Впроваджуємо нові форми навчання журналістів у НУБіП України

У практиці вітчизняної освіти накопичено величезний арсенал форм навчання, подальше розширення яких зміщується у бікрозвитку нетрадиційних моделей, найперше, діалогових, інтерактивних. Крім колись традиційних лекцій та семінарів, з’явилося багато інших – нових форм навчання, таких як: міні-конференція, круглий стіл, тренінг, майстер-клас, гратощо, зорієнтованих на краще оволодіння студентами знаннями, уміннями та навичками фахової освіти.

Одна з новітніх форм навчання впроваджується на гуманітарно-педагогічному факультеті, який очолює доктор філологічних наук, професор Василь Дмитрович Шинкарук. Так, студенти 1 курсу спеціальності «Журналістика» мали нагоду отримати знання з  базової дисципліни «Теорія масової комунікації» на занятті, яке було проведене у форматіміні-конференції (викладач доктор філологічних наук Т.Ф. Семашко). Переваги такої форми навчання – незаперечні: велика інформативність, можливість учасників обмінюватися особистими знаннями, отримувати новий досвід та навички практичного застосування набутих знань, а також скорочення часу для накопичення знань, підвищення мотивації навчання і великий емоційний заряд. У результаті: глибше розуміння теми, яка розглядається.

Родзинкою заняття сталазустріч студентів-першокурсників із Рарицьким Олегом Анатолійовичем – доктором філологічних наук, завідувачем кафедри історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, коло наукових інтересів якого становлять проблеми історії та теорії літературного шістдесятництва, процеси зародження та еволюції цього явища на тлі ідеологічних процесів доби.

У творчому доробку професора – монографія «Партитури тексту і духу», яку він презентував студентству. Мета монографії – системно-аналітичне вивчення метажанру художньо-документальної прози українського шістдесятництва як сегмента цілісного літературного процесу головно другої половини ХХ століття, але також і століття нового – аж до нашого часу. Останнє пов’язане з тим, що частина аналізованого корпусу текстів написана, видана або перевидана вже у наші дні.

Аби допомогти учасникам зустрічі краще зорієнтуватися у  змісті книги, Олег Анатолійович звернувся до історії, а саме подій другої половини 20-го століття – періоду боротьби українського народу, зокрема й шістдесятників, за свої права, свободу слова та незалежність.  «Колгоспна колективізація… Голод … Масові репресії та арешти… Саме вони наклали свій відбиток на життя молодих творчих особистостей. Це був кривавий час для України, коли відбувалася ціла низка складних історичних процесів», – говорить автор.  Присутні із захопленням слухали про те, яким же складним було життя звичайних студентів – тогочасної рушійної сили, коли навіть найменше, нічим не примітне слово, могло змінити долю людини.

Неодноразово згадувалися й імена жертв дисидентських репресій: Алла Горська, Ігор та Ірина Калинець, Іван Дзюба, Василь Стус, Іван Світличний, Валерій Шевчук, Михайлина Коцюбинська, В’ячеслав Чорновіл та інші. Саме вони, за словами пана Рарицького, були героями, які заради національної ідеї, свідомо пішли шляхами тюрем та репресій.

Особливу увагу професор приділив подіям, що відбулися в кінотеатрі  «Україна» 4 вересня 1965 року, коли на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» (режисер Сергій Параджанов) відбувся відкритий протест за участі В’ячеславаЧорновола та Івана Дзюби. «І хоча шістдесятники й досі не є остаточно вивченими, не всі їхні твори надруковані та досліджені, проте вони досягли того, чого хотіли – вони стали фундаментом української держави, зразком відстоювання вагомої української позиції», – додав О. Рарицький.

Студенти-журналісти поставили ряд запитань доповідачеві:

- Що означає ілюстрація, зображена на обкладинці Вашої книги?

Це картина художника Панаса Головахи. Два паркани, зображені тут, символізують заборони та обмеження,яким піддавалися представники творчої плеяди шістдесятих років минулого століття.

- Як багато часу пішло у Вас на написання книги?

Досить тривалий час я виношував саму ідею створення книги. На це пішло близько семи років, а потім ще приблизно рік книга редагувалася та доповнювалася.

- Чи були якісь труднощі у створенні монографії?

Я гадаю, що труднощі та суперечності у мене були лише з самим собою, адже я намагався максимально осягнути усі тексти та розмисли про них.

- Хто з шістдесятників є вашим фаворитом?

Найбільше мене приваблює творчість Василя Стуса. Його трагічна історія життя та творчості не могли не привернути моєї уваги. Знайомство з родиною Василя Стуса дало поштовх до осмислення нових текстів, що згодом з’явилися в книзі.

Студенти-першокурсники подякували О.А.Рарицькому за дружню співпрацю та висловили сподівання на нові зустрічі.

Спілкування майбутніх журналістів і доповідача у форматі запитань-відповідей зумовилоактивну діяльність студентів, залучених до нових видів і форм організації навчально-виховного процесу. Тільки раціональне поєднання традиційної системи навчання і нетрадиційних її форм дозволить організувати процес навчання таким чином, щоб студенти отримували глибокі фахові знання,розвивали свої творчі спроможності, духовно збагачувалися, виховували в собі ділові якості, а отже, щоб процес навчання був мотивований на отримання достойної вищої освіти. 

Тетяна Семашко,
професор кафедри журналістики та мовної комунікації;
Марина Когут, студентка першого курсу
спеціальності «Журналістика»