Друга світова війна: ювілеї і дивнощі

85 років із дня початку Другої світової війни минуло… Скільки сказано, написано, проаналізовано, скільки думок та поглядів висловлено, що й братись за цю тему ніби то вже й не варто… Проте ні, спробуємо у дні чергового сумного «ювілею», коли наша Батьківщина ось вже два з половиною роки чинить спротив кривавій навалі послідовників Гітлера, ще раз накинути хоча б науково-популярним оком на події, що вони розгорталися напередодні й на самісінькому початку світової трагедії перш за все з огляду на час та сутність так званої «дивної війни» на заході.
Ось же, давайте потроху-помалу почнемо із самого початку. «Дивна війна» («Сидяча війна») (фр. Drôle de guerre, англ. Phony War, нім. Sitzkrieg) — період Другої світової війни з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті. Ця назва була прийнятою офіційною державною історіографією Другої світової війни.
Вперше назва Phony War (укр. фальшива, несправжня війна) була використана американськими журналістами 1939 року.[1] Авторство французького відповідника Drôle de guerre (укр. дивна війна) належить перу французького журналіста Ролана Доржелеса.[2] Таким чином було підкреслено характер бойових дій між ворожими сторонами — майже повна їхня відсутність (за винятком бойових дій на морі). Сторони протистояння вели лише бої місцевого значення на франко-німецькому кордоні, переважно перебуваючи під захистом оборонних ліній Мажіно і Зігфріда.
Варто сказати, що французькі війська таки здійснили наступ й перетнули кордон на одному із відтінків на глибину до 50 км. Були й загиблі з обох боків, проте французи не дійшли навіть лінії Зігфріда і невдовзі забрались подобру-поздорову додому.
Період «Дивної війни» повною мірою було використано німецьким командуванням як стратегічну паузу. Це дозволило Третьому Рейху успішно завершити Польську кампанію, реалізувати план окупації Данії і Норвегії, а також підготувати вторгнення до Французької республіки.

Дата: 3 вересня 1939 — 10 травня 1940
Місце: Західна Європа
Результат: Період бездіяльності французьких та британських військ було використано Вермахтом для окупації Польщі, Данії і Норвегії, а також підготовки плану Французької кампанії.

Сторони
Французька республіка  Велика Британія	Третій Рейх
Військові сили
110 дивізій	33 дивізії
Втрати
2000 вбитих, зниклих безвісти та поранених[1]	196 вбитих, 356 поранених, 114 зниклих безвісти[2]

Жителі Варшави у святковій демонстрації під британським посольством відразу після оголошення Великою Британією стану війни з Німеччиною

Передумови
Після приходу до влади Адольф Гітлер почав реалізовувати ідею об'єднання всіх германців у єдину державу. Спираючись на військову силу та дипломатичний тиск, у березні 1938 року Німеччина безперешкодно приєднала Австрію, а у жовтні 1938 року в результаті Мюнхенської угоди анексувала Судетську область, що належала Чехословаччині.
21 березня 1939 року Німеччина почала вимагати від Польщі повернути їй місто Данциг і відкрити «польський коридор» (створений після Першої світової війни з колишніх німецьких територій для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря, що відокремив Східну Пруссію від Німеччини, перетворивши її на ексклав). Польща відкинула всі вимоги Німеччини. У відповідь 28 березня 1939 року Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею, який було укладено в січні 1934 року.
31 березня 1939 року прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен від імені англійського та французького урядів заявив, що буде надавати Польщі всю можливу допомогу, якщо її безпеці буде загроза. Одностороння англійська гарантія Польщі 6 квітня була замінена попередньою двосторонньою угодою про взаємну допомогу між Англією і Польщею.
15 травня 1939 року було підписано польсько-французький протокол, відповідно до якого французи обіцяли розпочати наступ протягом 2-х тижнів після мобілізації.
25 серпня 1939 року у Лондоні остаточно був оформлений і підписаний англо-польський союз у вигляді Угоди про взаємну допомогу і секретного протоколу.

