Першокурсниця Олена Бабич: «Мрію стати перекладачем, тому обрала НУБіП, адже він відкриває молоді світ»
Серед студентів, які склали цю зимову сесію були ті, для кого такий досвід був новим – першокурсники. Тож ми вирішили поцікавитися у них чи не розчарувалися у своєму виборі вишу і фаху та як адаптувалися до студентського життя. Сьогоднішня розмова з представницею гуманітарно-педагогічного факультету Оленою Бабич.
Чому взагалі вирішила здобувати вищу освіту? І чому саме у Національному університеті біоресурсів і природокористування України?
– В умовах сучасного світу, де знання змінюються фактично щогодини, навчатися потрібно все життя. Але дуже важливо вчитися саме там, де комфортно і можна здобути якісну професійну підготовку. Для мене таким місцем став Національний університет біоресурсів і природокористування України.
Що найбільше привабило тебе у НУБіП?
– Я родом з міста, де знаходиться його частинка, а точніше відокремлений підрозділ – Бережанський агротехнічний інститут. Тому, ще будучи школяркою, багато чула про університет, а потім його обрала для навчання моя рідна сестра Уляна. Вона вже детальніше познайомила мене зі студентським життям у НУБіП.
Після закінчення школи, обираючи виш, читала відгуки, знайомилася з офіційними сайтами університетів та радилася з рідними і друзями. Але вирішальним моментом стало спілкування з представниками кафедри іноземної філології і перекладу та працівниками деканату мого рідного гуманітарно-педагогічного факультету. Вони розповіли про можливості і перспективи, які відкриває навчання тут. І тим самим допомогли визначитися у виборі професії і вишу.
А коли відбулося це знайомство?
– На Дні відкритих дверей. Тоді ми приїхали з батьками, бо для мене важлива їхня думка. І я зрозуміла – це моя майбутня alma mater, де навчуся робити щось корисне для себе та суспільства.
І обрала професію…
– Перекладача. Моя спеціальність «Філологія (Німецька мова та друга іноземна)». Я вивчаю аж три мови – німецьку, англійську і польську. Дуже добре, що НУБіП надає можливість вивчати мову з нульового рівня. А ще – навчатися за кордоном за програмами обміну та подвійного дипломування. Тобто фактично відкриває для своїх студентів світ.
Чи не найбільшим плюсом свої майбутньої професії вважаю можливість подорожувати світом і спілкуватися з людьми з інших країн. Вважаю, що володіння кількома іноземними мовами дозволяє значно поліпшити рівень своїх знань.
Крім того, перекладач – професія універсальна. Він може бути посередником у спілкуванні людей, допомогти їм обійти мовний бар’єр, а може займатися перекладом літератури, наукових праць, працюючи на самоті. Крім того, ця професійна діяльність добре оплачується, що також важливий фактор у нашому житті.
Чи важко було адаптуватись до студентського життя?
– Університет – це місце, в якому людина проявляє всі свої приховані резерви та починає самореалізацію. Для цього я обрала заклад, який, на мою думку, має для цього все необхідне. Попри велику територію, незліченну кількість корпусів і студентів, почуваєшся у всьому цьому як вдома, ніби ти на своєму місці, ти – частинка цього величезного організму.
А ще – у НУБіП вирує активне студентське життя. Постійно проводяться різноманітні творчі, наукові, спортивні заходи. Тому легко знайти собі заняття до душі і розкритися. А спортивні, інтелектуальні, пісенні та гумористичні змагання між факультетами сприяють кращому зануренню у студентське життя та допомагають знайти нових друзів. Я зробила правильний вибір і наразі не тільки здобуваю якісну освіту, а ще й творчо розвиваюся.
Розмовляла завідувач кафедри іноземної філології
і перекладу Світлана Амеліна
