COP16 у Саудівській Аравії: глобальні виклики опустелювання і посух та внесок НУБіП України

     14 грудня 2024 року в Ер-Ріяді (Королівство Саудівська Аравія) завершилася шістнадцята сесія Конференції сторін (COP16) Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням (UNCCD). Цей найбільший за історію Конвенції міжнародний форум зібрав майже 20 тисяч учасників із близько 200 країн, включно з українською делегацією. Конференція відбувалася під гаслом «Наша земля. Наше майбутнє» та була приурочена до 30-ї річниці заснування UNCCD. Протягом двох тижнів учасники напрацювали низку ключових рішень для протидії деградації земель та зміцнення стійкості до посух, а також окреслили основні напрями подальшої співпраці, що остаточно мають оформитися на COP17 у 2026 році в Монголії.
      COP16 була особливою не лише за кількістю учасників (близько 20 тисяч осіб, включно з представниками громадянського суспільства та приватного сектору), а й за широтою тем, що обговорювалися. Наразі у світі дедалі частіше спостерігають процеси обезводнення ґрунтів, деградації земель, а також збільшення кількості посух, які негативно впливають на продовольчу безпеку й спричиняють нові міграційні хвилі. За новими науковими звітами UNCCD, від надмірної посушливості клімату вже потерпають 75% суходолу, а до кінця століття посухи впливатимуть на життя п’яти мільярдів людей. Руйнівний вплив спустошених територій набуває глобальних масштабів: посуха стає каталізатором продовольчих криз, прискорюється втрата біорізноманіття, а в окремих регіонах світу виникають ризики соціальної нестабільності. Тож ключовим викликом Конференції було не лише зафіксувати тривожні тенденції, а й запропонувати конкретні механізми для науково обґрунтованої, фінансово забезпеченої та плідної відповіді на згадані загрози.

     Україна на COP16 була представлена делегацією під керівництвом Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Саудівська Аравія Анатолія Петренко. Науково-технічний супровід ключових ініціатив, що просувала українська сторона, забезпечив завідувач кафедри землевпорядного проектування НУБіП, професор Андрій Мартин, що є науково-технічним кореспондентом України в UNCCD.
      Українська делегація акцентувала увагу світової спільноти на тому, що руйнівні дії росії, в тому числі підрив греблі Каховської ГЕС, завдали колосальної шкоди екологічно чутливим регіонам нашої країни. Південні території залишилися без стабільного водопостачання, що підвищує ризик опустелювання раніше родючих земель і сприяє прискоренню деградації ґрунтів. Окрім того, бомбардування промислових підприємств та руйнування інфраструктури посилюють забруднення довкілля. У виступах українських дипломатів та експертів звучав заклик до міжнародної спільноти засудити екодеструктивну поведінку росії й долучитися до післявоєнної відбудови українських земель, які потребуватимуть відновлення та реабілітації.