Стаття перша англо-польської Угоди про взаємну допомогу проголошувала:
«У випадку якщо одна з Договірних сторін розпочне воєнні дії з європейською державою внаслідок агресії, вчиненої останньою проти зазначеної Договірної сторони, інша Договірна сторона негайно надасть Договірній стороні, залученій у воєнні дії, всю необхідну від неї підтримку та допомогу.»[3]
Під «європейською державою», як випливало із секретного протоколу, малася на увазі Німеччина.
1 вересня 1939 року німецькі війська перетнули кордон із Польщею. Відповідно до попередніх домовленостей у цей же день у Франції було оголошено мобілізацію.

Початок війни

Форт на лінії Мажино

3 вересня 1939 року Велика Британія (о 5:00) і Франція (об 11:00) оголосили війну Німеччині. Вже постфактум 4 вересня було укладено франко-польську угоду. Польський посол у Франції після цього почав наполягати на негайному загальному наступі.
У той же день, 4 вересня 1939 року, представники Великої Британії, начальник імперського генерального штабу генерал Едмунд Вільям Айронсайд і головний маршал авіації Сіріл Ньюелл прибули до Франції для переговорів із французьким генеральним штабом. Попри численні попередні наради об'єднаного комітету штабів, які відбувалися з кінця березня, на початок вересня ще не було скоординованого плану дій з надання допомоги полякам.
Наступного дня Айронсайд і Ньюелл доповідали кабінету міністрів, що після завершення мобілізації своїх армій головнокомандувач французькою армією Гамелен збирався орієнтовно 17 вересня «натиснути на лінію Зигфріда» і перевірити міцність її оборони. У доповіді однак зазначалося, що «Гамелен не має наміру ризикувати дорогоцінними дивізіями при необачному наступі на настільки укріплені позиції».
Ситуація на фронті була такою. У вересні 1939 року з початком Польської кампанії французи та англійці на Західному фронті мали 110 дивізій проти 33 німецьких.
Довжина північного кордону Франції становила 804,67 км, наступальні дії французи могли вести тільки на вузькій ділянці завширшки 144,84 км від Рейну до Мозеля. В іншому випадку Франція порушувала б нейтралітет Бельгії і Люксембургу. Німці змогли зосередити найбоєздатніші дивізії на цій вузькій ділянці та прикрили підходи до лінії Зигфріда мінними полями. У такий спосіб наступальні дії французьких військ були значно ускладнені.

Лінія Зигфріда — протитанковий бар'єр на лінії Аахен-Саарбрюкен

Однак важливішим виявилося те, що французи не змогли почати наступальну операцію до 17 вересня. До того часу франко-німецьке протистояння обмежувалося боями місцевого значення. Нездатність Франції раніше завдати удару пояснювалася застарілою мобілізаційною системою: сформовані з'єднання не встигали пройти належної підготовки. Іншою причиною затримки було те, що французьке командування дотримувалося застарілих поглядів на ведення війни, вважаючи, зокрема, що будь-якому наступу, як і в роки Першої світової війни, мала передувати потужна артилерійська підготовка. Однак більша частина важкої артилерії французької армії перебувала у консервації, і її не можна було підготувати раніше, ніж на п'ятнадцятий день після оголошення мобілізації.
Стосовно допомоги Великої Британії, то було зрозуміло, що перші дві дивізії англійського експедиційного корпусу могли прибути на континент лише на початку жовтня, ще дві — у другій половині жовтня. На інші англійські дивізії розраховувати не доводилося. Для французів це також слугувало підставою не починати наступальних дій.
До 17 вересня крах Польщі став настільки очевидний, що, зважаючи на усі вище зазначені причини, у французів з'явилося виправдання для перегляду своїх намірів щодо активного ведення війни.
Німецька армія також не поспішала починати повномасштабну війну на Західному фронті. У «Розпорядженні головнокомандувача військовими силами Адольфа Гітлера щодо нападу на Польщу (від 31.08.1939)» говорилося таке:
«3) Im Westen kommt es darauf an, die Verantwortung für die Eröffnung von Feindseligkeiten eindeutig England und Frankreich zu überlassen. Geringfügigen Grenzverletzungen ist zunächst rein örtlich entgegen zu treten… »
3) На заході відповідальність за розв'язання війни варто цілком покласти на англійців і французів. На незначні порушення кордонів потрібно спочатку відповісти діями суто місцевого порядку…
Die deutsche Westgrenze ist zu Lande an keiner Stelle ohne meine ausdrückliche Genehmigung zu überschreiten. Zur See gilt das gleiche für alle kriegerischen oder als solche zu deutenden Handlungen.
Німецький сухопутний кордон на заході не має бути порушено у жодному пункті без мого особливого дозволу. Те ж стосується всіх військово-морських операцій, а також до інших дій на морі, які можуть розцінюватися як воєнні операції.
Die defensiven Massnahmen der Luftwaffe sind zunächst auf die unbedingte Abwehr feindl. Luftangriffe an der Reichsgrenze zu beschränken… Дії військово-повітряних сил повинні насамперед обмежуватися протиповітряною обороною державних кордонів від нальотів авіації супротивника…
4) Eröffnen England und Frankreich die Feindseligkeiten gegen Deutschland, so ist es Aufgabe der im Westen operierenden Teile der Wehrmacht, unter möglichster Schonung der Kräfte die Voraussetzungen für den siegreichen Abschluss der Operationen gegen Polen zu erhalten…
4) Якщо Англія й Франція почнуть воєнні дії проти Німеччини, то завдання розташованих на Заході збройних сил буде полягати у тому, щоб шляхом збереження сил забезпечити передумови для переможного завершення операцій проти Польщі…
Das Heer hält den Westwall und trifft Vorbereitungen, dessen Umfassung im Norden…"[4]
Сухопутні сили утримують Західний вал і готуються до запобігання його обходу з півночі…" [5]

