Музей – можливість доторкнутися до енергії часу і простору

 

Студенти факультетів гуманітарно-педагогічного, інформаційних технологій, харчових технологій та управління якістю продукції АПК нашого університету, навчаючись в Києві, мали гарну нагоду доторкнутися до «живого минулого» – відвідати музеї: Національний науково-природничий музей НАН України, Музей історії міста Києва, Національний музей історії України, Національний музей «Чорнобиль», Музей мистецтв ім. Б. і В. Ханенків та інші. 

 

 

 

Студентська молодь, завдяки таким походам, відкрила для себе багато нового та цікавого, про свідчать враження, якими вони поділилися. Так, студентка спеціальності «Журналістика» Вікторія Кравченко пише: «Спочатку хотіла б розповісти навіщо ж взагалі відвідувати музеї. На мою думку, саме в таких неймовірних місцях ми можемо культурно розвиватися. Адже кожен музей – це частинка історії розвитку чи то флори і фауни, чи то людства, чи то країни або ж міста. «У музеї тлінне, земне, недовговічне, наче виривається з полону часу, і, зберігаючи вкладену в нього життям енергію, прилучається до вічного, до того, що стоїть над буденною суєтністю» – зазначив заступник головного редактора журналу «Сучасність» Сергій Грабовський в одному з інтерв’ю. Перший музей, який я, разом зі своєю одногрупницею Вірою Ляшенко, відвідала – був Національний науково-природничий музей Національної академії наук України. Чесно кажучи, не думала, що мене може здивувати музей. Але цей виявився дуже цікавим. Такого різноманіття експонатів ще не бачила. Також дуже практично та зручно те, що екземпляри розподілені по поверхах. Тобто на першому поверсі – геологічний відділ, де представлено багато мінералів та корисних копалин України. На другому – палеонтологія. Деякі кістяки вражають своїми розмірами та видом. Аж не віриться, що задовго до існування та розвитку людини, ці істоти пересувалися по ґрунту, по якому зараз ступає людина. Просто неперевершено! На третьому ж поверсі представлено багато видів тварин від безхребетних до ссавців та птахів. І дуже-дуже багато діорам! Мені здається, що кожен, хто побачить цей витвір мистецтва – одразу ж закохається в такі неймовірні ландшафти. Я готова була годинами ходити між ними і розглядати кожну дрібничку. Адже на перший погляд, багатьох деталей можна не помітити. І на четвертому поверсі знаходиться відділ з ботанікою, який також наповнений діорамами. У авторів дуже чітко вийшло передати вигляд того чи іншого об’єкта. Я просто захоплена цим музеєм, тому обов’язково повернуся туди ще не один раз, адже це того варте.

 

 

 

 

Згодом ми відвідали Музей історії міста Києва. У ньому панує дуже захоплива атмосфера. Порівняно з попереднім – невеличкий за своїми розмірами та має два зали. Але, що дивує – експонати розташовані компактно, але не виникає відчуття, що, наче б то, один знаходиться на одному. Навпаки, прогулюючись залами та розглядаючи кожен шматочок історії, можна зрозуміти як і що розвивалося, якими темпами і що за чим відбувалося. Найбільш з усього мене вразив макет Київського замку середини XVI століття. Майстрам неперевершено вдалося передати кожну дрібничку в цій реконструкції.

 

Насправді, дуже прикро, що багато людей не відвідують такі культурні середовища. Адже саме в музеях можна розвиватися, дізнаватися багато нового. Такі місця вражають і надихають. Також спонукають розвиватися та кожен день вивчати щось нове. На мою думку, музеї потрібні для духовної території душі, для того, щоб розуміти своє минуле, щоб бачити майбутнє через призму минулого, адже, як говорив Георг Гегель: «Історія повторюється…».