Від слів до справи: Марія Берко – «НУБіП для АТО» як все починалось…

     «Вічна шана та поклон до землі тим, хто стоїть за землю свого» – таким було гасло благодійної акції «НУБіП для АТО», що організувала студентка першого курсу ННІ ЛіСПГ Марія Берко, проєкт – добровільне донорство для бійців АТО/ООС. 

     Збір крові здійснювали лікарі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», які щодня рятують важко поранених солдат. Лікарі поділилися, що військовий шпиталь має постійну, а іноді критичну потребу в донорах. Акція пройшла успішно, студенти з легким серцем долучилися аби врятувати якнайбільшу кількість тих, хто щодня, ціною свого життя, захищає кордони нашої з вами свободи.
     А чи не спадало вам на думку чому ж ця тендітна дівчинка, вчорашня школярка, вирішила зорганізувати вищезазначену акцію? Нам вдалося поспілкуватися з Марією і почуте вразило не на жарт.
     Марія родом зі славетного міста Слов’янська (раніше – м.Тор), що є одним із найдавніших міст Донбасу та, фактично, його засновником. Виховувала дівчину бабуся, яка виростила її і понині залишається поруч, турбується і дає важливі поради. Я мала 2 вільних роки після завершення повної середньої освіти, які провела в столиці Німеччини – Берліні. Але любов до рідної землі взяла своє і, після 18-ї річниці, вона зібрала речі і прилетіла додому назавжди.

— Чому ти вирішила обрати саме НУБіП?
     – Про НУБіП дізналась гуляючи Голосіївським лісом. Я вважаю, що немає кращого розташування, ніж те, де зародився Національний університет біоресурсів та природокористування України. Природа – це моя стихія. Радилась з досвідченими людьми, випускниками цього закладу і остаточно вирішила зупинити свій вибір тут.

     Марія є дівчиною з відкритою свідомістю, має свою думку, вміє її відстояти, часто бере до уваги думки інших людей, що допомагає їй швидко розвиватися і формуватися особистісно. Отримавши ідею – швидко береться до виконання, якщо розуміє, що це щось вартісне. Має дуже багато ентузіазму, завжди підтримає і допоможе навіть незнайомій людині. Сильний лідер, завжди зможе зробити все швидко та якісно і водночас, якщо потрібно, може бути чудовим командним гравцем та, у своєму віці, розуміє, що наше життя – в наших руках, і ми маємо творити зміни, а не думати, що хтось це зробить за нас.

— Розкажи про себе: маєш якісь хобі, як проводиш дозвілля?
     – Я дуже зацікавлена життям загалом, адже воно дарує нам необмежені можливості творити. Я завжди прагну до навчання та пізнання чогось зовсім нового. Захоплююсь фотографією та відеозйомкою, маю музичну освіту з класу фортепіано, а в 2017 році почала вчитись в альтернативній гітарній школі IROCKSTAR і вже через місяць виступала на концерті, граючи на акустичній гітарі. А з часом опанувала й електрогітару, вже маю на рахунку 4 виступи і готуюсь до п’ятого. Знаю дві мови – англійську та німецьку, 8 років займалась народними та бально-спортивними танцями, брала участь в обласних змаганнях танцювальних колективів. Цьогоріч виповнилось 5 років, як займаюсь тайським боксом MUAY THAI в БК «БОЭЦЬ».

— Маєш якісь досягнення у цьому виді бойового мистецтва?
     – Так, у 2017 році стала чемпіонкою України з таїландського боксу в м.Одеса та маю звання кандидата у майстри спорту з цього напряму.

— Отже, весь вільний час ти присвячуєш музиці та бойовим мистецтвам?
     – Не тільки, маю велике бажання й надалі розвивати себе в військовій археології, після того, як отримала можливість долучитися до експедицій «по Другій Світовій війні», де навчилась зачищати та ексгумувати знайдених солдатів. Загалом: мрію відкривати для себе нові горизонти завжди і все робити з повною відданістю та на найвищому рівні.

     Ідея донорства на базі НУБіП виникла у дівчини не просто так. Вона зустрілась з війною у віці 13 років, коли через її подвір’я несли закривавлені тіла поранених та загинувших бійців. Тринадцятирічна дівчинка зустрілась зі смертю очі-в-очі. І вже на той момент всередині зародилося бажання всіляко допомогти, а університет – це можливість залучати велику кількість людей, багато молоді, адже саме небайдужа молодь є рушієм прогресу. У день посвяти у першокурсники, вона написала: «Мій шлях до навчання в українському університеті був іншим, ніж у багатьох тисяч студентів. Я ціную те, що маю зараз і мрію залишити після себе щось важливе, що саме, я поки не вирішила, але це покаже час».

