Хустка, хусточка, хустина
Одягнеш хустину і ти - справжня жінка,7 грудня – День української хустки. Це неофіційне свято, яке відзначається з 2019 р. з метою об’єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій.
Українська хустка–це не лише головний убір жінки, але й важлива сімейна реліквія, яку передавали з покоління в покоління. Це давній символ жіночої душі, кохання та вірності.
Історія української хустки давня і цікава. За часів Київської Русі найпопулярнішим жіночим головним убором був убрус – білий рушник, прикрашений вишивкою. Його намотували навколо підубрусника – невеликої м’якої шапочки, яка збирала та прикривала волосся. Потім убрус зав’язували чи підколювали під підборіддям. Краї головного убору покривали плечі жінки. Влітку убрус закріплювали обручем, а взимку надягали на нього шапку з натурального хутра. Убруси із шовкового оксамиту передавали з покоління в покоління.
Українки споконвіку шанували та цінували хустку, наділяли її магічними властивостями, використовували в обрядах, у побуті, для радісних та сумних подій. Після весілля дівчина не мала права бути на людях з непокритою головою чи «простоволосою», тобто з розпущеним волоссям. Вважали, що жінка, яка «засвітила волосся», приносить нещастя, недуги, пошесті і неврожаї.
Традиційно молоді дівчата обирали світлі хустки з яскравими візерунками, жінки старшого віку – темні. Удови носили лише чорні головні убори. Чим заможнішою була сім’я, тим «багатшу» хустку мала жінка. Хустки з натурального шовку та вовни цінувалися найбільше.
Українські модельєри залюбки використовують народні мотиви, прагнучи до самоідентифікації українців як нації через національний одяг. Етностиль знову в моді. Дизайнери одягу пропонують використовувати хустки замість головних уборів, капюшонів і шарфів. Вони навіть проводять майстеркласи з виготовлення елементів сучасного одягу із української хустки.
День української хустки – це не просто ще одне свято в календарі, а важливий внесок у збереження та популяризацію нашого національного вбрання, а разом з тим символізує рідну домівку та материнську любов.
