Войтюк Дмитро Григорович

Народився 1 травня 1939 р. у с. Повч Лужинського району Житомирської області.У 1955 р. закінчив середню школу і вступив на перший курс факультету механізації сільського господарства Української сільськогос­подарської академії. Будучи студентом, у 1956—1959 рр. брав активну участь у збиранні врожаю на цілині в радгоспах Кустанайської і Павлодарської областей.У 1960 р., після закінчення навчання, був направлений на робо­ту в Ясенівську ЛМС Олеського району Львівської області, де працю­вав інженером-механіком, головним інженером-механіком до липня 1962 р. Вступив до аспірантури на кафедру сільськогосподарських ма­шин Української академії сільськогосподарських наук, з березня 1963 р. по серпень 1964 р. працював асистентом кафедри і продовжував навчан­ня в заочній аспірантурі, а з серпня 1964 р. по липень 1966 р. навчався в очній аспірантурі УСГА. З липня 1966 р. працював асистентом кафедри сільськогосподарських машин.

У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дослідження технологічного процесу розпилення й тран­спортування краплин рідких отрутохімікатів повітряним струменем».З квітня 1969 р. по 1984 р. — доцент кафедри сільськогосподарських машин, у грудні 1984 р. обраний на посаду професора, у 1988 р. при­своєно вчене звання професора. З 1988 по 2005 р. — завідувач кафедри сільськогосподарських машин.З 1970 по 1976 р. — заступник декана, декан факультету механіза­ції сільського господарства, 2001—2010 рр. — директор Технічного навчально-наукового інституту Національного аграрного університету України, з 2010 р. і донині — професор кафедри сільськогосподарських машин Національного університету біоресурсів і природокористуван­ня України.

Очолив новий науковий напрям і вперше в Україні створив на кафедрі сільськогосподарських машин проблемну лабораторію “Система точного землеробства”. Дослідження з цього напрямку базуються на супутниковій системі навігації і передбачають залежно від потреби зміну норм внесення технологічних матеріалів “на ходу” при роботі машинно-тракторних агрегатів. Він є керівником і активним організатором багатьох міжнародних науково-технічних конференцій з актуальних проблем механізації сільськогосподарського виробництва та видання їх результатів у збірниках наукових праць, які ВАК України включає в систему фахових видань у галузі технічних наук.Очолює навчально-методичну комісію з галузі «Техніка та енергетика аграрного виробництва» Міністерства освіти і науки України, бере безпосередню участь у розробці навчальних планів і освітянських програм ступеневої освіти та її адаптації до планів і програм провідних університетів розвинутих країн світу.

За багаторічну сумлінну працю з підготовки кадрів, вагомий вне­сок у розвиток аграрної науки Д. Г. Войтюка відзначено високими державними нагородами — орденами: «Знак Пошани» (1981), «За заслуги» ІІІ (1998) та ІІ (2005) ступенів, «Святих Кирила і Мефодія» Української православної церкви (2004); медалями: «До 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1987), «Михайла Очаповського» Польської академії наук (2008); Почесною Грамотою Верховної Ради України (2004), трудовою відзнакою Міністерства аграрної політи­ки України знак Пошани (2004), знаком Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2005); йому присвоєно почесне звання заслуженого працівника народної освіти УРСР (1990), прису­джено Премію імені І. П. Котляревського в номінації «Наука» (1997), присвоєно почесне звання заслуженого професора Національного аграрного університету й нагороджено нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (2003).

Підготував 8 кандидатів технічних та 1 кандидата історичних наук.Обраний членом кореспондентом УААН (1993 р.) зі спеціальності “Механізація захисту рослин” відділення механізації і електрифікації с.г., дійсним членом Академії інженерних наук України (1998 р.) та Транспортної Академії України (2000 р.), членом Комісії Моторизації і енергетики землеробства відділення Польської Академії наук в Любліні (2000 р.).

Опублікував понад 660 наукових праць, у тому числі – 9 монографій, 39 підручників і навчальних посібників. Має 55 авторських свідоцтв на винаходи.