Для виконання цього завдання група армій «C» під командуванням генерал-полковника Вільгельма Ріттера фон Лееба мала у розпорядженні 8 кадрових і 25 резервних та ландверних дивізій. Останні не можна було вважати повністю боєздатними ні з огляду на технічне оснащення, ні з огляду на їхню бойову підготовку. Танкових з'єднань група армій «С» не мала. Західний вал (лінія Зігфріда) значно поступався у потужності лінії Мажино і частково ще добудовувався, тому не міг компенсувати недостатню кількість сил. Останні були розгорнуті таким чином: 7-ма армія (командувач генерал артилерії Долльман) уздовж Рейну від Базеля до Карлсруе, 1-ша армія (командувач генерал-полковник Ервін фон Віцлебен) — від Рейну до люксембурзького кордону. Невелика армійська група «А» під командуванням генерала від інфантерії барона Курта фон Гаммерштейна охороняла кордони з нейтральними державами до міста Везель.

Дії на Західному фронті

28 листопада 1939 року: Солдати британського експедиційного корпусу і французьких ВПС на лінії фронту. Жартівливий напис над бліндажем «10 Downing Street» — адреса резиденції британського прем'єр-міністра.

З початку війни французи обмежилися декількома атаками місцевого значення у районі Західного вала. При будівництві захисного бар'єру німці не дотримувались природної кривизни кордонів, тому лінія укріплень в деяких місцях являла собою пряму. Крім того німецьким військам було наказано проводити лише захист лінії Зигфріда і не вступати у затяжні бойові дії. 13 вересня 1939 року французи зуміли порівняно легко захопити дві виступаючі вперед ділянки — ділянку «Варндт» західніше Саарбрюкена і виступ кордону між Саарбрюкеном і Пфальцьким лісом.
Коли після закінчення війни з Польщею стала помітною передислокація німецьких з'єднань зі Східного на Західний фронт, французи, починаючи з 3 жовтня, звільнили більшу частину захопленої ними прикордонної зони та відійшли до державного кордону, а частково і за нього. За свідченням німецьких військових, вони були здивовані погано підготовленими (з інженерного погляду) польовими позиціями, які залишили французи.

