Ресурс для розвитку

     Кафедра бджільництва - це місце, яке дає ресурс до розвитку. Результатом своєї роботи вважаємо професійний розвиток студентів, пасічників, школярів. Своїм відношенням до справи та емоціями робимо їх людянішими, постійно популяризуємо продукти бджільництва. До наших заходів залучаються небайдужі до бджіл люди з усіх куточків України та за кордону.

    Під час конференції завідувач кафедри бджільництва Повозніков Микола Гаврилович (ПМГ) поспілкувався з пасічницею з Польщі Надією Кінащук (НК).

    ПМГ: Який Ваш шлях у бджільництво?

   НК: Мій шлях почався з того як мій тато у знайомого забрав два старенькі вулики і розповів, що будемо мати бджоли. Коли він був малим хлопчиком, то його дід тримав пасіку, але він не допомагав, його це не цікавило. Але знайомий хотів спалити вулики, то батькові стало шкода от і тоді почалася моя коротка історія з бджолами і перше жало. Маленька дівчинка сказала: "Поки я, то до цих бджіл більше не підійду". Тато старався мені коротко розповідати різні історії, щоб мене заінтересувати, але то жало так боліло, що не хотіла навіть слухати казок. Наскільки пам'ятаю, мені було 7-8 років, то тато не дуже до них дивився, бо сам не дуже розумівся. Бджоли не перезимували і бджільництво у нас  закінчилося. Так ті вулики стояли собі біля паркана, мама все казала комусь віддати, але тато все говорив: - нехай стоять, їсти не просять.

   Як мені було 11 років, то  пам'ятаю, як сьогодні, було спекотне літо і я зловила у сусідки на вишні свій перший рій. Ціла вулиця зійшлася дивитися,  що я там роблю з ними, а я забрала 2 відра від корови, що пила воду і полетіла під вишню. І стрясла, футболкою накрила і до тих вуликів. Від того вже розпочалася моя історія в бджільництві.

    З книжки вчилася, бо не було наслідника, тато радів зі мною і допомагав. І так то було для мене як хобі, нічого нетолкового не знала, можу сказати. Але тепер, як захотіла продовжити свою історію в Польщі, то багато навчилася в технікумі. І дуже жалію, що не цікавилася про школу бджільництва в Україні. Навіть не знала, що у нас така спеціальність є. Думаю, що багато би змінила в своїй пасіці.

    ПМГ: Як Ви дізналися про нас?

    НК: Мені дуже подобається Ваше мислення і мотивація до бджільництва. Ви працюєте як правдивий наставник Прокоповича.  Я дуже люблю дивитися відеоролики з Вашим підходом і промовами із студентами. Дуже жалію, що не навчалася на бджільництві після 9 класу. Багато часу втратила на іншу спеціальність. Бджолами займалася самостійно, без допомоги інших і трактувала це для себе, як хобі. Але чим ближче до пенсії, то розумію, що не можу без них жити. І як говорять: вчитися ніколи не пізно...

     ПМГ: Скільки навчальних закладів з бджільництва в Польщі?

    НК: Точно не скажу, але пару є. Багато курсів, школи - поліціальні, але я б рекомендувала технікум в Пшчелі Волі. Там стратегія і підхід, як у вас у НУБІП України, вулики на території технікуму, практика на місці кожний день. Якщо щось цікавить, то пишіть з радістю дізнаюся чи надішлю контакти. 

     ПМГ: Основні проблеми пасічників Польщі?

    НК: А щодо найбільших проблем пасічників, то тут актуальна боротьба з варозою, при ізоляції матки на 2 тижні і в липні ставити пластини, або щавлева кислота і рекомендують цілу зиму навіть тримати матку в ізоляторі до першого обльоту. Взагалі я була на великій пасіці з групою, то той пасічник, матку тримає в ізоляторі трьох рамочному і не знає що таке рій і малу кількість має варози. Мені дуже сподобався такий підхід, дуже швидко робиш огляд сім'ї. Хочу також так  спробувати на пасіці.

   НК: Щиро Вам Дякую, що Ви є в житті студентів. Мій син дуже любить Вашу Недільну школу бджільництва. Правда 2 рази прогуляли, бо не мали змоги підключитися. Щиро дякую кафедрі бджільництва НУБІП України за широкій спектр послуг від учнів  до професійних пасічників... 

Микола Повозніков,

завідувач кафедри бджільництва