КНИЖКОВЕ СВЯТО НА ЗАКАРПАТТІ

КНИЖКОВЕ СВЯТО НА ЗАКАРПАТТІ
На обласний книжковий ярмарок «Книга-фест-2015», що відбувся 27–28 травня 2015 року в Ужгороді, потрапив на запрошення дирекції Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф.Потушняка (директор Олена Канюка). Книжкові виставки, творчі зустрічі митців та вчених (літературознавців і мовознавців), презентація нових видань проходить в обласному центрі кожні два роки. Вперше таке свято відбулося 2001 року під назвою «Ужгородський книжковий Миколай». Цього року книжкове дійство відбулося за підтримки управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, управління культури облдержадміністрації, ГО «Асоціація бібліотекарів Закарпаття».

Свято проходило в приміщенні головної книгозбірні області. Почесними гостями книги-фесту стали львівські видавництва «Апріорі» та «Астролябія», рівненське – «Волинські обереги», письменники – Юрко Винничук, Ярослава Павличко, Юрій Николишин та Марія Чумарна (усі – Львів), українські письменники Словаччини І. Яцканин (редактор україномовного журналу «Дукля»), М. Бобак, В. Дацей, Ю. Панько та автор цих рядків. На святі було представлено також книжкову продукцію місцевих видавництв «Краєвиди Карпат», «TIMPANI», «Карпати», «Патент», «Гражда», «Іва», «Карпатська вежа», «Світ Софії», «Закарпаття», Ужгородської міської друкарні, видавництва Олександри Гаркуші, ПП «Видавництво Валерія Падяка», поліграфцентру «Ліра», обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф.Потушняка.

Родзинкою свята став конкурс «Майбутній ілюстратор книги», організований Закарпатським обласним палацом дитячої та юнацької творчості. Його переможцем стала шістнадцятирічна школярка Юлія Анталовці за ілюстрацію твору Галини Малик «Пригоди в зачарованому місті» (керівник студії А.П.Стецюк). Спеціальними відзнаками було нагороджено й інших юних ілюстраторів, зокрема Ігоря Улинця (книга віршів Христини Керити «На болоті»), Лілію Горос (книга Галини Малик «Весела муха»), Олександра Чурея (книга Христини Керити «Сонечко»), Юлію Лисик (твір Л. Дем’яна «Музикант»). Особливий приз від Галини Малик отримала десятирічна Раїса Веремеєнко за ілюстрацію її книжки «Злочинці з паралельного світу» (керівник студії А.П.Стецюк). Як зізналася відома українська дитяча письменниця, що робота дівчинки «розчулила її серце». Загалом виставка дитячих ілюстрацій до творів письменників вражала своєю теплотою, щирістю, яскравою та вдало поєднаною кольористичною гамою. Мені особливо сподобався малюнок дев’ятирічної художниці Віталіни Нечипорук до чудового оповідання І.Чендея «Лиска» (керівник студії К.І.Ливрінц).

Споглядаючи ці шедеври, спало на думку те, чому наші солдати на східному фронті так радіють дитячим малюнкам, вважають їх оберегами: у цих малюнках справжня любов, справжня радість життя, віра у добро й перемогу правди. Найбільше ілюстрацій було присвячено творам Галини Малик, яка народилася й виросла на Півдні України, в Бердянську, але стала знаменитою не лише в Україні, а й поза її межами саме в Ужгороді. З насолодою спостерігав, як юні читачі та їхні батьки активно спілкувалися із письменницею, дякували за чудові твори, а на згадку купляли книги з її щирими надписами-побажаннями. Отож мав щасливу нагоду поспілкуватися з Галиною Малик. Розмова про її творчість та дитячу літературу була дуже змістовною, а записане мною інтерв’ю невдовзі запропоную читачам. Фестиваль стартував у міській бібліотеці для дітей саме з презентації повісті Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі». Вони настільки цікаві, що коли уперше твір побачив світ (а минуло з того часу майже 20 років), то невдовзі юні читачі надсилали письменниці листи з проханням повідомити, що ж сталося з улюбленою героїнею далі. Довелося писати новий твір, у якому Аля після казкових країн Недоладії й Сяк-таків потрапляє вже у країну Якоськів. Ось ці три історії ввійшли до нового видання. Не менш захопливим є твір письменниці «Вуйко Йой», герой якого мешкає в ужгородському Скансені. Варто зазначити, що твори Галини Малик, а також Олександра Гавроша, талановитого закарпатського дитячого письменника, драматурга, журналіста, есеїста, ввійшли до золотого списку дитячої літератури України.

