Мирон Онуфрійович Зарицький (1889-1961)

                         Кого не манить краса, ні мистецтво, хто живе вбогим                            духовним  життям, той  нічого  не дасть  математиці.                  Поезія не ріжниться від математики вищим злетом уяви,  а математик ріжниться від поета лиш тим,  що все і всюди розуміє. Але як у мистецтві, так і в математиці лише твори гарні переживають століття і виховують цілі покоління.  

                                           Мирон Зарицький   

     Ім'я М. О. Зарицького – талановитого математика, обдарованого педагога і популяризатора математичних знань, майже невідоме в Україні, хоча свого часу на праці українського вченого посилалися, або цитували їх окремі положення, французький математик Фреше, німецький математик Гільберт, професор з Варшави Серпінський та інші.

       Мирон Зарицький народився 21 травня 1889 р. в селі Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області в родині сільського священика. Закінчив Перемишлянську гімназію і у 1907 р. поступив до Віденського університету, згодом перевівся до Львівського.

       1927 року М. О. Зарицького обирають дійсним членом Наукового Товариства ім.Т. Шевченка, де працювали відомі на той час українські математики: В. Й. Левицький та М. А. Чайковський. І від того часу він стає активним співробітником його математично – природописно – лікарської секції. В 25–му томі «Збірника» цієї секції надрукована перша його праця «Метод запровадження доброго впорядкування у теорії множин». За працю «Деякі основні поняття аналізу положення з точки зору алгебри логіки», Львівський університет у 1930 р. присудив М. О. Зарицькому вчений ступінь доктора філософії.

     У цей час Мирон Онуфрійович зблизився з видатними польськими математиками   Г. Штейнгаузом, С. Банахом, В. Стоженком, С. Мазуром, які працювали у Львові, був прийнятий до відділу польського математичного товариства. До 1939 р. Зарицький надрукував близько 20 наукових праць у львівських та іноземних виданнях і в цей період сформувався як серйозний математик з філософським ухилом.

    Потім була напружена і цікава робота в Львівському університеті, Львівському політехнічному інституті, Ужгородському університеті. 1945 р. йому було присвоєно звання професора, а 1946 р. – вчений ступінь кандидата фізико–математичних наук.

    Мирон Онуфрійович був великим знавцем історії математики, особливо античної, читав курси лекцій з історії математики у Львівському університеті, надрукував кілька праць з історії точних наук. Сюди належать «Хрестоматія грецької математики» (польською мовою, 1936 р.).

    Наукові інтереси Зарицького охоплюють, головним чином, теорію множин з алгеброю логіки та теорію функції дійсної змінної. Крім того, М. О. Зарицький займався теорією вимірних перетворень множин.

    Наука була для М. О. Зарицького хлібом насущним, потребою і насолодою, працею і відпочинком. На науку він дивився, в першу чергу, як на правду і красу, що підносить людину на вищий щабель її духовного розвитку. Недаремно Мирона Онуфрійовича називали «поетом формул».

                                                                                                                                                              Світлана Савчук