Я візьму той рушник…

    Студентами групи О-21 Бобровицького коледжу економіки та менеджменту ім. О. Майнової  підготовлено та проведено виховну годину на тему «Я візьму той рушник…», метою якої є збагачення знаннями про одвічні людські символи – українські рушники, їх символіку та особливості використання в побуті українців.
     Вишитий рушник в Україні посідаєособливемісце. Рушники — це символ України, відбиттякультурноїпам'яті народу, в їх узорах збереглисяпрадавнімагічні знаки. Рушник це непросто виріб — це своєрідний символ, це тісне поєднання фізичної праці та роздумів.

     Епіграфом виховного заходу були рядки з відомої пісні (музика П. Майбороди, сл. А. Малишка):

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

     Зараз — особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то можливо, життя наше буде більш радіснішим, духовно багатшим.
     Із вуст студентів лунали теплі, ніжні слова про український рушник. Пригадали орнаментальні символи вишивки рушників. Справжньою окрасою стали милозвучні пісні про рушник та відео про «Магічний український рушник», «Рушник-дорога».

     Сивіють і народжуються роки, минають століття, та вічним є і буде український рушник. Він пройшов крізь віки, і хотілося б щоб і надалі був він ознакою любові і незрадливості, символізував чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Хай символ цей назавжди збережеться у нашій добрій хаті, як ознака великої любові й незрадливості.

Ольга Василівна Гордієнко,
директор ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки
та менеджменту ім. О.Майнової»