Майбутні журналісти Діана Харчук, Софія Грабовська і Костянтин Надарая про перші 10 днів навчання в НУБіП

     10 днів навчання – це всього нічого, але не для першокурсників, для яких кожен день приносить щось нове. Тож як відбувається процес адаптації до студентського життя, з нами поділилися майбутні колеги по цеху – студенти першого курсу і першого набору спеціальності «Журналістика» Діана Харчук із Житомирщини, Софія Грабовська з Вінниці та киянин Костянтин Надарая. Їх і їхніх однокурсників помітила ще в холі корпусу – всі як один із беджами. Кажуть, декан вчить звикати до професійної ролі вже з перших днів.

– Отож, не можу не поцікавитись, чому обрали таку творчу професію і навчання в НУБіП?

     Діана: Це – моє покликання, і коли настав час визначатися з майбутнім, сумнівів щодо спеціальності не було, тому обирала тільки виш. І за порадою знайомих із сусіднього села зупинила свій вибір на НУБіП. Задоволена.
    Софія: Для мене теж журналістика була в пріоритеті. А визначальним у виборі університету став рейтинг «ТОП 200». І не тільки високі позиції справили враження, а й те, наскільки це могутній виш. Плюс можливість отримати подвійний диплом теж зацікавила.
     Костянтин: Я теж моніторив аналогічний рейтинг, але й цікавився відгуками знайомих про навчання у різних університетах. Тож НУБіП обрав не тільки за його досягнення, а й за відсутність нестатутних відносин.

– Чи довелося спробувати як-то кажуть «на смак» журналістику? Чи маєте якийсь досвід?

     Софія: З дев’ятого класу я була у творчій команді, яка випускала шкільну газету. А останні років чотири – як ведуча усіх можливих заходів у школі. І, здається, у мене це добре виходить. Тому бачу себе саме в тележурналістиці. Сподіваюся найближчим часом спробувати свої сили у телестудії університету.
     Костянтин: У мене все ще попереду. До речі, планував трішки інший напрям і навчався у медичному ліцеї. Але відбулися зміни і на краще. Маю тверде бажання опановувати обрану професію і переконаний, що досягну успіху.
     Діана: У школі долучалася до змістовного наповнення інформаційного табло, а ще маю за плечима участь у фестивалі «Журналістська весна», готувала творчу роботу «Вірити в себе та долати перешкоди».

– Тож який рецепт у подоланні перешкод?

     Діана: Завжди покладатися на себе.

– Як можете схарактеризувати 10 днів навчання в університеті?

     Софія: Особисто у мене враження тільки позитивні. І хоча дуже багато нового і все геть відрізняється від школи, мені це імпонує, бо тут до тебе ставляться як до дорослого, практикуються партнерські стосунки між викладачами і студентами. Не перестаю милуватися тутешньою природою (до речі, це теж був один із аргументів на користь НУБіП) та ціную компактність корпусів і гуртожитків у студентському кампусі. А ще висловлю подяку свою і своїх колег теж декану факультету Василю Шинкаруку за його бажання зробити для студентів якнайкраще і батьківську турботу про кожного. Ну і звісно за заняття з латинської мови (додає Костянтин). До речі, мали вже і перше практичне завдання з основ журналістики – інтерв’ю. Бали відмінні!

     Діана: Ці десять днів у пізнанні нового, звиканні промайнули, наче одна мить. Щодо навчання, то не можу сказати, що це просто. Адже тим, хто хоче вчитися і вчиться, ніколи не буває легко. Сподіваюсь, як і мої одногрупники, отримати за ці роки гарну освіту, досвід, знайти друзів.

– А як щодо розвитку талантів і громадського життя?

     Софія: я вже записалася в народний театр «Березіль», відточуватиму акторську майстерність.
     Діана: займатимусь сучасними танцями і ще цікавить теніс, причому професійно.
     Костянтин: у першу чергу – навчання. А, оскільки ще й працюю, тому трохи бракує часу на гуртки і секції. Думаю, виконання обов’язків заступника старости групи поки що стане.

Ольга Наконечна