На онлайн-заняттях з ветеринарної фармакології студенти вивчали механізм дії й особливості застосування антибіотиків, аналізували причини виникнення антибіотикорезистентності мікроорганізмів
Антибіотики (anti – проти, bios – життя) - це продукти життєдіяльності мікроорганізмів, рослин і тварин, а також їх напівсинтетичні похідні та синтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність патогенних мікроорганізмів або діють на них згубно.
Тему "Антибіотики, їх значення, механізм дії, особливості застосування у ветеринарній медицині" студенти факультету ветеринарної медицини вивчають на 2-му (скорочений термін навчання) та 3-му курсах (повний термін навчання) на заняттях з дисципліни "Ветеринарна фармакологія". Дана тема з кожним роком все більше наповнюється новими лікарськими засобами, адже фармацевтичний ринок ветеринарних препаратів з цієї групи постійно й закономірно змінюється.
Отже, у цьому навчальному році для вивчення антибіотиків у ветеринарній медицині студентами 3-го курсу ОС "Магістр" було відведено три лекційні та три лабораторні заняття згідно навчальної програми. Тема непроста, цікава й актуальна, тому крім дистанційних лекційних занять та опрацювання лабораторних робіт на елерн платформі нашого університету, були проведені й лабораторні заняття в онлайн-режимі за допомогою Cisco Webex.
Студенти детально ознайомилися з способами одержання антибіотиків, їх класифікаціями, механізмом протимікробної дії та особливостями побічної негативної дії, фармакологічними несумісностями антибіотиків між собою та з іншими лікарськими речовинами, а також з питанням синергізму між даними протимікробними засобами. Було відзначено особливості кожної групи антибіотиків: пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, тетрациклінів, левоміцетинів, макролідів та азалідів, поліміксинів, фторхінолонів, авермектинів, антибіотиків фунгіцидної дії тощо.
Студенти вивчали особливості застосування антибіотиків. Так, для підтримання необхідної концентрації антибіотика у крові за тяжкого перебігу захворювання на початку лікування препарат уводять у максимальній терапевтичній дозі. Небажано застосовувати антибіотики довше п’яти-семи діб за гострого та довше двох-трьох тижнів – за хронічного перебігу захворювань. За септичних процесів препарати слід призначати частіше з урахуванням швидкості виведення їх з організму. Поряд із застосуванням антибіотиків обов'язково призначають патогенетичну терапію.
У формі дискусії обговорювалися проблеми, які виникають за тривалої антибіотикотерапії тварин. Основна увага була приділена появі штамів патогенних мікроорганізмів, резистентних до антибіотиків, основними причинами чого було визначено застосування препаратів в занижених дозах або недотримання оптимальних інтервалів між повторними уведеннями. Студенти дізналися, що особливо швидко зявляються резистентні штами збудників до стрептоміцину, поліміксинів, гентаміцину, олеандоміцину та еритроміцину і повільно утворюються резистентні штами до макролідів та тетрацикліну.
Поява резистентних штамів мікроорганізмів зумовлена також такими причинами як поступове зникнення чутливих бактерій до антибіотиків і природна селекція стійких штамів; утворення бактерій-мутантів, в яких змінилась послідовність набору амінокислот в молекулах білка, тому зменшилась сфера дії препарату на бактерійну клітину; стафілококи синтезують фермент пеніциліназу, яка інактивує β-лактамне кільце препаратів з групи пеніциліну; деякі штами грампозитивних бактерій продукують фермент ацетилтрансферазу, яка знижує активність препаратів з групи левоміцетину і т.д.
Студенти відзначили актуальність антибіотикотерапії та її складність, і дійшли висновку, що важливою проблемою є те, що у мікроорганізмів резистентних штамів утворюються генетичні плазміди, які передають резистентність до антибіотиків за спадковістю.
Ірина Деркач,
к. вет. н., доцент кафедри фармакології, паразитології і тропічної ветеринарії