У програмі свята було чимало й інших цікавих заходів, презентацій, зокрема нових книг «Синій зошит» М. Дочинця та «Чарівна флояра» Тетяни Рибар (вид-во «Карпатська вежа»), «Колискова для сонечка» Ольги Тимофієвої (вид-во «Мандрівець», м. Тернопіль), «Митці Закарпаття» В. Мишанича та «Приборжавське весілля» Мар’яни Чечіль (Ужгородська міська друкарня), «Співанки про ягнятко : 112 пісень Закарпаття про ягнятко та вівчарів» (вид-во «Краєвиди Карпат»), «Смерть міністра» Юріка Любоша (переклад зі словацької І. Яцканина) та «Вибраних творів» М. Томчанія (до 100-річчя від дня народження, обидві вид-ва «TIMPANI»), дослідження «Культура южных славян» проф. Cхідноєвропейського слов’янського університету В. Провозіна (вид-во «Закарпаття»). Увагу гостей та містян привернув і круглий стіл за участі консула Словаччини Янки Бур’янової, українських письменників Словаччини, гостей свята, письменників та журналістів Закарпаття, на якому йшлося про можливості і перспективи угоди про творчу співпрацю між спілкою українських письменників Словаччини та Закарпатської організації НСПУ. Чимало болючих питань було порушено й під час круглого столу «Реалії та перспективи розвитку книговидання і книгорозповсюдження на Закарпатті». Відвідувачі книжкового фесту стали учасниками книжкової лотереї та акції з комплектування бібліотечки для поранених бійців АТО. Так, першим дарунком у рамках акції стала книга «Спогади бійців УПА» від редактора львівського видавництва «Апріорі» Юрія Николишина. Покладанням вінків до меморіальних дощок П. Скунця та Ф. Потушняка на фасаді бібліотеки учасники свята вшанували пам’ять видатних українських письменників, які творили й мешкали в Ужгороді.

У рамках фестивалю працювало журі, до складу якого ввійшли знані літературознавці, письменники, бібліотекарі, громадсько-культурні діячі, видавці, зокрема доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури ДВНЗ «УжНУ» В.Барчан, доцент кафедри нової і новітньої історії та історіографії ДВНЗ «УжНУ» М. Олашин, поет, голова Закарпатської організації НСПУ В. Густі, кандидат мистецтвознавства, викладач Закарпатського художнього інституту М. Приймич, літературознавець, ветеран видавничої справи Д. Федака, кандидат мистецтвознавства, художник, заступник директора з наукової роботи Закарпатського художнього інституту О. Долгош-Сопко, ветеран видавничої справи Л. Яцишин. Авторитетне журі визначило переможців у різних номінаціях, зокрема: «Літературно-художня проза» (Томчаній М. Вибрані твори; вид-во «Тімпані»); «Літературно-художня поезія» (Вайнерт Й. Дотики душі; вид-во «Тімпані»); «Наукове видання» («Колективізація в Закарпатті: політичні та адміністративні заходи примусового впливу на селян – 1944–1955» / упор. О. Корсун; вид-во «Карпати»); «Навчальне видання» (Лукашевич М., Шандор Ф. Соціологія масової комунікації; вид-во «Знання»); «Публіцистичне видання» (Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття; вид-во «Ліра»); «Мистецьке видання» (Русин В. Адальберт Мартин : Мандрівник краси; вид-во «Карпати»); «Мистецтвознавче видання» (Приймич М. Іконостаси Закарпаття; вид-во «Карпати»); «Видання для дітей» (Казки для дітей «Молодильна вода»; вид-во «Патент»); «Животворне минуле» (Дочинець М. Синій зошит; вид-во «Карпатська вежа»; Пекар А. Нариси з історії церкви Закарпаття; Ужгородська міська друкарня); «Туризм і рекреація» (Достал Я. Підкарпатська Русь. Закарпаття періоду Чехословацької республіки 1919–1938 роки; вид-во «Карпати»); «Книга про Закарпаття, видана за межами Закарпаття» (Малик Г. Пригоди Алі в країні Недоладії; вид-во «А-ба-ба-га-ла-ма-га»). Гран-прі фестивалю отримало видавництво «Іва» за альбом «Юрій Герц – живопис, Наталія Герц – гобелен». Варто відзначити щедрий ужинок працівників бібліотеки ім. Ф.Потушняка, які підготували чимало цікавих біобібліографічних видань про письменників, митців, діячів культури та громадсько-політичного життя Закарпаття.

