Майбутні перекладачі після відновлення занять: стараємося на максимум
На фоні жахливих подій, які склалися в умовах воєнного стану, для студентів було сюрпризом рішення нашого університету відновити навчання.
У нас відразу постали питання: як ми будемо працювати; яким чином це буде відбуватися; що робити студентам, у яких немає змоги підключатися до пар та здавати роботи? Звичайно, нас це все дуже лякало, але наш університет і його професійний склад дуже лояльні люди. Наш декан гуманітарно-педагогічного факультету Савицька Інна Миколаївна завірила, що в будь-якому випадку все буде добре і всі питання можна буде вирішити. Ми дуже їй вдячні, і завдяки її словам нам вчитися спокійніше.
З часом ми зрозуміли, що це було правильне рішення відновити навчання. Тепер у нас є змога успішно закінчити навчальний рік, незважаючи на хаос в нашій любій Україні. І насправді ми раді, що також це є однією з можливостей відволіктись і присвятити свій час навчанню задля свого майбутнього, а не весь час зациклюватися на думці про жахіття і злочини, які відбуваються кожну мить. Відновлення навчання допомагає нам зрозуміти, що незважаючи ні на що, треба йти далі, допомагаючи нашій Україні. Ми не повинні здаватися, не повинні ламатися. Ми найсильніша нація у світі, і ми все здолаємо!
Дистанційні пари проходять у нас майже так само, як і в спокійні часи. Різниця лише у кількості людей та якості зв’язку. На жаль, у нас немало студентів у яких обмежений доступ до інформаційного простору. Ми намагаємося їх підтримувати і цікавимося, яка в них ситуація. На щастя, всі живі. Наші викладачі також нас підтримують, а ми їх. Переживаючи найскладніші події у нашому житті, які ми навіть не могли уявити, ми єднаємося і допомагаємо один одному. Це дуже розчулює, з деякими викладачами ми стали дуже близькими. Ми переживаємо все це разом.
Воєнний стан є не кращим часом для навчання, але ми намагаємося не здавати позицій і продовжувати шлях до закінчення навчального року. Іноді дуже важко зосередитися, особливо студентам, які знаходься в межах важких бойових дій. Коли здригаєшся від страшного гулу, весь час слідкуєш чи не почалась сирена, чи не летить снаряд у твоє вікно… Війна руйнує все на своєму шляху, включаючи психіку юного студента. Але ми тримаємося і в першу чергу слідкуємо за безпекою. Ми дуже переживаємо за рідних, друзів, співвітчизників, за нашу неньку Україну… Також в нас є студенти, які, на щастя, виїхали за кордон, але і їм дуже не легко в чужій країні. Незважаючи на це, ми все одно працюємо, йдемо до наших цілей і стараємося на максимум.
Хочеться подякувати від нашої групи ФілН-20003б, що наш рідний університет, НУБіП України, дає можливість поповнювати свої знання, підтримує студентів та допомагає впоратися з усіма проблемами, які виникають під час дистанційного навчання. Також хочеться відмітити та подякувати нашому куратору Пилипенко Олені Петрівні та завідувачу кафедри іноземної філології і перекладу Амеліній Світлані Миколаївні, за те, що вони поряд і завжди нас підтримують.
Дуже пишаюся нашим університетом, нашими хлопцями і дівчатами, які захищають нас, волонтерами, які допомагають. Українці – це неймовірна нація, тому ми обов’язково переможемо! Єдність могутніх українців найміцніша, і ніщо не проб’є нашу броню! Все буде Україна! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!!!
Анна Варава,
староста групи ФілН-20003б
