НУБіП серед організаторів ХІІІ Всеукраїнського - Х Міжнародного фестивалю «Молоде телебачення» імені Вадима Чубасова

  Молодість і молодь − необхідна сполучна ланка в естафеті поколінь, живий зв'язок між минулим і майбутнім. В цей неповторний період, треба встигнути пізнати, осягнути і зробити якомога більше. Будь-якому суспільству, будь-якій культурі небайдуже, який вибір зробить особистість. І ось чому Національний університет біоресурсів і природокористування України, а зокрема гуманітарно-пeдагогічний факультет, радо відкрив свої двері ХІІІ Всеукраїнському Х Міжнародному фестивалю «МОЛОДЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ» імені Вадима Чубасова.

Цей фестиваль саме та царина, де молодь, що наділена хистом професії режисера кіно і телебачення, добре володіє словом, набувши журналістського фаху, отримує реальний шанс заявити про себе на загальноукраїнському та міжнародному рівні. Молода генерація телевізійників під час роботи фестивалю оприлюднює власні короткометражні ігрові стрічки, документальні фільми та різножанрові сюжети. У дискусіях, під час майстер-класів, з провідними майстрами театру, кіно і телебачення, серед яких відомі кінорежисери, тележурналісти, кінокритики, мистецтвознавці, молоді вдається збагнути особливості творчих майстерень. Молоді аудіовізуальники є напрочуд чутливим індикатором щодо пекучих проблем, лідером у пошуках оптимальних шляхів розв’язання соціальних «вузликів». Саме на ці проблеми спрямовується увага молодих телевізійників: волонтерський рух, місія духівництва в зоні АТО, реформування міліції, боротьба з підлітковим алкоголізмом, наслідки депортації кримських татар та захист довкілля. Тематика, котра є актуального для суспільства, і недаремно Національний університет біоресурсів і природокористування України започаткував цього року номінацію «Жива планета».

Засновником фестивалю «МОЛОДЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ» є Вадим Львович Чубасов – людина без якої неможливо уявити сучасну українську культуру в становленні її телевізійного простору, усвідомлення чим є і чим потенційно може бути телебачення. Вадим Чубасов це перший курс режисури телевізійного фільму (1969) – майстерня Р. Єфименка – В. Чубасова (безсумнівно «зірковий» – В. Попков, А. Борсюк, Б. Небірідзе та ін.); перший набір фахових режисерів телебачення ­– майстерня В. Чубасова (1975) та заснування (1991) першої на теренах тодішньої країни кафедри режисури телебачення (спільно з В. Б. Кісіним) (нині – КНУТКТ ім. І.К. Карпенка-Карого).

Але одне з його головних заслуг, на думку кінематографістів, це створення Київського міжнародного фестивалю “Молодість”, який підтримує роботу молодих і талановитих кінорежисерів. Зараз ця подія – у класі найкращих фестивалів світу, які не мають аналогів та фестивалю «Молоде телебачення».
Він був фанатом і театральної сцени, й телеекрану, розуміючи, що вони між собою взаємопов’язані.
Особливим результатом стало створення документального навчального фільму «Сергій Ейзенштейн. Уроки монтажу» та посібника «Вступ до професії кінотелемистецтво», які отримали найвищу оцінку фахівців і досі використовуються як матеріали для навчання майбутніх аудіовізуальників.
Особливе бачення художньо-видовищної форми зробило його талановитим режисером, чия інтуїція та фантазія випереджали час і технічні можливості телебачення.

Цього року в програмі XIII Всеукраїнського, X Міжнародного фестивалю «Молоде телебачення» імені Вадима Львовича Чубасова конкурсанти змагались в таких номінаціях:
1. Інформаційна програма.
2. Публіцистична програма.
3. Науково-пізнавальна програма.
4. Постановочна відеоробота.
5. Музичний відеокліп.
6. Програмний продукт (реклама, анонс, заставка, соціальна реклама).
7. Анімаційна відеоробота.
8. Програми для дітей та молоді.
9. Студентська відеоробота.
10. Експериментальна відеоробота.
11. «Жива планета».
12. «Відеопоезія»
13. Критичні та наукові розробки в галузі аудіовізуальної творчості.

