Лавренчук Каріна: «Не важливо де ти зараз, якщо кордони твого серця – 603 628 км²!»

Війна росії проти України вмить докорінно змінила життя української молоді. "Молодь України відчуває на собі всі катастрофічні наслідки війни, розпочатої росією проти нашої держави", – заступник голови Комітету з питань молоді і спорту Василь Мокан. За приблизними підрахунками, які надає профільне Міністерство молоді та спорту, 40% молоді в Україні безпосередньо постраждали внаслідок військової агресії рф: понад 2 мільйони молодих людей стали внутрішньо переміщеними особами; ще близько 2 мільйонів виїхали за межі країни.
Але ця сумна статистика зовсім не важлива, якщо в твоєму серці Україна, якщо ти справжній патріот і плануєш своє майбутнє на Батьківщині як Лавренчук Каріна, учениця з невеликого містечка Нововолинськ. І хоча Каріна зараз знаходиться на відстані понад 2000 тис. км від України в країні тюльпанів та сирів Нідерландах, нам вдалося поспілкуватись з цією творчою та неймовірною українкою.

Каріна поділилась з нами своїми вподобаннями та планами на майбутнє.

– Розкажіть декілька слів про себе.

Доброго дня. Мене звати Лавренчук Каріна. Я проживаю в невеликому місті на Волині під назвою Нововолинськ. Моє найбільше хобі – малювання, обожнюю вигадувати яким буде мій малюнок сьогодні і як перенести мої ідеї на аркуш. Це не єдине, що мене надихає. Люблю читати також біографії улюблених акторів і дізнаватись нові історії з їхнього життя.
Моє життя, як і життя кожного українця, назавжди змінилось 24 лютого. Для мене та моєї сім’ї це було великим потрясінням. І хоча ми були змушені покинути свою домівку, мої думки та серце в Україні. Я сумую за своїми рідними та подругами. Зараз я знаходжусь в країні неймовірної природи та постійних дощів, мене оточують привітні люди, але тільки тепер я зрозуміла, що вдома найкраще. Тому й планую повертатись в Україну, продовжувати навчатись, розвиватись і таким чином робити свої кроки до спільної перемоги. Бо вважаю, що кожен має боротись і перемагати на своєму фронті.

– Поділіться з нашими читачами своєю мрією.

До війни я мріяла як і всі дівчата мого віку про красивий випускний, неймовірну сукню та відмінний атестат. Але як швидко ми всі подорослішали і як кардинально змінились наші пріоритети! Тепер мрію лише про єдине: закінчення війни та НАШУ ПЕРЕМОГУ. Я вірю, що зовсім скоро я повернусь на рідну землю, успішно складу мультитест і буду навчатись в Національному університеті біоресурсів і природокористування, про який мріяла.

– Чому саме НУБіП? Які переваги стали вирішальними у виборі закладу вищої освіти? З чого розпочалося Ваше знайомство з НУБіП України?

Тому що НУБіП є престижним університетом не лише в Києві, а й в Україні, адже ми вибираємо заклад освіти, в якому будемо навчатися, розвиватись та вдосконалюватись! Моє знайомство з НУБіП України розпочалось з захопливих розповідей моєї сестри Ушарук Альони, студентки 2 курсу спеціальності «Соціальна робота». Вона розповідала і про активне та цікаве студентське життя, насичене та ґрунтовне навчання, хороших викладачів та її нових друзів-одногрупників, щорічні практики та можливість навчатись за програмою «подвійного диплому». Альона веде активне студентське життя, вона – староста групи та студентський куратор. Її розповіді мене надихнули. Все це й відповідає моєму уявленню про хороше та якісне навчання в університеті. Я захотіла теж стати частинкою цього закладу освіти.

– Чому плануєте обрати спеціальність «Соціальна робота»? Чим зацікавила ця спеціальність?

Вважаю, що нині це одна з найперспективніших та важливих спеціальностей в нашій країні. Безперечно, це – професія майбутнього!

Розмову провела Каріна Власенко,
старший викладач кафедри соціальної роботи та реабілітації