Кращі викладачі університету за версією магістрів. Ольга Якубчак: те, що ми вивчаємо на заняттях актуальне і вже орієнтує щодо майбутнього працевлаштування
Завідувач кафедри ветеринарно-санітарної експертизи Ольга Якубчак в НУБіП з 2000 року. З 2004 по 2006 рр. виконувала обов’язки декана факультету якості безпеки продукції АПК, а з 2006 по 2010 рр. – директора ННЦ ветсанекспертизи, санітарії та гігієни продукції тваринництва. Всі ці роки старалася забезпечувати злагоджену і професійну роботу кафедри ветеринарно-санітарної експертизи, яка веде підготовку не тільки бакалаврів, магістрів і аспірантів, але й підвищення кваліфікації фахівців ветеринарної медицини, зокрема, інспекторів ветеринарної медицини, їхніх заступників, уповноважених (офіційних) лікарів ветеринарної медицини, завідувачів відділів ветсанекспертизи регіональних лабораторій Держпродспоживслужби України тощо. Підвищення кваліфікації здійснюється за унікальними програмами, погодженими з Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Під її керівництвом підготовлені Справи щодо ліцензування та акредитації підготовки фахівців ОС «Магістр» за спеціальністю «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза», а нині активно ведеться підготовка до акредитації освітньо-наукової програми «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза» третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти за спеціальністю «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза». Була керівником і виконавцем цілого ряду наукових тематик, пов’язаних з безпечністю та якістю продуктів тваринного походження, зокрема, аналізу біологічних ризиків.
Має успіхи і як педагог: підготувала 15 кандидатів наук, розробила авторські навчальні програми для підготовки магістрів спеціальності «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза». А минулого року випускники магістратури назвали її кращим викладачем. Про це – наша розмова.
Отож, чи стало так визнання для Вас несподіванкою?
– Так, звичайно. Нинішній студент дуже відрізняється від студента 1983 року, коли я почала працювати. Він неслухняний (причому, в кращому розумінні цього слова), не тільки має свою думку, але й висловлює її, попри те, що вона не завжди актуальна і своєчасна. Є й такі, що просто «чекають» дипломів і до навчання ставляться легковажно. Тому доводиться знаходити методи, аби їх зацікавити навчатися, працювати над собою, виконувати самостійні завдання. Це інколи викликає у них опір. Їм краще, щоб викладач дав конкретний матеріал, а потім це ж і опитував чи проводив тестування. Працювати самостійно не завжди хочуть. А тому я вважала, що студенти не можуть мене вважати кращою. Та й сама я думаю, що далеко не кращий викладач. Потрібно постійно шліфувати педагогічну і професійну майстерність.
Назвіть студентів, які є кращими, на Вашу думку.
– Кращими я вважаю студентів допитливих, креативних, зацікавлених у здобутті знань для майбутнього працевлаштування. Є цілий ряд студентів, які були посередніми, коли здобували ОС «Бакалавра», але під час навчання в магістратурі на освітньо-професійній програмі «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза» показували значні результати в навчанні та практичній підготовці. Нині мають високооплачувані роботи, і я ними горджуся. Із нинішніх випускників мені особливо хочеться відзначити Дмитра Барилюка, який мав усі вище перераховані якості. Завжди ставив цікаві актуальні питання, на які шукала відповіді і вся група. Після проходження виробничої практики він залишився за сумісництвом працювати в Українській лабораторії якості і безпеки продукції АПК для подальшого опанування різних методик. Він сам запропонував тему магістерської роботи своєму науковому керівнику – професору Світлані Ткачук, і успішно реалізував свою ідею. Обов’язково хочу відзначити старосту групи Тетяну Бойко, Ольгу Подстрєлову, Дмитра Шенегейду, Дениса Чуприну. Недалеко від них були такі допитливі студенти, як Ася Германюк, Віта Дороніна, Юлія Дорошенко, Катерина Нитичук, Світлична Оксана, Людмила Сич і Леонід Ткачонок. Усі вони навчились учитися, а тому, без сумніву, будуть успішними. Я в них вірю.
Кого з викладачів Вашої студентської пори назвали б кращим і чому?
