Творчість не зупинити, або як колективи кафедри культурології розпочали новий сезон

Коли 1 вересня аудиторії НУБіП України наповнилися студентською молоддю, коли пройшла перша «Школа першокурсника-2026», керівники творчих колективів і студій кафедри культурології були щасливі: до «ветеранів» сцени почали долучатися першокурсники, які прагнули наповнити репетиційні аудиторії музикою, піснею, ритмами танцю та молодечим завзяттям…Війна продиктувала свої правила, втрутилася у наші плани – довелося перейти на онлайн-навчання, проте вона не змогла зупинити прагнення творити, співати, танцювати, наповнювати життя красою і змістом.

Попри усі виклики, колективи розпочали новий творчий сезон.

Двічі на тиждень займаються учасники хорової групи народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А.Семеновського. І навіть коли над містом починає вити сирена, вони спокійно переходять в облаштоване укриття 3-го корпусу. Досвідчені співаки впевнено ведуть за собою новачків, допомагаючи їм впоратися з розгубленістю та хвилюванням. Локація змінюється, товсті бетонні стіни для першокурсників спочатку здаються холодними й лякаючими, але щойно диригент піднімає руки, а співаки беруть перший акорд, простір змінюється. Акустика укриття перетворюється на акустику храму — вона додає голосам особливої об’ємності та глибини. Звук відбивається від стін, заповнюючи укриття теплом і витісняючи страх з очей новачків.

Співати в таких умовах буває непросто, проте це їхня форма опору, спосіб тримати стрій і доводити: ми тут, ми живі, і наше мистецтво продовжує жити!

Розпочав свої репетиції і народний жіночий вокальний ансамбль «Октава». Нові пісні, легкий вайб, хороший настрій, невимушена атмосфера, безліч музики та співу — саме так проходять репетиції! Дівчата співають, вчаться, експериментують, готують нові музичні номери, багато спілкуються та просто отримують задоволення від музики й творчості. Адже «Октава» — це не лише про вокал. Це про людей, емоції, дружбу, сцену та любов до музики.

А ще дівчата взяли участь у відзначенні в університеті Дня працівників освіти та 105-ї річниці факультету тваринництва і водних біоресурсів.

А от актори народного театру «Березіль» обрали інший формат і вже встигли підготували серію невеликих відеоекскурсій Україною. Вони пропонують познайомитися із місцями, які знають особисто, — зі своїм настроєм, гумором, романтикою, історією та власним поглядом. Пропонуємо подивитися і вам!

Перша зупинка - місто Рівне. Тут є місця для прогулянок, пригод, зустрічей і гарного вечора, тож Марта Мусій та Роман Полюхович запрошують вас їх побачити і краще зрозуміти характер міста.

А в Умані Вас чекає екскурсія з гумором і особливим екскурсоводом. Тож Софія Колісник та Андрій Степовик покажуть, що цікавого можна побачити в місті сьогодні:

Далі вирушаємо до Рівок — тихої й мальовничої подорожі крізь історію, природу та пам'ять рідного села разом із Антоніною Попчук.

Наступна зупинка — Михайлівка на Обухівщині. Давні кургани, дві річки та історії, які ховаються у звичайному, на перший погляд, селі. Діана Пелих - про цікавинки Михайлівки.

Паляничинці — це подорож до історії, яку важливо знати й пам'ятати. Екскурсія Анастасії Петренко про минуле рідного краю звучить особливо виразно.

Гора, яка для місцевих давно стала особливим місцем зустрічей, свят і традицій. Тут бували й телевізійники, а сама історія цього місця має чимало несподіваних сторінок. Наталія Кривошей запрошує дізнатися, що ж це за місце.

Історія Глевахи сягає щонайменше XV століття. Її землі були пов'язані з важливими шляхами, якими рухалися торговці, війська та мандрівники. Назарій Яцентюк проводить вас сторінками цієї давньої історії.

А далі — Київ, яким його бачать наші артисти. Поділ — це місце, де хочеться гуляти, зустрічатися, слухати музику, спілкуватися і просто проводити час. Свій студентський Київ показують Владислав Скляр і Дар’я Харчук.

І завершимо нашу подорож разом із Ольгою Латиш у Голосіївці — серед її легенд, зелених просторів та історій. А фінальною точкою стане місце, яке добре знають автори наших екскурсій, — НУБіП України.

Тож війна не здатна зупинити мистецтво, бо воно сьогодні - не просто захоплення чи можливість продемонструвати талант. Це особлива форма духовного спротиву, джерело внутрішньої сили, спосіб зберегти себе, свою культуру, свою українську ідентичність.