27 травня у рамках фестивалю у приміщенні обласної бібліотеки ім. Ф.Потушняка перед читацькою багатолюдною аудиторією відбулася презентація монографії «Зробити щось корисне для свого рідного народу» : з епістолярної спадщини Івана Чендея» (К., 2014) автора цих рядків. Модератор й ініціатор дійства – відомий журналіст, письменник Олександр Гаврош. Про мою книгу, про що розповів під час презентації, довідався випадково, коли минулого року побував у вдови письменника І.Чендея, Марії Іванівни з нагоди її 90-річного ювілею. О.Гаврошу заімпонувало вдале структурування матеріалу, його новизна, ґрунтовність коментарів, уміння дослідника поглянути на творчість митця в контексті доби, оперування фактами у своїх твердженнях. За дослідження епістолярної спадщини Івана Чендея директор Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф.Потушняка Олена Канюка як засновник книжкового фесту вручила мені подяку, якою насправді дорожу й пишаюся.

Того ж дня перед присутніми гостями книги-фесту виступили письменники Ю.Винничук, Ю.Ніколишин (автор оригінального роману «Бота-фікс»), Марія Чумарна, Ярослава Павличко. Модерував зустріч голова Закарпатської організації спілки письменників України В.Густі. Мене зацікавив виступ Марії Чумарної, дитячої письменниці, дослідниці українських казок, вишивки. Вона небезпідставно наголосила, що Закарпаття щодо барв у вишивці є унікальним, сакральним, тут чимало кодів нашої духовної культури, адже вишивка, на її думку, – це наша прамова.

Наступного дня презентація дослідження про епістолярій І.Чендея відбулася на філологічному факультеті Ужгородського національного університету. Модератором зустрічі зі студентами та викладачами вишу була проф. Валентина Барчан, яка представила публіці присутнього також на зустрічі відомого письменника Юрія Винничука. Відрадно, що аудиторія уважно слухала мою оповідь про роботу над книжкою, про ті архівні знахідки, які стосуються життя і творчості їхнього видатного земляка І. Чендея.

З особливою цікавістю присутні в аудиторії слухали виступ письменника Ю. Винничука, який оповів про свої літературні містифікації, про ті перипетії, які виникали у його житті з приводу тих чи інших творів, зокрема після публікації у січні 2012 року вірша «Убий підараса». Письменник з гумором переповів історію про те, як комуніст Л. Грач подав на нього позов до прокуратури, де стверджував, що цей твір має порнографічний характер, а його автор закликає до повалення чинного Президента, натоді Віктора Януковича. «Зараз пишу гострі статті, які з’являються на ТСН. То СБУ обурюється, то Медведчук. Бо він, виявляється, має частку в ТСН. Але я вже навчився писати – перекручую імена: замість Богословська – Богохульська», – зауважив Ю.Винничук.