— З чого ти починала? Маєш однодумців? Як працює твоя команда?
     – Зі своєю ідеєю в першу чергу я звернулась до головного військового клінічного госпіталю. Знов поринувши в атмосферу, де знаходяться поранені солдати, я надала собі впевненості в обраному шляху. Там – познайомилась з людиною з великої літери – Тетяною Нестерук (начальником відділення заготівлі, консервації та переробки крові Центру крові). Мені допомагали головний лікар НУБіП – Вячеслав Крупка, проректор з навчальної та виховної роботи Сергій Кваша, директор ННЦ виховної роботи і соціального розвитку Геннадій Ржевський, Анна Хижняк, начальник відділу виховної роботи та студентських справ та інші.

     Ці люди даровані долею, бо Вони розуміли мене з півслова і пройшли цей шлях від початку до кінця. Починала проект я повністю самостійно, але з часом знайшла товаришів. Треба виділити Андрія Базяку (магістра першого року навчання з факультету тваринництва та водних біоресурсів). Його допомогу та відданість в проекті «НУБіП для АТО. В НАС ТЕЧЕ ОДНА КРОВ» не можливо переоцінити. Андрій взяв участь у зйомці відео, розповсюдженні флаєрів, керував спільнотами, де збирались майбутні донори, змонтував годинний фільм, де були представлені моменти з передової, з життя наших захисників. Це дуже доповнило атмосферу при заборі крові. Студенти не відходили від екрану та з захопленням і співпереживанням дивились відеоролик. А також, Андрій знайшов людину, яка вклала велику частину в фінансування проекту.

— Можливо, є хтось, хто надихнув тебе?
     – Головним натхненням для мене були мої тренери – Олексій Юков та Євгенія Калугіна. Своїм власним прикладом вони дають жагу до важливих вчинків.

     Олексій Олександрович та Євгенія Валентинівна пошуковці гуманітарної місії «ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН» (здійснення пошуку та евакуація тіл українських військовослужбовців ЗСУ та представників інших військових формувань, які загинули в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, у тому числі на окупованій території).
     А також Олексій Юков є засновником «А.Д.В.І.С. ПЛАЦДАРМ» – асоціації дослідників військово-історичної спадщини (здійснення пошуку та ексгумація знайдених солдатів Першої та Другої Світової Війни).

— Як відчуття: вдалось втілити акцію такою, як уявляла?
     – Почуття були різними. Тільки процес організації заходу відкрив багато нових вражень про людей, про їх ставлення до певних тем, про можливості, на що здатна я і що вийшло в підсумку. Вже минув майже місяць з кінця проекту, а люди до сих пір розповідають про свої враження від командної роботи, дисциплінованості, поважного ставлення колективу до учасників. У мене були свої правила та вимоги, тому я дуже задоволена створеною командою. Це був важкий шлях, перший проект в моєму житті. Але все вийшло на найвищому рівні, тому що, ми до цього прагнули. Я дуже задоволена. Все це надихає мене на майбутні дії.

— Отже, ти плануєш продовжувати свою діяльність та розширювати розпочату справу? Як саме?
     – Звичайно, по-перше, обов’язково зробити другу хвилю акції в університеті «НУБіП ДЛЯ АТО. В НАС ТЕЧЕ ОДНА КРОВ». Адже, потреба в зборі крові буде актуальною упродовж тривалого часу, бо, на жаль, війна продовжує панувати на нашій землі. Під час заходу ми з Андрієм створили робочу сторінку в Instagram, яку назвали «Перуновці тут» (@perunovtsi_tut) – це і є початок розширення розпочатої нами справи. Ми хочемо створювати подібні проекти й надалі, допомагати нашим захисникам безперестанно. Так як ми тільки почали співпрацю – обмежуємось рамками університету, збираємо досвід, але, у будь-якому разі, станемо розповсюджувати ідею на теренах усієї країни, тому що чим нас більше – тим ми сильніші! 
     По-друге, незабаром настане зима і пануватимуть люті холоди. У планах: створити благодійну акцію по збору речей для військових і власноруч передати нашим оборонцям. Цей проект в активному стані, розробляється послідовність дій. Найближчим часом зробимо оголошення!

     Дякуємо Марії за її відкритість та щирість. Університет пишається такими студентами: чесними, справедливими, рішучими, справжніми патріотами своєї Батьківщини та всебічно підтримує їх діяльність. І першим кроком є створення «Сектору взаємодії НУБіП з ООС» на базі відділу виховної роботи та студентських справ. Який буде здійснювати двобічну комунікацію між НУБіП України та ООС направлену на співробітництво, взаємодопомогу та просвітницьку діяльність.

Анна Хижняк,
начальник відділу виховної роботи
та студентських справ