До 105-річчя факультету ветеринарної медицини: науковці України – Науменко Володимир Васильович

НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ — український науковець, доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, ветеран німецько-радянської війни, полковник ветеринарної служби. Уперше запропонував методику вивчення умовно-рефлекторної діяльності у свиней та встановив основні типи вищої нервової діяльності цих тварин.

Володимир Васильович Науменко народився 28 липня 1919 р. у селі Смоляж на Чернігівщині в родині сільського вчителя, директора школи Василя Калениковича Науменка. У школі вчився добре, був старанним, усім цікавився, а особливо – тваринами, птахами. Після закінчення школи навчався в Ніжинському ветеринарному технікумі, потім – у Київському ветеринарному інституті, який закінчив з відзнакою у 1941 році.

Після закінчення інституту в 1941 році його направили на роботу в Чернівецьку область. Там Володимир Васильович виконував обов'язки директора ветеринарної лабораторії, а його дружина Клавдія Давидівна завідувала бактеріологічним відділом. Тут їх застала війна. Залишатися у Чернівцях було небезпечно, тому Володимир Васильович привіз дружину з сином у хутір Лісовий, що поблизу м.Ніжина, де з 1933 року жили його батьки, а сам добровольцем пішов на фронт.
Після військової підготовки у стрілецькому полку та курсів удосконалення ветлікарів у Москві В. Науменко був призначений старшим ветлікарем стрілецької дивізії Північно-Західного фронту. Важкий тягар ліг на плечі молодого спеціаліста, адже роль кавалерії під час німецько-радянської війни була надзвичайно велика. Не по всіх дорогах проходила військова техніка, і на допомогу приходили коні.

Через всю війну пройшов Володимир Васильович, визволяючи рідні міста і села, інші держави від фашистів. Про його мужність та героїзм говорять високі нагороди: орден Вітчизняної війни першого і другого ступенів, орден Червоної зірки, численні медалі.

Володимир Науменко до 1951 року був на військовій службі, а потім — на викладацькій роботі: спочатку асистентом, потім доцентом, професором, завідувачем кафедри Київського ветеринарного інституту, пізніше Української сільськогосподарської академії, Національного аграрного університету.

В.В. Науменко, 1970 рік

Кафедра займала різні приміщення в навчальному корпусі № 6, а пізніше – в новозбудованому навчальному корпусі № 12. Лекції Володимира Васильовича супроводжувалися цікавими демонстраційними матеріалами, науковими даними дисертаційних досліджень.
Володимир Васильович підготував 7 кандидатів наук за спеціальністю «Фізіологія людини і тварин» (Шубенко І.О., 1985 р., Трокоз В.О., 1989 р., Величко С.В., 1990 р., Зотько О., 1993 р, Айо О.Д., 1993 р., Денисенко А.Є, 1996 р., Кладницька Л.В., 1998 р.), двоє з яких захистили докторські дисертації (Трокоз В.О., Кладницька Л.В.). Представники школи професора В. В. Науменка вивчали взаємозв’язок типів вищої нервової діяльності з вісцеральними функціями та продуктивністю свиней, імунні реакції в організмі тварин за дії подразників.
Професор В. В. Науменко є автором понад 110 наукових праць, у т. ч. 6 підручників і навчальних посібників з фізіології сільськогосподарських тварин для студентів ветеринарних та зооінженерних факультетів, а також монографій. Професор В. В. Науменко першим розробив об’єктивну методику визначення типів вищої нервової діяльності у свиней та встановив вплив типу вищої нервової діяльності на їх продуктивність.
Ім′я Володимира Науменка відоме далеко за межами України, воно занесене в книгу «Українські вчені – аграрії ХХ століття». Протягом двох десятиліть у газеті «За сільськогосподарські кадри» публікувалися про нього статті, як про інтелігентну, чуйну людину, талановитого вченого, мудрого наставника. У 2002 р. вийшла його книга спогадів «Дорогами війни», а в 2003 р. – книга «Незабутнє». У 1995 році професору В. В. Науменко присвоєне Почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України». У 1999 році розпорядженням Президента України Науменку В.В. призначена Державна стипендія, як видатному діячеві в галузі освіти. Помер відомий вчений Науменко Володимир Васильович у 2008 році, похований у м. Києві на Південному кладовищі.
У публікації використані матеріали книги В. В. Науменка «Незабутнє».

Професор кафедри фізіології хребетних і фармакології
Лариса Кладницька