрацювала дистанційно. Протягом кожного дня за затвердженим розкладом на високому науково-методичному рівні ми проводили десятки занять. У цьому величезна заслуга керівництва гуманітарно-педагогічного факультуту, декана, професора Василя Шинкарука, його заступників Ярослава Рудика та Ігора Буцика, завідувача кафедри, професора Сергія Кубіцького, а також викладачів і студентів, які проявили високу організованість, розуміння і дисципліну.

Коли ми усвідомили, що підсумкову атестацію прийдеться проводити в онлайн-форматі, то всі проблеми розділили на три складові: інформаційну, комунікаційну та організаційну.

Спочатку, головним завданням кафедри було перенесення змісту іспиту, який не був спроектований для проведення в дистанційному форматі, на навчальну платформу E-learn. Це потребувало внесення змін, пов'язаних із самими завданнями, з адаптацією контенту завдань і формату відповідей, а також, зміну умов, за яких студенти виконують ті чи інші завдання.

Для комунікацій ми використовували навчальну платформу E-learn, Cisco Webex Meetings, Skype та групи в соціальних мережах. Студентам і викладачам було надано право обирати найбільш зручні канали для комунікацій.

Що стосується організаційної складової, то існує безліч варіантів проведення іспитів, заліків або тестів віддалено. Усний іспит можна проводити за допомогою сервісів для вебінарів і відеоконференцзв'язку, які дають можливість поділити студентів на міні-групи, призначити кожній групі окремий час для проходження контрольного заходу, дати час на підготовку. Такий формат зручно реалізовувати з асистентом, який буде стежити за сумлінністю підготовки студентів до відповіді. Опитування кожного студента зручніше проводити в окремій «кімнаті», сеансі.

Таким чином, ми вважаємо, що дистанційний іспит на сьогоднішній день - це:

• апробована і успішно використовувана форма здачі заліків та іспитів;
• форма контролю за якістю іспитів;
• спосіб проведення іспитів, за якого завдяки системі персонального спостереження за роботою студента ймовірність нечесної здачі іспиту зведена до мінімуму;
• корисна та зручна опція для закладів вищої освіти, які хочуть збільшити кількість потенційних абітурієнтів, і приваблива можливість залучення до навчання іногородніх та іноземних студентів.

Але у дистанційного формату є й мінуси. Основний мінус такого формату - його новизна і неадекватність традиційних методів контролю дистанційному формату. В окремих випадках, відсутня можливість контролювати «чесне» виконання завдань студентом з боку викладача, оскільки потрібен не тільки стійкий відеозв'язок, а й певне положення студентів перед камерою, крім того, за декількома студентами складніше спостерігати на відео, ніж в аудиторії.

Слід також вказати на те, що оптимальні умови для дистанційного навчання та складання іспитів можуть мати не всі студенти - у когось немає достатнього відеозв'язку, у когось труднощі з робочим простором, тому викладачам доводиться підходити до атестації індивідуалізовано і креативно.
Однак плюсів теж багато, насамперед - це значні можливості викладачів у виборі засобів для оцінювання рівня підготовки студентів, можливість застосовувати різноманітні методи оцінювання знань і вмінь майбутніх фахівців, індивідуалізація та дифференціація завдань.

Традиційно в рамках атестацій, зазначає завідувач кафедри, професор Сергій Кубіцький, ми перевіряли, які знання студент засвоїв і чи може він застосовувати їх, не підглядаючи в підручник, не списуючи зі шпаргалок. Однак з кожним роком такий формат стає складніше реалізовувати навіть очно, оскільки такий формат атестації з багатьох спеціальностей є дещо відірваним від майбутнього трудового життя наших випускників. Вважаємо, що перехід на дистанційні освітні технології допоможе нам зробити наступний логічний і необхідний крок - перестати перевіряти пам'ять студентів, і почати оцінювати їх розуміння і мислення. Для цього слід змінити не тільки формат контрольних заходів, а головним чином, зміст завдань. Треба перейти до комплексних завдань, вирішення яких потребує від студентів вмінь виконувати кілька розумових операцій, демонструвати рівень володіння компетентностями, а не просто вміння виконувати типові завдання або пригадати знайомий спосіб вирішення проблеми.

Підсумовуючи зазначимо, що іспит - це завжди випробування, це важливий, запланований результат. Досягнення результату, оцінка - це потужний мотиваційний фактор. Іспити в університеті певним чином готують студентів до більш складних іспитів в житті, тому вони повинні проводитися на належному рівні.

Василь Базелюк,
доцент кафедри управління та освітніх технологій,
Сергій Михнюк,
асистент кафедри управління та освітніх технологій