Академічна доброчесність як основа професійної репутації магістранта
Академічна доброчесність - це не лише вимога до оформлення магістерської роботи. Це культура чесного навчання, відповідального дослідження та професійної поведінки.
Для магістранта освітньо-професійної програми «Управління закладом освіти» академічна доброчесність особливо важлива: майбутній управлінець має вміти працювати з інформацією, перевіряти факти, приймати рішення на основі достовірних даних, визнавати авторство інших людей і відповідати за власні управлінські висновки.
Що означає бути академічно доброчесним?
Самостійно виконувати навчальну роботу.
Власний результат має відображати ваші знання, уміння та здатність застосовувати їх на практиці.
Коректно використовувати чужі ідеї та результати.
Якщо ви використовуєте текст, ідею, дані, модель, рисунок, таблицю або інший результат роботи іншого автора - потрібно належним чином зазначити джерело.
Не вигадувати результати.
Дані дослідження, результати опитувань, статистика, документи та інші факти мають бути реальними й такими, що можуть бути перевірені.
Не маніпулювати результатами.
Не можна свідомо змінювати або подавати дані так, щоб вони підтверджували заздалегідь бажаний висновок.
Відокремлювати власні думки від позицій інших авторів.
У магістерському дослідженні читач повинен розуміти, де наведено позицію науковця, нормативну вимогу чи статистичний факт, а де починається власний аналіз магістранта.
Відповідально використовувати штучний інтелект.
ШІ може бути інструментом навчання, пошуку ідей, аналізу чи мовного редагування, але не замінює власної академічної роботи. Використання ШІ має відповідати чинній політиці НУБіП України та вимогам конкретного навчального завдання.
Академічна доброчесність у навчанні управлінця
Для магістранта ОПП «Управління закладом освіти» її можна представити простою формулою:
ДОСТОВІРНІ ДАНІ → КОРЕКТНІ ДЖЕРЕЛА → ВЛАСНИЙ АНАЛІЗ → ОБҐРУНТОВАНЕ РІШЕННЯ → ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Це фактично та сама логіка, яка має використовуватися в реальному управлінні закладом освіти.
Наприклад, якщо ви досліджуєте якість освіти, недостатньо написати: «рівень якості є високим». Потрібно показати, на яких даних ґрунтується цей висновок, звідки отримано дані, яким методом їх проаналізовано і чому запропоноване управлінське рішення є обґрунтованим.
Що НЕ є академічною доброчесністю?
Не варто зводити поняття лише до плагіату.
Порушеннями можуть бути, зокрема:
-
використання чужої роботи як власної;
-
неналежне цитування або відсутність посилання на джерело;
-
фабрикація чи фальсифікація даних;
-
списування;
-
неправомірна допомога під час виконання навчальних завдань;
-
обман або інші дії, визначені законодавством та нормативними документами університету.
Новий Закон України «Про академічну доброчесність» окремо встановлює правила для здобувачів освіти: самостійне виконання завдань, належне посилання на використані результати інтелектуальної діяльності інших авторів та дотримання інших визначених законом вимог.
Академічна доброчесність під час підготовки магістерської роботи
Особливо уважним потрібно бути під час:
пошуку джерел → використовуйте надійні та перевірювані джерела;
написання теоретичного розділу → розмежовуйте цитування, переказ позиції автора та власний аналіз;
роботи зі статистикою → не змінюйте дані для отримання бажаного результату;
проведення опитувань → не створюйте вигаданих респондентів або відповідей;
формування висновків → висновки мають випливати з проведеного дослідження;
використання ШІ → перевіряйте отриману інформацію та дотримуйтеся університетської політики щодо використання штучного інтелекту;
оформлення списку джерел → кожне використане джерело має бути ідентифіковане коректно.
НУБіП має окремі документи щодо перевірки магістерських та інших робіт на наявність ознак академічних порушень, а також політику використання штучного інтелекту.
Академічна доброчесність = професійна репутація
Для майбутнього керівника закладу освіти академічна доброчесність не закінчується після отримання диплома.
Керівник працює з людьми, документами, статистикою, бюджетами, результатами оцінювання, управлінськими рішеннями та суспільною довірою.
Тому звичка перевіряти інформацію, називати джерела, не маніпулювати даними та відповідати за власні рішення — це не лише академічна вимога. Це професійна компетентність управлінця.