Інтервʼю з випускницею 11-го класу Анною ДАВИДОВОЮ – потенційною вступницею на факультет ветеринарної медицини НУБіП України

Представтесь будь ласка і розкажіть про себе

Мене звати Анна ДАВИДОВА, я учениця 11-А класу 16 ліцею в м. Житомирі. Найбільше часу в мене забирає кінний спорт. Я займаюся ним з дитинства, їжджу на змагання, у тому числі на чемпіонати України, маю перший розряд і чимало нагород. З часом коні стали для мене чимось значно більшим за хобі. Я навчилася розуміти, як вони поводяться, доглядати за ними і помічати, коли з конем щось не так. Вдома в мене ще є кішка і собака, тож тварини поруч зі мною постійно. Мабуть, через це я й обрала професію лікаря ветеринарної медицини.

Чому Ви вирішили вступати саме на ветеринарну медицину?

Я хотіла стати лікарем ветеринарної медицини вже давно. Мені просто подобалося бути біля тварин, а з роками це переросло в серйозніше рішення. Особливо через коней. Коли довго з ними працюєш, починаєш цікавитися не тільки тренуваннями, а й тим, як кінь почувається, які в нього бувають проблеми зі здоров’ям і хто його лікує. Я хочу мати достатньо знань, щоб допомагати тваринам самостійно. Розумію, що ветеринарія – це не тільки любов до тварин, це постійне навчання, важкі ситуації і велика відповідальність. Але я до цього готова.

Чому для навчання Ви обрали НУБіП України?

Коли я вибирала університет, НУБіП одразу привернув мою увагу. Репутація для мене важлива, але ще важливіше, щоб було багато практики. Не хочу, щоб усе зводилося до лекцій і підручників. У ветеринарії треба все бачити на власні очі, працювати з тваринами і застосовувати знання в реальних випадках. Ще сподіваюся, що в університеті я краще зрозумію професію зсередини. Зараз я вже уявляю, чим хотіла б займатися, але не виключаю, що за час навчання мої інтереси зміняться.

Який напрям ветеринарії Вас найбільше цікавить?

Зараз це точно коні. Я займаюся кінним спортом, тому вже трохи знаю їхні особливості, і мені цікаво розвиватися саме тут. Найбільше мене приваблює діагностика, лікування і реабілітація коней після травм. Але я не хочу себе обмежувати. Можливо, під час навчання мене зацікавить щось зовсім інше. Тому спочатку хочу познайомитися з різними напрямами, спробувати себе в кількох сферах, а вже потім вибирати.

Як Ви бачите себе після закінчення університету?

Чіткого плану на перші роки в мене поки немає. Спершу хочу влаштуватися за спеціальністю і набратися досвіду, щоб побачити, як усе відбувається не в аудиторії, а в реальній роботі лікаря. Хотіла б спробувати працювати з кіньми, бо цей напрям мені знайомий і дуже подобається. Але цілком можливо, що потім оберу щось інше. Мені здається, що на старті головне не замикатися, вчитися в досвідчених колег і поступово шукати своє місце в професії. Я розумію, що навчатися мені доведеться ще дуже багато, але мене це не лякає. Я свідомо вибрала цей шлях і готова наполегливо працювати.

Що Ви вважаєте найскладнішим у роботі ветеринарного лікаря?

Мені здається, найважче те, що тварина не може сказати, що в неї болить і де в неї болить. Лікар має сам усе з’ясовувати: враховуючи поведінку, оцінку клінічного стан і отриманих результатів лабораторних аналізів, та вирішувати, що робити далі. На ньому лежить велика відповідальність. І ще, мабуть, важко змиритися з тим, що не кожен випадок закінчується добре. У цій професії потрібно вміти тримати себе в руках навіть у складних ситуаціях і ухвалювати не завжди приємні рішення.