Європейській перспективі - українських керівників

Час, в який ми живемо, — епоха змін. Українське суспільство здійснює виключно важку, багато в чому суперечливу, але історично неминучу та незворотну перебудову. У соціально-політичному житті це перехід від тоталітаризму до демократії, в економіці — від адміністративно-командної системи до ринку, у житті окремої людини — перетворення її з «гвинтика» на самостійного суб'єкта господарської діяльності. Такі зміни у суспільстві, в економіці, у нашому життєвому укладі ускладнені тим, що вони вимагають зміни кожного з нас. Подібну ситуацію американці, які звикли до різких поворотів долі, конкуренції, визначають словом «виклик» (challenge). На їхню думку, виклик приховує у кожній особистості, організації, а також країни як загрози так і можливості. Щоб впоратися з цим безпрецедентним у житті нинішніх поколінь викликом, нам, крім усього іншого, потрібно опановувати нові знання, навчитися використовувати у практичній діяльності. Важлива частина цього знання, як свідчить світовий досвід, — розуміння науки та мистецтва менеджменту. З легкої руки американців це англійське слово стало відоме сьогодні практично кожній освіченій людині. У спрощеному розумінні, менеджмент — це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей.

Зазвичай на магістерські програми вступають люди віком 25-30 років, які мають ступінь бакалавра, але інколи вступають і люди більш досвідчені. Сьогодні, ми пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з абітурієнтом, який вже визначився зі своєю майбутньою професією. Це випускник Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А. Макаренка, цікава і неординарна особистість Дмитро Костюк, який вирішив обрати освітньо-професійну програму «Управління персоналом». Метою освітньо-професійної програми є підготовка магістрів з управління персоналом, здатних поєднувати знання, уміння, комунікативні навички з автономною діяльністю та відповідальністю під час вирішення завдань управління персоналом закладів, установ і організацій. Ступінь магістра, що присвоюється в результаті навчання, скоріше професійний, який свідчить про те, що випускник, що отримав його, має не тільки теоретичні знання, а й практичні вміння, і частково навички в галузі бізнесу та менеджменту на основі розбору великої кількості управлінських ситуацій, участі в управлінських ділових іграх, практичних занять і стажувань у різних організаціях і  фірмах, в тому числі і за кордоном.

У зв’язку з цим, ми запитали у Дмитра, чому він обрав саму цю освітньо-професійну програму, адже в нашому університеті є безліч різноманітних і достойних програм? Впевненість абітурієнта у своєму свідомому виборі не змусила нас довго чекати. Насамперед, Дмитро зазначив, що вже досить тривалий час він цікавиться проблемами управління, секретами успіху окремих організацій і установ, якостями якими володіють керівники, що вміють розвивати свої організації і співробітників. Йому хотілося б навчитися розвивати персонал, відкривати для співробітників нові горизонти і можливості, адже сьогодні, коли перед нашої країною відкрилися європейські перспективи, нових можливостей стає значно більше. Далі діалог продовжився відповідями на такі питання.

А як думаєш, запитали ми у Дмитра, - якими якостями та навичками мають володіти справжні керівники?

Мені здається, що головна якість, яка має бути у керівника, — це емпатія, бо без емпатії неможливо побудувати діалог із підлеглими. Можна побудувати систему управління без емпатії. Але уявіть собі: людина зовсім не вміє зчитувати емоції інших людей і керує, спираючись тільки на логіку та свої цілі. Думаю, підлеглі швидко знайдуть собі іншу роботу, бо не відчуватимуть, що їх розуміють, що вони потрібні та значущі. Ще дуже важливим є навички вирішення конфліктних ситуацій та відстоювання своєї робочої позиції.

Як ти плануєш рости у своїй професії?

Мені просто подобається постійно розвиватися не стояти на місці, відчуваю, що ще багато нового можна дізнатися і зробити. Спочатку, я як і багато інших, читав і копіював поведінку успішних людей. Потім навчився приймати рішення без огляду на оточуючих і не пригнічувати себе за помилки і промахи. Вже склалися перші правила власної поведінки:

• вміти слухати людей;
• у складних ситуаціях звертатися за допомогою та не боятися виглядати некомпетентним;
• вчасно виправляти помилки та навчатися на них;
• поважати людей незалежно від віку та статусу.

Я намагаюсь не порівнювати себе з іншими людьми. Батьки ще в дитинстві мене навчили: порівнювати тополю з березою марно — кожне дерево по-своєму чудове. Головне знайти своє місце у житті, свій шлях, а далі все вирішить мотивація, здібності і вміння працювати і досягати власних цілей.

Як ти відпочиваєш, чому присвячуєш вільний час?

Намагаюся займатися спортом як мінімум три-чотири рази на тиждень. Із задоволенням організовую з друзями футбольні змагання. Або просто гуляю із близькими людьми.

Що порадиш почитати майбутнім керівникам?

Можу порекомендувати кілька хороших книг із тих, що я прочитав за останній рік. Насамперед, це біографія Джефа Безоса - The Everything Store. Дуже гарна і цікава книга. Наступна книга, яка на мою думку, заслуговує на увагу всіх керівників і досвідчених і початківців - «Думай повільно… вирішуй швидко» Даніеля Канемана, засновника поведінкової економіки та лауреата Нобелівської премії.

Якщо керівник бажає зрозуміти поведінку людей, то я радив би йому ознайомитися з книгою «Behave». Це – дуже крута книга. Її написав Роберт Сапольський, професор нейробіології у Стенфорді. Дуже змістовно він розповідає про поведінку людей. Як гормональний фон та загальний настрій людини впливають на ухвалення рішення. Що сталося за кілька годин до того? Що сталося за кілька років? Як відбувалося зростання? Як це впливає виховання? Як на це впливає культура, генетика? Все: з моменту, коли відбулася ця, так би мовити,  одиниця поведінки, до початку нових дій, нових часів, нового розуміння себе. Це дуже й дуже цікава книга.

Що ви думаєте, або як ви уявляєте Вашу майбутню роботу, шановний Дмитро?

Для мене робота - це щось, що має доповнювати моє життя, робити його цікавішим. Це має бути місце, де я можу себе реалізувати, як професіонал. Колись прочитав класну цитату: щоб побачити нові обрії, треба вийти на нову дорогу. Ось я й пробую вийти.

Ми дякуємо Дмитру за цікаве інтерв’ю і хочемо сказати, що наш університет чекає на таких умотивованих абітурієнтів, саме від них залежить майбутнє наших організацій і нашої країни в цілому! Тож побажаємо всім абітурієнтам успіхів у вибору майбутньої професії! Нехай їм щастить у роботі і житті!

Василь Базелюк,
доцент кафедри управління та освітніх технологій