Кожен наш крок – наближає Перемогу!
Не вижидати нам чудес,
щоб сам собою ворог щез,
не скинуть ласки небеса -
самі творімо чудеса.
Слова вишиті на рушнику
(село Добряни на Стрийщині) 1939 рік.
Щохвилини наші мужні воїни ЗСУ наближають Перемогу і наше завдання не стояти осторонь, а робити все – задля прискорення миру в Україні.
Усвідомлюючи істину, що перемога здобувається на передовій, а гартується в тилу, - небайдужі студенти та викладачі агробіологічного факультету з перших днів війни об’єдналися до єдиного спротиву агресору.
Ми намагаємося робити усе, що підтримає наших захисників – наших титанів, усе що допомагає розігнати холод, дає їм сил і мужності, усе, що може їх захистити.
«Ти, або в ЗСУ, або для ЗСУ!!!»
Якщо ти поза межами цієї формули – перемога не може бути твоєю.
Серед агробіологічної родини є багато тих, хто зараз воює на передовій, з числа студентів та викладачів, а ще більше тих, чиї рідні воюють.
З метою захисту своїх рідних та усіх, хто цього потребує ми почали плести маскувальні кавери та сітки.
Дякуючи підтримці декантки факультету Оксани Тонхи та завідувачки кафедри рослинництва Світлани Каленської ми працюємо більше року. За цей час відбулося чимало змін у нашій роботі. Не маючи ніякого досвіду в плетінні маскувальних каверів - ми вчилися та вдосконалювалися з кожним новим побажанням від наших воїнів. Ми змінювали кольори тканин для плетіння залежно від пори року. І одного дня, коли батько нашої студентки звернувся з потребою у великій маскувальній сітці, ми змінили масштаб рамки і почали плести маскувальні сітки.
Найголовніше те, що ми робимо це з великою любов’ю, вдячністю та пошаною до наших захисників. Нехай наші маскувальні сітки рятують тих, хто виборює нашу свободу. Віддаємо сітки в підрозділи, які їх потребують, або ж передаємо волонтерам, які везуть допомогу бійцям на передову.
Впевнені, що все буде Україна!!! Віримо в ЗСУ!!!
Ми сильні. Ворогу нас не зламати.
Разом ми все витримаємо – бо ми на своїй землі!!!
Слава Україні!
Героям слава!
доцентка кафедри рослинництва
Олеся Скриник