  Номінації «Жива планета» (за підтримки Національного університету біоресурсів і природокористування України) та «Відеопоезія» (за підтримки Громадської організації «Фундація Тамари Коломієць «Новотвір») включені у програму фестивалю цього року.
Змагалися учасники і за спеціальні відзнаки Оргкомітету фестивалю:
1. Спеціальний приз імені Андрія Бенкендорфа за кращу постановочну відеороботу (започаткований в 2013 році)
2. Спеціальний приз імені Тамари Щербатюк за кращу тележурналістську роботу (започаткований в 2016 році)
Співорганізатори фестивалю: Спілка кінематографістів України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національний університет біоресурсів і природокористування України.

До складу журі входять: заслужений журналіст України, доцент Національного університету біоресурсів і природокористування Олександр Савенко; кіносценарист, кінознавець, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України ім. Олександра Довженка Сергій Тримбач; перший секретар Посольства Німеччини в Україні Доріс Майданюк; народна артистка України, член Телеакадемії України, професор Національного Університету Біоресурсів і Природокористування Тетяна Цимбал; лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка кінорежисер, телеведучий Анатолій Борсюк; тележурналіст, телеведучий Костянтин Грубич; мистецтвознавець, культуролог, доцент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого Олена Щербатюк; фахівець із комунікаційних технологій, реклами та PR, доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Ковтун; член Національної Спілки театральних діячів, директор Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Ірина Дробот; тележурналіст, член Спілки письменників України, поетка Мар'яна Ангелова.
За традицією на фестивалі працює незалежне студентське журі.
Спеціальний партнер фестивалю: FILM.UA.

Сьогодні вже визначились фіналісти конкурсної програми фестивалю. Це 21 робота, про які хотілося б сказати окремо, оскільки вони засвідчують певні тенденції.

Помітна кількість цікавих ігрових відеоробіт, серед яких особливо вирізняються:
іронічна комедія "Життя лінивого бєздєльніка". Режисер і автор сценарію — Роман Кологойда. Головний герой, - такий собі «львівський персонаж», - можливо літератор, можливо просто гультяй («бєздєльнік»). Це іронічний, а подекуди – саркастичний погляд на світ, але не залишає відчуття своєрідної достовірності ситуацій і типажів «запозичених» з реального життя (можливо частково, -з авторських безпосередніх «вражень»).
Режисер Вєроніка Рєпіна — випускниця КНУ імені Тараса Шевченка (майстерня Ігоря Толстих) представила фільм «Цвіте терен», казку… для дорослих. Щемливий діалог між Києвом сучасним і Києвом 1943, київська «аллюзія» на оповідання Кіра Буличова «Можна попросити Ніну»… Випадковий казковий збіг, і хлопець в сучасному гуртожитку, телефонуючи з мобільного, потрапляє до київської квартири 1943-го… Тонко вибудувана візуальна «міжчасова» складова. Заслуговує поваги режисерське завдання працювати одночасно із досвідченими знаними майстрами (зокрема Галина Яблонська), і з юними акторами. Надзвичайно важлива тут достовірність образу дівчинки Ніни (Валерія Лисенко), що є своєрідним емоційним камертоном картини. Гарний вибір сценарного матеріалу дає можливість говорити з молодіжною аудиторією про зв’язок з минулим, і про посутні людські цінності.
Цікавими є і звернення до певної літературної основи Карини Лотоцької, —випускниці КНУ імені Тараса Шевченка (майстерня Ігоря Толстих) короткометражний художній фільм «Кнопка, кнопка» за твором Річарда Матесона «Натисніть кнопку» та Дениса Старка (м. Харків), автора сценарію і режисера короткометражного фільму «Останній листок» за відомим оповіданням О. Генри.
Поряд з традиційним форматом короткометражного відеофільму, на фестивалі представлений і актуальний формат веб-серіалу, недостатньо розвинутий в сучасній українській телевізійній практиці.

Колективний експериментальний проект майстерні Наталії Дніпренко Інституту екранних мистецтв КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого представив Veb-серіал «ДНК». Автори розповідають про прожиті ситуації від студентського шляху до режисерського фаху. А за ними, - не лише емоційність власних спогадів, а й роздуми про професію, поняття школи, тощо.
Veb-серіал «Сина Васею назвемо» — режисер і автор сценарію Валерія Гур’єва (та ж майстерня) розповідає про життя «таке, як воно є», далеко не «столичне», з усіма його складними й сумнівними проявами. Дія відбувається в одному з депресивних містечок , де два брати, залишившись без батьківської опіки, вирішують складні моральні проблеми й відповідають на найрізноманітніші життєві виклики.

