З глибоким сумом повідомляємо, що на 92 році пішла з життя ветеран ННІ ЛіСПГ
ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА КЛЮЧНІКОВА
(14.02.1930–24.03.2021)
У скорботні дні за яскравою, чуйною, душевною людиною згадаємо її життєвий шлях.
Валентина Іванівна Ключнікова народилася 14 лютого 1930 року в м. Харкові, у родині військового. До середньої школи пішла в м. Кронштадті, куди перевели батька в 1938 р. На початку 1941 р. Валентина Іванівна разом з батьками переїхала в м. Таллін.
Одразу після початку війни була евакуйована в м. Оягуз Казахської РСР. В евакуації перебувала до кінця 1943 р. Батько Валентини Іванівни Зубенко Іван Нілович загинув на війні. В 1944 р. Валентина Іванівна з мамою, Стороженко Тетяною Яківною, повернулася до Харкова, де продовжила своє навчання в міській середній школі № 2, яку закінчила в 1948 р. Цього ж року, після успішного складання іспитів, поступила на перший курс факультету інженерів землевпорядкування Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва.
Під час навчання, в 1951 р., Валентина Іванівна вийшла заміж за студента інституту Ключнікова Олега Васильовича, а в 1953 р. народила доньку, а згодом ще два сини.
З вересня 1953 р., за державним направленням, Валентина Іванівна почала працювати асистентом на кафедрі меліорації та геодезії Київського сільськогосподарського інституту. Після об’єднання сільськогосподарського та лісогосподарського інститутів у 1954 р. і створення Української сільськогосподарської академії її перевили на кафедру геодезії. Пізніше, після реорганізації, Валентина Іванівна перейшла на кафедру лісовпорядкування та геодезії лісогосподарського факультету, в складі якої працювала до виходу на пенсію в квітні 1986 р.
Працюючи на кафедрі, Валентина Іванівна основну увагу приділяла навчальній, виховній і методичній роботі, брала участь у громадській роботі. Практично без перерви виконувала обов’язки наставника академгруп, незмінно керувала студентським науковим гуртком, тривалий час працювала секретарем товариства «Знання».
З урахуванням, що заняття з інженерної геодезії В. І. Ключникова проводила зі студентами першого курсу, для багатьох з них, особливо для випускників шкіл, вона була не тільки викладачем, а і другою мамою. Цьому неабияк сприяла її педантичність, не байдужість, вимогливість у поєднанні жіночністю та чарівністю. Вона не жаліла часу аби навчити своїх підопічних як основним засадам самостійного життя, відірваних від батьків студентів, так і премудростям інженерної геодезії, починаючи від шрифтів та масштабів і до мензульної зйомки. Її робочий день під час навчальної практики з інженерної геодезії в Дзвінківському лісництві, який включав польові роботи, камеральну обробку геодезичних даних, креслення планів і виховні години не рідко закінчувався близько півночі.
Добрий, світлий спомин про Валентину Іванівну завжди житиме у серцях рідних, колег та всіх, хто її знав.
Вічна пам'ять світлій людині!
В. Маурер,
О. Токарєва,
А. Дітковська,
уся родина ННІ ЛіСПГ