Наукова школа Ганни Токмань поповнилася ще одним талановитим науковцем

31 січня 2018 року, в останній день першого місяця року Собаки, мав щастя побувати на справжньому науковому святі – захисті докторської дисертації Неживої Людмили Львівни «Теоретичні і методичні засади вивчення літературних напрямів українського письменства у старших класах загальноосвітньої школи» на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук. Науковим консультантом здібного й талановитого науковця, нині викладача Полтавського університету (до початку нападу Росії на Україну працювала доцентом Луганського університету) була знана в Україні доктор педагогічних наук, професор, громадська діячка, віддана патріотка Ганна Токмань.

У своєму виступі я зауважив, що свого часу мав честь опонувати кандидатську дисертацію Людмили Неживої, присвячену життю і творчості Марії Загірньої й побудованої на архівних матеріалах. Пригадую, як тоді, на засіданні вченої ради Запорізького ще педінституту, Людмила дивувала й захоплювала присутніх своїми глибокими знаннями, ерудицією, сміливістю наукових суджень, зрештою, шляхетністю й інтелігентністю. Так само достойно вона відповідала на зливу запитань докторів наук, членів ради, на зауваження та критичні розмисли шанованих і знаних у науковому світі опонентів, професорів С. Жили, Ю. Бондаренка, В. Погребенника під час захисту докторської дисертації. Рідко буває, аби докторанта благословляли у світ одразу три завідувачі кафедр, а от Людмила мала таку честь й гідно дискутувала із шанованими опонентами з окремих питань не лише новітніх проблем педагогічної, але й літературознавчої науки. Іспит успішно складено, що підтверджено одноголосною ухвалою членів ради.

ВІТАЮ, РАДІЮ, ТІШУСЯ, адже Людмила попри ті несприятливі умови, у яких опинилася її родина через окупацію Луганська, зуміла таки завершити розпочату роботу. Чимала заслуга в цьому й Ганни Токмань, вимогливого й талановитого науковця, автора численних монографій, визнаного в Україні вченого-практика (віддала роботі в школі в Бердянську понад 20 років), яка консультувала Л. Неживу під час написання дисертації. Бажаю Людмилі та її чоловікові Олексію Неживому (до речі, першому в Україні докторові філологічних наук з текстології та літературного джерелознавства) подальших успіхів, щастя родинного, реалізації мрії про закінчення проклятої війни та повернення в рідні краї, успіхів у навчанні їхній донечці, студентці НПУ ім. М. Драгоманова, яка пішла стежками батьків й обрала фах українського філолога. Вітаю наукову родину із визначною подією у їхньому житті, а членам ради ґратулюю за високу оцінку роботи Л. Неживої. Приємно усвідомлювати, що попри все наука існує, бо живлять її такі талановиті науковці, як Г. Токмань, О. Неживий, Л. Нежива, С. Жила, Ю. Бондаренко, О. Ісаєва, Ж. Клименко та інші.

Сидір Кіраль, професор