Дії французів
Згідно франко-польському військовому договору, зобов'язання французької армії полягала в тому, щоб почати підготовку до великого наступу через 3 дні після початку мобілізації. Французькі війська повинні були захопити район між французьким кордоном і німецькою лінією оборони і провести розвідку боєм. На 15 день мобілізації (тобто на 16 вересня) мета французької армії полягала в тому, щоб почати повномасштабний наступ на Німеччину. Попередня мобілізація була розпочата у Франції 26 серпня, а 1 вересня була оголошена повномасштабна мобілізація.
Французький наступ в районі долини річки Рейн почався 7 вересня, через 4 дні після оголошення Францією війни Німеччині. У цей момент сили вермахту були зайняті в наступальній операції в Польщі, і французи мали велику кількісну перевагу уздовж кордону з Німеччиною. Однак дії французької армії не принесли полегшення полякам, та й самі французи виявилися в небезпечному становищі, не добившись великих успіхів. Так, поблизу Саарбрюккена відразу одинадцять дивізій штурмували позиції німців, прорвавшись на 32 кілометри вперед. Всього французам вдалося взяти за тиждень 12 населених пунктів. Однак німці, без втрат здавши міста, тим самим ввели французів в оману, накопичуючи сили. Поступово німці стали контратакувати: 10 вересня французи відбили першу атаку поблизу Апах. Проте, наступ продовжилося аж до захоплення Варндтського лісу. У цій операції піхота зазнала важких втрат від протипіхотних мін, і французьке наступ видихнувся. Французька армія навіть не добралася до Західного валу. 12 вересня англо-французька верховна військова рада зібралася вперше в Аббевілле у Франції. Було вирішено, що всі наступальні дії повинні були бути припинені негайно.
Операція не призвела до передислокації німецьких військ з Польщі. Польща не була повідомлена про рішення призупинити наступ. Замість цього Гамелен повідомив маршалу Едварду Ридз-Смігли, що половина його дивізій вступили в бій з противником, і про те, що французькі успіхи змусили вермахт вивести принаймні 6 дивізій з Польщі. Наступного дня командир французької військової місії в Польщі Луї Форі повідомив польському начальнику штабу генералу Вацлаву Стахевічу, що планований повномасштабний наступ на західному фронті довелося перенести з 17 вересня на 20 вересня. Запланований повномасштабний наступ на Німеччину мав здійснюватися 40 дивізіями, в тому числі однієї бронетанковою дивізією, трьома механізованими дивізіями, 78 артилерійськими полками і 40 танковими батальйонами, проте через безнадійне становище Польщі на 17 вересня воно було скасовано.
Контрнаступ німців 16 і 17 жовтня дозволив Німеччині повернути території, втрачені під час Саарської операції. Французькі війська повернулися за лінію Мажино. Так почалася Дивна війна.[8]

Дії британців
Англійці до середини жовтня чотирма дивізіями (два армійських корпуси) зайняли позиції на бельгійсько-французькому кордоні між містами Мольд і Байель, досить далеко від лінії фронту. У цьому районі проходив майже суцільний протитанковий рів, що прикривався вогнем дотів. Ця система укріплень будувалась як продовження лінії Мажино на випадок прориву німецьких військ через Бельгію.
28 жовтня 1939 року військовий кабінет затвердив стратегічну концепцію Великої Британії. Начальник британського генерального штабу генерал Айронсайд дав цій концепції таку характеристику: «пасивне очікування з усіма хвилюваннями та тривогами, які з цього випливають»[6].
Після цього на Західному фронті встановився повний затишок. Французький кореспондент Ролан Доржелес, який перебував на лінії фронту, писав:
«…я був здивований спокоєм, що там панував. Артилеристи, які розташувалися на Рейні, спокійно дивилися на німецькі поїзди з боєприпасами, що курсують на протилежному березі, наші льотчики пролітали над паруючими трубами заводів Саару, не скидаючи бомб. Очевидно, головна турбота вищого командування полягала в тому, щоб не турбувати супротивника»[7]