На книжковому фесті познайомився із талановитим літературознавцем, глибоким знавцем закарпатського літературного життя Дмитром Федакою, з яким до цього листувався. Пан Дмитро щедро обдарував мене різними цікавими книжками, зокрема творами Ф.Потушняка, М.Томчанія, мого земляка поета В.Матіїва. Його висока оцінка моєї скромної праці особливо дорога для автора, оскільки невдовзі має вийти у світ монографічне дослідження Д.Федаки про життя і творчість І.Чендея.

Найбільшою радістю, знаковою подією у моєму житті загалом стала незабутня зустріч із вдовою письменника Чендея, Марією Іванівною, і донькою письменника, теж Марією, та її родиною. Захопила краса садиби письменника, яка потопає у зелені різних дерев (від красунь-ялиць до крислатих черешень), різних сортів квітів. Великий хол будинку нагадує філію художнього музею, де зібрано унікальні картини художників світової слави. Домоткані рушники та хідники, кабінет, де працював письменник, багатюща бібліотека, серед якої налічуються сотні книг із дарчими надписами, – все це створює якусь особливу ауру. Своєрідним родинним і творчим літописом митця є так звана гостьова книга, у якій робили записи письменники, художники, друзі, артисти, літературознавці, критики, які бували у садибі І.Чендея на Високій, 15. Цей унікальний артефакт заслуговує на спеціальне дослідження, оскільки допоможе глибше пізнати Чендея-людину, його коло друзів, отой духовний світ, у якому він жив й творив. Так, наприклад, я натрапив на запис відомого літературознавця Івана Денисюка, з яким І.Чендей листувався. Познайомилися вони 1966 року в Ужгороді на Міжнародній конференції з проблем української новелістики, а 20 серпня 1969 року І.Денисюк з родиною завітав до письменника в Ужгород і полишив такий запис: «Іване-Друже! Як дивно, як тривожно і радісно водночас сісти за цей стіл, на котрому куються за барикадою оцих мудрих книг Твої ipsissima verba (з лат. «найдостовірніші слова». – С.К.) … Зворушений, зачарований і радий за Тебе, що маєш таке багатство душі, і твердість і міць духа стояти непохитно, як гордий камінь Твоїх гір проти бур, і кепкувати з «суєти суєт». Я збережу Твій образ у душі на тлі винограду і троянд. Я не забуду того, що мовлено від серця і від пракореня всілякої мудрості – від філософії нашого рідного народу. Добре, що Ти так зрісся з щедрою землицею нашою, – плекай же багаті грона слів своїх на славу України.

Іван Денисюк, Ужгород, 20 серпня 1969 р.».
Цей запис підтвердили власноручно своїми підписами усі члени родини Денисюка: юні синочки Андрійко та Юрчик, дружина Анна Казимирівна Ластовецька та її сестра Ліда Січкоріз.

Ці слова незабутнього професора І.Денисюка цілковито підтверджують й мої почуття після відвідин осідку письменника, особливо спілкування із Марією Іванівною, яка щедро ділилася спогадами про життя з письменником, про буденні радощі й труднощі, про веселе й трагічне у своїй долі. Мене полонила світла й цупка пам’ять пані Марії, яка у подробицях згадувала про перше побачення з Іваном Чендеєм, про перше відвідування Дубового, де народився її майбутній чоловік, про свою роль першого критика і читача творів майстра, про трагічну смерть її сина-красеня, студента третього курсу Мирослава. І попри все те, у своїх дев’яноста з лишком років вона пильно стежить за політичними та культурними подіями в Україні, і, як каже, «від цурки до цурки» прочитує чимало преси, особливо газети «Слово Просвіти» та «Літературну Україну». Великим щастям було й те, що пані Марія довірила мені впорядкувати архів письменника, вирішити питання про передачу його бібліотеки на збереження до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Я також не забуду світлого образу господині цього дому, багатства її душі, того, що було також «мовлено від серця». Вважаю, що Доля мені приготувала щедрий дарунок – досліджувати творчість лауреата Шевченківської премії, видатного майстра слова Івана Чендея, а також спілкування з берегинею цього роду пані Марією.