– Дуже дякую за запитання. Не можу виділити когось із своїх учителів: кожен був унікальним і я їм надзвичайно вдячна за науку і життєвий досвід Це було інше покоління науковців і викладачів: ветерани Другої світової війни або їхні учні. Не можу не виділити мого не тільки викладача, але й наукового керівника, заслуженого працівника вищої школи України, полковника ветеринарної служби у відставці професора Йосипа Загаєвського. Значний вплив на мене справили видатні вчені, професори П.О. Ковальський, О.І. Кононський, М.Н. Доронін, С.Т. Рягін, А.Ф. Бурденюк, М.С. Крикунов, А.С. Журбенко, Ю.О. Павловський, В.С. Хоменво. А також на той час молоді кандидати наук, доценти І.С. Дудко, В.І. Левченко, М.С. Мандигра, Т.І. Котляр, Т.Г. Пічкур, В.І. Іздепський, А.І. Сурмій та багато інших. Їхня висока культура, чуйність, широка ерудиція, постійний пошук нового були і залишаються натхненним прикладом для мене особисто і, думаю, багатьох поколінь учених.
Чим мотивуєте студентів до навчання? Чи достатньо для цього лише вимогливості та дисципліни?
– Мотивувати слід, насамперед, знаннями і досвідом, а також практичними навичками. Стараємося часто бувати зі студентами на виробництві: потужностях з виробництва молока і молокопродукті, м’яса і м’ясопродуктів, риби і рибопродуктів тощо, супермаркетах, випробувальних лабораторіях. Крім того, без нашої зі студентами участі практично не відбуваються тематичні виставки, конференції, семінари, круглі столи, які проходять у Києві. Це дає можливість молоді впевнитися: те, що ми вивчаємо на заняттях актуальне і вже орієнтує щодо майбутнього працевлаштування. Є давні методи «батога» і «пряника». У мене більше спрацьовує друге. На першому занятті ми чітко домовляємося про мої і їхні обов’язки. І стараємося не порушувати своїх домовленостей. Якось так.
Як викладати матеріал, аби зацікавити студента ХХІ століття?
– Стараюсь не просто викладати, а жити тим, що роблю. Все це – частина мого життя, яке кожної секунди змінюється і вимагає, щоб ми не відставали.
Я теж постійно підвищую свою кваліфікацію. Підтвердженням цього є сертифікати міжнародної компанії Bureau Veritas, Українського товариства якості, Європейського агенства з безпеки харчових продуктів та Генерального директорату Європейського Союзу з питань охорони здоров’я, Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (МЕБ), Європейської комісії тощо.
Частина студентів у своїх анкетах говорять про некомпетентність викладачів. Ваша думка?
– Мені важко коментувати, тому що я в це не вірю. Можливо, окремі викладачі вважають себе «кращими» за студентів і тому молодь їх часто не сприймає за фахових спеціалістів. Тут потрібна педагогічна майстерність.
До речі, студенти говорять і про наявність певного дублювання тем в різних дисциплінах. Як, на Вашу думку, цього уникнути?
– Ми уникнемо дублювання, коли відійдемо від навантаження в 600 годин на викладача. Поки ж ми орієнтуємося на години, цього не уникнути. Така ж ситуація і з вибірковими дисциплінами. Кожен тягне «ковдру» на себе.
Чи повинен викладач мати практичний досвід, чи достатньо лише теоретичної підготовки?
– Це теж питання дискусійне. Жодна людина не може мати достатнього практичного досвіду, який в повному обсязі необхідний для викладацької діяльності. Після закінчення інституту я працювала епізоотологом на ветеринарній дільниці, де було 6 неблагополучних пунктів із туберкульозу. Потім вступила до аспірантури на ветсанекспертизу. При цьому уже понад 30 років провожу підвищення кваліфікації не тільки ветсанекспертам. Потрібно бути в курсі справи, якою займаєшся постійно, і це не завжди залежить від того, який практичний досвід було здобуто до цього. Навчатися, удосконалюватися і готуватися до занять необхідно постійно.
Яка Ваша думка, чи всім викладачам для забезпечення якісного освітнього процесу потрібні знання іноземної мови на рівні В2?
– На жаль, я не маю достатнього рівня іноземної мови. Але нині – це обов’язково. І має бути в пріоритеті. Європейські вимоги до підготовки фахівця ветеринарної медицини вимагають після закінчення вишу знання мінімум двох іноземних мов. Без цього не зможемо конкурувати ні в освітньому, ні в науковому, ні в практичному аспектах.
Ваше найбільше досягнення в житті і чим захоплюєтеся?
– Сім’я і улюблена робота. Робота займає фактично весь час, зокрема, і той, який ми називаємо вільним. Нещодавно я займалася спеціалізаціями, а нині – формуванням і становленням нової спеціальності та освітніх програм. Багато сил і здоров’я забирає викладацька робота. Проте, коли є найменша можливість, дуже люблю подорожувати, займатися домашніми справами і онуками. А ще – відвідувати театр. Все це дає натхнення для роботи.
Розмовляла Ірина Білоус