21 листопада 1939 року уряд Франції створив у збройних силах «службу розваг», на яку покладалася організація дозвілля військовослужбовців на фронті. 30 листопада парламент обговорив питання про додаткову видачу солдатам спиртних напоїв, 29 лютого 1940 року прем'єр-міністр Даладьє підписав декрет про скасування податків на гральні карти, «призначені для діючої армії». Через деякий час було ухвалене рішення закупити для армії 10 тисяч футбольних м'ячів.
У грудні 1939 року у Франції була сформована п'ята дивізія англійців, а в перші місяці 1940 року з Англії прибуло ще п'ять дивізій, таким чином британський експедиційний корпус збільшився до 10 дивізій[11]. У тилу англійських військ було створено майже 50 аеродромів із цементними злітно-посадковими смугами, але замість бомбардування німецьких позицій, англійські літаки розкидали над лінією фронту агітаційні листівки.
Стратегічна пауза повною мірою була використана німецьким генеральним штабом для підготовки повномасштабного вторгнення до Бельгії, Голландії, Люксембургу та Франції.
Так все починалось й тривало майже рік 85 років тому. Сьогодні Україна вже два с половиною роки практично самотужки стримує північну навалу, що її кремлівські душегуби розв’язали та й досі, не зупиняючись, ведуть під, здавалось би, як не дивно, гітлерівсько-геббельсовськими гаслами та пропагандою тодішнього агресора. Щоправда, у такому разі, міг би пам’ятати ворог, чим тоді все закінчилось, а ми можемо кремлівським очильникам нагадати, що для їхніх попередників все закінчилось лавою у Нюрнберзі та попілом у одному з каналів річки Ізар. Що ж, річок в Україні не брак …
Але й у нашій, сьогоднішній війні за збереження нашої держави і нашого народу теж, на жаль, спостерігаємо певне відлуння здавалось би «дивної» поведінки наших «стратегічних партнерів» у боротьбі із агресором. Нам, як тому славнозвісному Вакулі, не треба далеко ходити, коли у нас чорт за плечима. Ось, Сполучені штати… Здається, вже весь світ волає до американського Президента – дайте Україні дозвіл на використання американської зброї по російській території! Але адміністрація Байдена-Гарріс такого дозволу не дає. Насправді, вони ненавидять Україну, а протягом 2,5 років тільки робили вигляд, що допомагають. Конгрес ще 2022 року ухвалив закон про ленд-ліз, щоб Президент міг оперативно допомагати України – Байден його підписав і поклав під сукно. Конгрес регулярно виділяє гроші на озброєння на допомогу Україні – Байден постійно ці гроші затримує і дає стільки зброї, що менше вже неможливо. От і зараз з кожним місяцем рівень допомоги все зменшується. А 30 вересня закінчується фінансовий рік. І залишаться недоданими пару мільярдів доларів, що їх виділів Конгрес.
Тим часом українські журналісти й блогери мліють від Камали Гарріс і бажають їй перемоги на виборах. Тій самій Камалі, яка зараз є членом чинної адміністрації, котра вже 2,5 роки постійно гальмує допомогу Україні! І немає жодних ознак, що вона раптом змінить свою позицію.
І хіба серед таких диваків, які весь цей час навали видають за рибу гроші, сидячі на п’ятій точці і ведучі вже сьогодні дійсно “дивну війну» проти вбивці путіна і його поплічників, тільки Сполучені штати… Тому й є для нас таким нагально важливим твердо пам’ятати уроки минулого і реалії сьогодення.

Література та джерела:

1. Лиддел Гарт Б. Г. Вторая мировая война. Terra Fantastica, 1999, стр. 56. // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0
2. Max Lagarrigue, 99 questions… La France sous l'Occupation, Montpellier, CNDP, 2007, p. 2. C'est l'écrivain et reporteur de guerre Roland Dorgelès qui serait à l'origine de cette expression qui est passé à la postérité. (фр.) Weisung des Obersten Befehlshaber der Wehrmacht Adolf Hitler für den Angriff auf Polen. («Fall Weiß») Vom 31. August 1939. [Архівовано 27 листопада 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
3. Weisung des Obersten Befehlshaber der Wehrmacht Adolf Hitler für den Angriff auf Polen. («Fall Weiß») Vom 31. August 1939. [Архівовано 27 листопада 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
4. Директива № 1 о ведении войны (Перевод — Министерство обороны СССР, 1954 год) [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.
5. Offensive de la Sarre. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 26 серпня 2018.
6. The Ironside Diaries 1937—1940. London, 1963, p. 174. (англ.)
7. A. Kesselring. Gedanken zum zweiten Weltkrieg. Bonn, 1955, S. 183. B. Dorgeles. (нім.)

Сергій Асатуров, Людмила Радченко,
доценти кафедри міжнародних відносин і суспільних наук