Інклюзія – це спроба пізнати іншого

 У сучасних умовах світової інтеграції активно формується нова філософія суспільства, в межах якої переосмислюються ціннісні орієнтири й стратегії людського буття для подолання негативних наслідків дискримінаційних процесів у соціумі. Тому політика держави щодо інклюзії є провідним інтегративним принципом організації буття, життєдіяльності, навчання і праці усіх громадян, незалежно від їх соціального статусу, стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, який передбачає забезпечення рівного і справедливого доступу до всіх суспільних благ. 

Такі соціокультурні очікування суспільства безпосередньо віддзеркалюється в процесі організації, функціонуванні й розвитку філософії інклюзії в різних сферах професійної й дозвіллєвої діяльності людини: освіта, культура, мистецтво, бізнес, спорт, туризм та ін. У цьому процесі важливими завданнями виступає зміна свідомості дітей, молоді і дорослих щодо прийняття, пізнання і визнання людської різноманітності, створення безбар’єрного простору в Україні та побудови «суспільства для всіх». 

З метою подолання стереотипів у сприйнятті людей з інвалідністю та формування інклюзивної культури в молоді, 11 вересня 2023 року здобувачі вищої освіти ОС «Магістр» спеціальності «Соціально-психологічна реабілітація» з ознайомчим візитом навідались до Інклюзивно-ресурсного центру №1 Голосіївського району м. Києва.

У ході зустрічі, директор Центру Ірина Білецька презентувала досвід роботи фахівців з дітьми, які мають особливості в розвитку, провела оглядову екскурсію, під час якої студенти ознайомились із: використанням принципів універсального дизайну в інклюзивному середовищі закладу; обладнанням кабінетів та методичним забезпеченням проведення комплексної оцінки фізичного, мовленнєвого, інтелектуального розвитку, емоційно-вольової сфери та навчальних можливостей дітей з особливими освітніми потребами; ефективними методами арт-терапії, природотерапії, пісочної терапії, Хібукі-терапії, ерготерапії, які використовуються в реабілітаційній та корекційно-розвивальній роботі.

 

За словами Ірини Володимирівни, інклюзивно-ресурсний центр виступає «посередником» між: родиною дитини з особливостями в розвитку та учасниками освітнього процесу в садочку, школі, коледжі; закладами масової освіти та успішною інтеграцією дитини в соціум.

 

У сучасному світовому культурному дискурсі поняття інклюзії стало невіддільним від розмаїття. Об’єднуючи дорослих, дітей, молодь з/без особливостей в розвитку культурними та мистецькими заходами, таких як фестивалі, концерти, виставки, театри, музеї, кіно та ін. відбувається магія творення соціальної інтеграції, солідарності, згуртованості й безбар’єрності. Тому світ мистецтва і культури стає більш інклюзивним.

З метою руйнування стереотипів про незрячих та, в цілому, людей з інвалідністю, студенти відвідали унікальний київський музей, де сприймають мистецтво на дотик – Музей у темряві «Третя після опівночі». Тут кожен мав змогу отримати унікальний досвід: пізнавати навколишній світ у цілковитій темряві, у супроводі незрячого гіда, який вчить сприймати світ довкола нас різними органами чуття, окрім зору. 

Це шанс для кожного дізнатись більше про компенсаторні можливості організму, про те, як живуть незрячі люди. Адже за 90 хвилин, у повній темряві на різних локаціях: в музеї, в квартирі, на вулиці, на ринку, на природі відвідувачі мають змогу повторити свій звичайний день.

 

 

Після екскурсії, у світлій кімнаті студенти ознайомились із історією білої тростини як символа незрячої людини та захисними функціями темних окулярів, спробували друкувати шрифтом Брайля, вгадати на дотик тактильні малюнки та афірмації, пограти в ігри наосліп (шашки, шахи, лабіринти, кубик Рубіка та ін).

Отримані майбутніми фахівцями соціальної сфери знання, безумовно, сприятимуть розширенню світоглядних уявлень, цінностей, переконань, ідеалів, принципів, необхідних для розбудови інклюзивного суспільства, про що свідчать відгуки магістрантів: