Історія кафедри епізоотології 1985-2004 роки

  Продовжуємо цикл публікацій про історію кафедри епізоотології. Сьогодні розглянемо період з 1985 по 2004 роки. Так, у 1985 році до завідування кафедрою епізоотології  приступив доктор ветеринарних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР Володимир Петрович Литвин.

  Володимир Литвин народився 24 квітня 1937 року в селищі Обухів, Обухівського району на Київщині в родині хліборобів.
   В 1961 році закінчив Українську академію сільськогосподарських. наук за спеціальністю "лікар ветеринарної медицини". Працював на виробництві головним ветлікарем навчального господарства "Митниця" Київської обл. до 1964 року.
Закінчив аспірантуру на кафедрі мікробіології УАСГН. З 1967 проводить плідну педагогічну й виховну роботу на факультеті ветеринарної медицини Національного аграрного університету, пройшовши шлях від асистента (1967), до доктора ветеринар, наук (1987), професора (1988), зав. кафедри епізоотології (1985).
   Велику увагу приділяв становленню кафедри, науковому росту її співробітників, методичній, навчальній, науковій і виховній роботі, сприяв здійсненню інтеграції навчання з виробництвом.
Наукові інтереси пов'язані з вирішенням актуальних питань розвитку тваринництва, таких як збереження молодняка сільськогосподарських. тварин і птахів; пошук, розробка й впровадження в практику нових препаратів.
   За цикл робіт «Розробка наукових основ використання бактерій та лікувально-профілактичних засобів, створення на цій основі препарату «Бактерин-СЛ», організація його випуску та широкомасштабного застосування авторам: Смирнову В.В., академіку НАН України, директору ІВМ, Резніку С.Р. д.м.н., Чаплинському В.Я. д.м.н., Литвину В.П. к.в.н., завід. кафедрою, Харченко С.М. к.б.н. видані дипломи лауреатів державної премії Української РСР в галузі науки і техніки 1987 р.

   У співробітництві з науковцями НАН України за останні 15 років розробив і впровадив у виробництво 19 біологічних і антимікробних препаратів. Серед них пробіотики - бактерин-SL, споролакт, моноспорин-ПК, біфідум-бактерин ветеринарний; антимікробні й дезінфекційні препарати - етоній, тіоній, додецоній, енвет-1, квініфур, ветазоль, водозоль, санапін, ветадерм, протефлазід; вітамінні препарати - акваграм, гермогран. Разом із в. о. проф. кафедри епізоотології Риженком В.П. розробив та підготував для апробації у виробництві 4 асоційовані вакцини проти ешеріхіозу, сальмонельозу й анаеробної ентеротоксемії.
   Автор понад 300 наукових і методичних праць, в т. ч. підручника з епізоотології, 9 посібників, монографій та книг, 12 авторських свідоцтв, 4-ох патентів.
   Під його керівництвом 8 аспірантів захистили дисертації. Академік АН ВІН України (з 1996, Відділення аграрне).
   У 1987 році В.П. Литвин став лауреатом Державної премії України. Разом з тим він брав участь в роботі ВАК України (заступник голови експертної комісії), був членом НТР Міністерства аграрної політики України, двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій.
   За добросовісну наукову і педагогічну діяльність професор В.П. Литвин нагороджений 4 медалями, ювілейними знаками, почесними грамотами МСГ СРСР, Мінагропромислового комплексу України і Національного аграрного Університету, обраний академіком академії наук Вищої школи України (1996). Він лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого (2001), лауреат державної премії УААН (2004), та почесним професором Харківської державної зооветеринарної академії (2002).

   У лютому 2002 року на базі кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи була організована нова кафедра організації, економіки та маркетингу у ветеринарній медицині, яку очолив її перший завідувач доктор ветеринарних наук , професор , академік УААН В.О. Бусол.

   Після розподілу і організації нової кафедри організації, економіки та маркетингу у ветеринарній медицині кафедра отримала нову назву епізоотології та інфекційних хвороб. В той же час, на кафедрі плідно працювали доценти М.Т. Родіонов, доцент, заслужений ветеринарний лікар Української РСР А.Ф. Євтушенко, доцент, відомий іхтіопатолог М.Г. Наконечна, старший викладач В.І. Гуменюк.

Максим Жуковський