Проект телекомпанії ТБ-Бердянськ «Шкільна райдуга» свідчить про збереження надзвичайно важливих традицій українського телебачення, існування дитячого телебачення як такого… Дітям –ведучим вдається бути на екрані органічними і природніми. Варто відзначити важливість самого існування такого формату в доробку телекомпаній.
Дитина в кадрі, - доволі поширена «історія» серед фестивальних робіт: йдеться й про формат ігрового короткометражного фільму і про залучення юних авторів до зйомок соціальних відеороликів, розрахованих на дитячу й підліткову аудиторію
У фільмі Дениса Старка й Артура Авалишвили «Для тебе» («Для тебя» в оригіналі) не можна не відзначити органічність наймолодшої героїні (Мирослава Третьяковская).
Показовою є цілеспрямована робота з дітьми-акторами «в регіонах» - Кіношкола «Суперстар», м. Дніпро, де діти шкільного віку навчаються основам акторського мистецтва, сценічної мови, тележурналістики, зйомкам та монтажу. І мають можливість грати самих себе, розповідаючи ровесникам про їхнє життя ("Обидеть Аню может каждый, не всякий сможет убежать», Сумний випадок» та «Інтернет залежність»).
Для багатьох студентських робіт характерний пошук різноманітних засобів екранної оповіді про аспекти життя, що турбують саме молоду людину і саме сьогодні.
Цікаві роботи Адаліни Сисак «Слід»; Софії Кисильової «Людина людині людина» (КНУ імені Тараса Шевченка ведуча програм телебачення) (Майстерня Світлани Порожної).
Особлива робота цієї майстерні – телепрограма Анастасії Задихайло «Війна. Вкрадене дитинство» (до 75 річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні). Тема війни через долю дітей війни. Важливо, що це саме телепрограма, телепрограма як студентська робота. Герої — прабабця і прадідусь авторки, в оповідях яких - все минуле, вся історія тих років, без жодної фальші і штучності. А ще, - такі інтерв’ю одночасно є й історичним документом. «Усна історія», що конче має бути сьогодні зафіксована і почута.
Помітною є кількість зразків відеопоезії.

Варто відзначити проект «Голоси» (номінація «відеопоезія») майстерні Непиталюка А.А., Заманської А.М. Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. Студенти є режисерами і виконавцями поезії шістдесятників, яка звучить напрочуд актуально, майже як поетичні сповіді наших сучасників. До того ж – в реальних просторах (інститутській двір, будівля інституту) і без жодних музичних прикрас, складних візуальних спец-ефектів. А відтак – відчуття достовірності…
Сучасний «коронавірусний» контекст вплинув не тільки на тематику, а й став стимулом для творчого пошуку.
Легкий, іронічний ролик Адаліни Сисак «Отже карантин» привертає увагу до авторки та її потенціалу ведучої.
Цікавий експериментальний формат – онлайн-відеоспектакль «Макбет» майстерні Н.К. Дніпренко Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. Час епідемії вніс корективи в творчі плани майстерні. А відтак, - пластична драма, підготовлена для сцени, була «перекладена» на онлайн-мову, зокрема - формат скайп-вистави.
Окреме слово про роботу з Філадельфії (США). Автор — Ігор Походун. За його визнанням, цю роботу він знімав для себе і для своїх маленьких синів, що народилися уже в Сполучених Штатах. Спонукала його ота родова пам’ять, яка завжди шанувалася в українців. Це ніжна щемлива розповідь про рідну бабусю. Разом з досить високою візуальною культурою варто відзначити музичний трек «пісню про рушник» П. Майбороди і А. Малишка, який у виконанні Квітки Цісик стає важливою драматургічною складовою фільму. Автор і режисер Ігор Походун (США), режисер монтажу і оператор Данило Май, оператор Михайло Волков і оператор дрона Артем Гребенюк (Харків), які здійснюють разом з Ігорем подорож до бабусиної хати у своє дитинство, стають разом з автором «оберігачами» пам’яті, демонструють, що в глобалізованому світі своє, рідне неповторне, ціни не втратило. І не втратить.
Загалом, серед відібраних робіт показово помітною є кількість творів, заявлених як експериментальне відео. Йдеться про широкий діапазон творчих пошуків, - від суто візуальних до актуальних усталених «нових форматів».

Ці та інші роботи молодих митців, фіналістів конкурсної програми фестивалю «Молоде телебачення України» імені Вадима Чубасова, можна подивитись:
на сайті Національного університету біоресурсів і природокористування України
на сайті кафедри журналістики та мовної комунікації НУБіП;
на сайті Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України;
або у Фейсбук за посиланнями: https://www.facebook.com/chubasovfest; https://generation4union.com/.