Відкрита лекція доцентки кафедри культурології Ярини Пузиренко
Відкрита лекція доцентки кафедри культурології Ярини Пузиренко з дисципліни «Етнокультурологія» для студентів-першокурсників спеціальності «Автомобільний транспорт» механіко-технологічного факультету, яка відбулася 10 лютого дистанційно, розпочалася неординарно – студенти мали відгадати тему лекції за кількома слайдами-підказками, на яких були зображені не поєднувані на перший погляд речі –автомобіль, кролевецькі рушники, етикетки молочних виробів, графік шлюбів і розлучень, коти і собаки різних порід та паляниця, а також карта українських залізниць. Але відповідь у студентів з’явилася одразу після демонстрації фото соловейка та калини – тема лекції «Мова та етнічна культура». І протягом лекції зазначені зображення з анонсу лекції (разом з багатьма іншими) слугували ілюстраціями до проблемних питань буття мови як чи не найголовнішої ознаки етносу, сприяючи досягненню заявленої мети лекції «розглянути феномен мови у контексті етнічної культури».
Лекція відбувалася динамічно, студентам пропонувалися цікаві проблемні питання, які спонукали їх замислитися. Як-от, чому розташовані на півночі України «Південно-західна» «Південна» залізниці мають такі назви? А це вже приклад, як мовні явища (власні назви) відображають історію народу – управління залізниць формувалися ще за царату і така назва була цілком логічна, чого не скажеш про незалежну Україну. Так само студентам було цікаво визначити датування останньої редакції цієї карти за назвами міст і дізнатися, що народна етимологія посприяла тому, що у травні реєструється найменше шлюбів. І подібними цікавими питаннями була насичена вся лекція. Головне, що хоч і не завжди з першого разу (інколи з підказками лекторки), але студенти самотужки знаходили правильну відповідь.
Ось лише декілька порушених у лекції питань, на які студенти отримали ґрунтовні пояснення на конкретних ілюстрованих прикладах: Як у мові /мовній картині світу відображається етнічна культура та історія, особливості світосприйняття етносу? Чи є наукове підґрунтя у вислові: «Найбiльше i найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування» (Панас Мирний)? Чи мовні явища можуть сформувати якийсь звичай/забобон/ритуал? У чому полягає роль ономастикону (сукупності власних назв) у формуванні та збереженні етнічної культури?
Такі лекції не тільки дають студентам нові знання, а й заохочують до творчого пошуку, змушують замислитися над взаємозв’язками різних аспектів буття етнічної культури, ролі мови для збереження етносу. Цю думку поділяють колеги, які були присутні на відкритій лекції – викладачі кафедри культурології Борзенков В.О., Головата Н.А., Литвиненко І.А.
