Прекрасні зустрічі на ФКД і ФТВБ. Ми мусимо жити і боротися й за Них!
Прекрасні зустрічі на ФКД і ФТВБ. Ми мусимо жити і боротися й за Них!
7 листопада 2023 року
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я... Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,—
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні прекрасні й молоді.
І тут ві сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
22.06.1955 Василь Симоненко
06 і 07 листопада 2023 р. відбулися мої зустрічі зі студентами ФКД і ФТВБ НУБіП України. Місяць листопад, мабуть, чи не найбагатший на пам’ятні дати, відзначати які мусить кожна свідома і культурна людина.
Вже позаду 33-річчя Студентської революції на граніті 1990 р. Попереду перший 10-літній ювілей Євромайдану і Революції гідности. Не забуваймо і про «помаранчеві» звитяги, які розпочалися також в ці листопадові дні 2004 р. Пам’ятаймо про мільйони мучеників імпер-більшовицьких репресій, зокрема, 1111 розстріляних в карельському урочищі Сандормох у ці дні 1937 р. наших найкращих вчених, митців, борців за Україну… Мільйони безневинних жертв голодомору 90 років тому…
Ми вшанували і пам'ять тих, хто 80 років тому звільнив наш святий Київ від нацистських агресорів. Провели паралелі між загарбниками 1939-45 рр. і сучасними варварами імперської росії, між героїчними захисниками рідної української землі усіх епох. Теперішня війна є ще однією спробою геноциду українського народу з боку північного ворога.
На екрані ожили героїчні і трагічні деталі «Київської операції» осени 1943 р., під час якої сталінські маршали й генерали кинули на форсування Дніпра під гітлерівські кулі й снаряди на вірну смерть сотні тисяч радянських бійців. Серед них – значна кількість щойно мобілізованих ненавчених, неозброєних, необмундированих українців-«чорносвиточників»… І знову нащадки героїв, що захищалися від німецького фашизму й нацизму, сьогодні захищають нас від нацизму і фашизму московського – рашизму.
Разом зі студентами ми ще раз подякували нашим захисникам минулого й сьогодення. Сучасна молодь не стоїть обабіч, а допомагає, волонтерить, плете маскувальні сітки, донатить на благодійні збори для ЗСУ. А також навчається та розбудовує нашу країну, аби наші захисники, серед яких і студенти та викладачі НУБіП, відчували за собою надійний тил і гідне їхнього подвигу суспільство.
Приємно, що ці зустрічі були не лекціями, а бесідами: студенти висловлювали свої думки й погляди, ділилися враженнями щодо вказаних подій. Не можу не відзначити першокурсника 1-ї групи ФТВБ Дениса Бережанського, який може претендувати на титул кращого ерудита НУБіП України!
Дякуємо за якісну організацію зустрічей і сприяння деканові ФКД Зіновію Ружилу, заступникам деканів з виховної роботи Олександру Банному і Василю Бочкову.
Частіше приходьмо на могили Героїв, друзі. Говорімо з Ними, звітуймо Їм. Читаймо і пишімо про Них. Всотуймо Їхній дух і цей дух зробить нас сильнішими, мудрішими і чеснішими. І тоді (і тільки тоді!) на кожного з нас зійде благодать безсмертя великої української нації, чиєї «правди сила ніким звойована ще не була» (за П. Тичиною).
І кожен з нас відчує, як
(…) пульсують соки
У тіло моє з землі.
У тіло моє з землі.
Зі мною говорять могили
Устами Героїв-людей,
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.
Устами Героїв-людей,
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.
О земле жорстока й мила,
Ковтнула ти їхні дні —
Усе, що вони любили,
Віддай долюбить мені!
Ковтнула ти їхні дні —
Усе, що вони любили,
Віддай долюбить мені!
Усе, що вони не домріяли
У чорному ґвалті боїв,
Хай клекотом і завіями
Ввірветься в думки мої!
У чорному ґвалті боїв,
Хай клекотом і завіями
Ввірветься в думки мої!
Вслухайтеся, земле і небо,
У рокіт страждань моїх —
Живім не лише за себе,
Ми мусимо жити й за них!
У рокіт страждань моїх —
Живім не лише за себе,
Ми мусимо жити й за них!
(за В. Симоненком)
Володимир Гонський,
ННЦ виховної роботи і соціального розвитку