      Ще одним важливим напрямом роботи української делегації було представлення потенційних проєктів для Глобального екологічного фонду (GEF). Професор Андрій Мартин провів робочі зустрічі з представниками ГЕФ, під час яких презентував перспективні ініціативи, такі як «Інтегроване кліматостійке управління водними ресурсами для Півдня України через альтернативне водопостачання та запобігання деградації земель» і «Покращення якості води та біорізноманіття в Катлабузькому водосховищі, пов’язаному з Дунаєм, через завершення будівництва шлюзу Кислицького каналу». Ці проєкти спрямовані на підтримку південних регіонів України, які після руйнування гідротехнічних споруд зіткнулися з високими ризиками втрати водних ресурсів і прискореного опустелювання. Очікується, що за умови належної міжнародної підтримки та відповідності пріоритетам Міністерства захисту довкілля ці ініціативи зможуть отримати фінансування, що дозволить Україні значно просунутися в напрямі більш раціонального використання водних ресурсів.
      Загалом результати COP16 виявилися багатогранними. Країни дійшли єдиної думки, що відновлення земель потрібно зробити пріоритетом національних політик: ухвалено низку декларацій та документів, які сприятимуть обміну досвідом і залученню інвестицій. Утім, консенсусу щодо створення глобальних інструментів для протидії посухам досягти не вдалося – це питання перенесено на COP17.
     Важливим сигналом стало підтвердження продовження діяльності Науково-політичного інтерфейсу (SPI) Конвенції. У межах цього механізму науковці можуть формувати рекомендації для держав, використовуючи актуальні дослідження в галузі земельних ресурсів, кліматичної адаптації, відновлення пасовищ, охорони біорізноманіття. Особливо цікаві презентовані на конференції звіти, де продемонстровано: сухі території розширюються швидше, аніж передбачали попередні оцінки. Саме від оперативного залучення науки залежить, чи зможемо ми застосувати сучасні методи для стійкого ведення сільського господарства та економії водних ресурсів.
      Однією з новинок COP16 стала ініціатива Business4Land, спрямована на залучення бізнесу до проєктів з відновлення земель, оскільки приватний сектор досі покривав лише близько 6% світових проєктів у цій сфері. Тепер же цю частку планують збільшити: компанії з різних галузей матимуть нагоду інвестувати в екологічні проєкти, що, з одного боку, принесе прибуток, а з іншого – сприятиме збереженню та відтворенню природних ресурсів. Для України, яка готується до масштабної повоєнної відбудови, така ініціатива відкриває додаткові фінансові можливості.
Дуже показовим було і створення спеціальних «Кокусів» – для корінних народів і місцевих громад. Ці нові платформи мають забезпечити, щоб голоси людей, які безпосередньо живуть у зонах ризику опустелювання, були почуті на найвищому рівні. Услід за цим започатковано й інші майданчики, де заохочують активність молоді, жінок і всіх, хто бажає долучатися до справи відновлення ґрунтів і водойм. До того ж у середовищі UNCCD дедалі гучніше лунають звернення, що сталий розвиток можливий лише за умови тісної взаємодії з місцевими громадами та корінними народами.
     Тож можна сміливо сказати, що COP16 визначила напрям руху на найближчі роки. Попри те, що частину важливих рішень відклали до наступної конференції, загальна атмосфера свідчить про зростання усвідомлення: без колективних дій у протидії опустелюванню та посухам людство ризикує втратити величезні площі родючих земель, отримати ще більший дефіцит води і, як наслідок, посилити продовольчу кризу у вразливих регіонах. У фінальних виступах заступниця Генерального секретаря ООН Аміна Дж. Мохаммед і президент COP16, міністр довкілля, води й сільського господарства Саудівської Аравії Абдулрахман Альфадлі, підкреслювали: робота не закінчується із завершенням Конференції, і кожен уряд тепер мусить реалізувати обіцяні заходи на практиці.

      Для України це означає, що ми й надалі будемо привертати увагу до катастрофічних наслідків воєнних дій для нашого довкілля. Надважливо, щоб міжнародна спільнота визнала пряму шкоду, завдану агресором нашому довкіллю, і розробила механізми підтримки у процесі реабілітації земель та забезпеченні водної безпеки. Надійним підґрунтям для цього є результати COP16 – від рішень про координацію дій з протидії посухам до перспективних форматів співпраці з бізнесом і міжнародними донорськими організаціями.
       Попереду – підготовка до COP17 у Монголії (2026 рік), що проходитиме у Міжнародний рік пасовищ і пастухів, а для України – складна, але водночас багатообіцяльна робота щодо залучення інвестицій у відновлення зруйнованих екосистем на Півдні й відбудову водогосподарської інфраструктури. Національний університет біоресурсів і природокористування України разом з іншими науковими й освітніми установами робитиме свій внесок, зокрема, у наукове обґрунтування проєктів, розробку стратегій залучення коштів і підготовку фахівців, які зможуть реалізовувати амбітні плани з відновлення довкілля.
      Таким чином, COP16 у Ер-Ріяді стала важливим сигналом, що час на півзаходи вже сплив: без масштабної програми відновлення земель і ефективних механізмів протидії посухам людство ризикує зіткнутися з новими кризами, які торкнуться буквально кожного континенту. Для України конференція мала ще й особливе символічне значення, адже пропонує конкретні напрями для інтеграції у глобальну екологічну та безпекову політику, а також створює можливості для співпраці задля відбудови зруйнованих війною регіонів.

Доцентка кафедри землевпорядного проектування
Людмила Гунько