Нові горизонти культури у час пандемії (ВІДЕО)

Мистецтво та культура завжди були частиною самобутності нації та виховання особистості, адже незалежно від статків вони піднімають настрій, об'єднують, надихають, плекають відчуття правди, добра та краси.

     Відрадно, що в Національному університеті біоресурсів і природокористування України і викладачі, і студенти до культури ставляться з великим пієтетом, щомісяця, щотижня, а бувало й щодня – презентації, концерти, конкурси, фестивалі… Проте 12 березня минулого року внесло зміни у звичний розпорядок культурно-просвітницьких заходів нашого вишу, тож усім довелося переконатися, що культура стала інтерактивною, а кафедрі культурології – освоювати нову форму мистецтва – медіаарт, У якому нерозривно пов’язані мистецтво, наука та сучасні технології з поєднєднанням різноманітніх форм і жанрів: цифрове, світлове, інтерактивне і інші види мистецтва.

     Перелаштовуватися було нелегко, але бажання керівників творчих колективів їх зберегти, а студентів – не покидати заняття улюбленими видами мистецтва дали перші бажані плоди: чоловічий вокальний ансамбль «Амеро» представив новий твір – «Пітьма», студія естрадного співу «Войтвойс» – «Пустіть у корпус хоч на мить», мистецька студія «7 сходинок» – «Ми запрошуємо», народний театр «Березіль» – «Усе життя – театр, навіть в карантин»… А потім виявилося, що, як кажуть, не такий страшний вовк як його малюють. Один за одним з'являлися проєкти «День народження online буває» (до дня народження народного артиста України професора кафедри культурології Вадима Крищенка), «Танець як засіб виходу із кризи» (уроки хореографії), «Готуючись до Великодня», «Ветеринарна» етнокультурологія», «Уклін вам, освітяни», «День студента ніхто не відміняв», «Кафедра культурології вітає оборонців», «Свято хліба, поля і душі» – аж до «Вже стукає у двері Новий рік» і «Наша Маланка не сама ходить, нашу Маланку Василько водить».

     Мабуть, усіх вразила дистанційна робота народного театру «Березіль»: замість обов'язкової щорічної вистави театрали-аматори відзняли понад десяток короткометражних фільмів: «Ким (або яким?) ти себе бачиш», «З Днем народження, НУБіП!», «Скоро мовлю, та не скоро роблю», «Улюблені фільми: незвично про НУБіП», «Емоції і культура», «Дебют першокурсника», «А у нас – вечорниці», «Старе кіно на новий лад»…
     Показувати, що наші колективи кращі, ніж інші, також доводилося дистанційно, але результати участі у фестивалях і конкурсах різного рівня вражаючі: Гран-прі хорової групи народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського на І Міжнародному мистецькому інтернет-конкурсі «Panorama-Аrt», Гран-прі на Міжнародному фестивалі-конкурсі «ParisMagnifique 2020», який проходив під патронатом Всесвітньої Унії культури, Гран-прі ІІІ Міжнародного дистанційного багатожанрового фестивалю-конкурсу «Самоцвіти – Країна безмежних можливостей», диплом лауреата 1-ї премії у номінації «Вокальне мистецтво» на І дистанційному фестивалі-конкурсі національних культур та дитячої творчості «Золота хвиля»; Гран-прі балетної групи народного ансамблю пісні і танцю «Колос» на щорічному благодійному фестивалі-конкурсі «Інна – Бровари»; Гран-прі учасників студії естрадного співу «Войтвойс» на Міжнародному фестивалі-конкурсі «Київські каштани 2020», Гран-прі учасниці студії естрадного співу «Войтвойс» Дарини Кирилюк на Міжнародному фестивалі-конкурсі талантів «Poltava Talant Fest» і її запрошення на фінальний фестиваль-конкурс престижного проєкту «Золотий голос України»; гран-прі народного жіночого вокального ансамблю «Октава» на «International online festival – contest of children`s and youth arts ON THE WAVES OF TALENT MELODIES OF THE SEA», перша премія на Міжнародному фестивалі-конкурсі «Квітуча Україна» «Барвиста осінь», перша премія на щорічному благодійному фестивалі-конкурсі «Інна – Бровари»; Кубок голови журі і претендентство на нагороду «Київська пектораль» народного театру «Березіль» на XV фестивалі аматорського театрального мистецтва «Київська театральна весна»…

     Підливало масла у вогонь ще й те, що багато людей вважають, що питання культури недоречні ні під час пандемії, ні, тим більше, під час воєнних дій. Але культура завжди проти війни, культура хоче миру, культура може зцілити цілі покоління людей, які пережили війну, культура допомагає не втратити віру у мирне майбутнє. І саме в День Соборності України, вірячи у майбутнє, хочемо подарувати вам, дорогі шанувальники мистецтва, добірку кращих музичних сувенірів про нашу Україну. А назвали ми її словами видатного українського поета Василя Симоненка, день народження якого також відзначаємо у січні, – «Україно, ти моя молитва!», і в самій підбірці використали його поезію – «Україно, п'ю твої зіниці».  

     І ще… Архієпископ Любомир Гузар колись сказав про нас, про українців: «Будучи народом дуже багатим на культурні надбання, чи можемо собі дозволити ними легковажити? Попри всі інші державотворчі елементи, не занехаймо культури, бо цей дар більше від будь-якого іншого зробить Україну улюбленим домом для нашого народу та могутнім, миротворчим, гідним міжнародної уваги та пошани членом людства». Чи не варто в це вірити?

Ірина Майданюк,
завідувач кафедри культурології